01 жовтня 2024 року м. Чернівці
Справа № 718/849/24
Провадження №22-ц/822/823/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н. К., Одинака О.О.,
секретар - Собчук І.Ю.,
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Брусницької сільської ради Вижницького району,
розглянувши цивільну справу за апеляційної скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 червня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - ОСОБА_2 ,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про призначення опікуна над недієздатною особою.
Заява обґрунтована тим, що він є братом ОСОБА_3 , який є інвалідом з дитинства, група інвалідності - третя безтермінова.
Зазначав, що ОСОБА_3 встановлено діагноз: легка розумова відсталість з помірно вираженими розладами поведінки та емоцій внаслідок органічного ураження центральної нервової системи у дитинстві (код за МК Х-10-F70.1); різні судомні напади. Стан здоров'я ОСОБА_3 значно погіршився і, перебуваючи останній раз на стаціонарному лікуванні в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні, йому встановлено важчий тип розумової відсталості: замість легкої - помірну. Крім того, брат зловживає алкоголем, що також відображено в його медичній документації. На даний час ОСОБА_3 проживає за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_1 , неодружений, дітей немає.
Вказував на те, що він матеріально повністю забезпечує свого брата продуктами харчування, оплачує послуги за газо - та електропостачання, власне, останній і проживає в будинку, в якому йому належить його частки.
Відповідно до Висновку судово-психіатричного експерта № 1046 від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час хворіє психічним захворюванням у формі помірної розумової відсталості з порушенням поведінки та судомними нападами, внаслідок чого не може розумніти значення своїх дій та керувати ними. Це захворювання носить стійкий характер.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06.12.2023 року у справі №718/2957/23 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним.
Просив призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 терміном на один рік.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Призначено ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_4 .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив призначити його опікуном над його недієздатним братом ОСОБА_3 , він має можливість виконувати обов'язки опікуна, стосовно нього наявне відповідне подання органу опіки та піклування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення опікуна.
Посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції вирішив питання щодо призначення ОСОБА_1 , який є діючим військовослужбовцем, опікуном свого рідного брата ОСОБА_3 , що прямо стосується прав та обов'язків Військової частини НОМЕР_1 , та є підставою для оскарження зазначеного рішення.
Наголошує на тому, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми процесуального права, а саме у частині з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи.
Надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення саме ОСОБА_1 опікуном, суд першої інстанції не врахував обставину перебування останнього на військовій службі і його фактичне місце перебування закріплене за військовою частиною, тому вирішення питання щодо призначення його опікуном спрямоване на ухилення від виконання обов'язків військової служби.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_5 просить закрити провадження у справі, а у разі відсутності підстав для закриття провадження, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Вказує на те, що у призначенні опікуном діючого військовослужбовця немає жодних порушень Закону. Така ситуація унормована спеціальним Законом, яким передбачено звільнення з військової служби у зв'язку з призначенням опікуном.
Рапорт ОСОБА_1 про звільнення зі служби від 04 серпня 2024 року був відсутній на час розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідно, рапорт не може обґрунтовувати незаконність раніше прийнятого рішення суду. Апеляційна скарга стосується захисту прав апелянта «на майбутнє», оскільки заявник фактично зі служби ще не звільнений. Листом від 21.08.2024р. №9146 апелянт відмовив заявнику ОСОБА_1 у звільненні зі служби за вказаних сімейних обставин. Отже, жодні права та інтереси апелянта оскаржуваним рішенням суду не порушені. Вказану відмову апелянта у звільненні зі служби заявник ОСОБА_1 не оскаржував.
При цьому маніпуляції апелянта щодо доказів, які з'явилися після рішення суду першої інстанції, жодного правового значення не мають. Так само безпідставними є вимоги апелянта про захист його прав на майбутнє (щодо обов'язку звільнення зі служби) та твердження про незаконність рішення суду, прийнятого без його участі.
Отже, в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції відбувається новий і повноцінний розгляд справи за участі всіх зацікавлених учасників.
Не може особа, яка подала апеляційну скаргу, стверджувати про суб'єктний дефект рішення у своєму відношенні та просити про відмову у задоволенні заяви з цих підстав. Така особа має право реалізувати всі свої права та інтереси на стадії апеляційного провадження, в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 грудня 2023 року визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним (а.с.5-8).
Згідно з поданням опікунської ради при виконавчому комітеті Брусницької сільської ради визначено за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над братом ОСОБА_3 , яке затверджено рішенням виконавчого комітету Брусницької сільської ради №47-02/24 від 16.02.2024 (а.с.9-10).
Актом обстеження №41-17/5 від 30.01.2024 Луцької міської ради Волинської області стверджується, що ОСОБА_1 , 1986 року народження, зареєстрований, але не проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).
Згідно з Висновком про стан здоров'я громадянина, який бажає встановити опіку (піклування), вбачається, що ОСОБА_1 за станом здоров'я може бути опікуном (піклувальником) (а.с.13).
Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 605317 від 24.11.2016 підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом третьої групи з дитинства, безтерміново (а.с.15).
Згідно з Довідкою про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Відповідно до свідоцтва про народження заявника ОСОБА_1 , серія НОМЕР_2 від 23.12.1992, вбачається, що батьками останнього є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.17).
Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , серія НОМЕР_3 від 09.12.1982, вбачається, що батьками останнього є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.18).
Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №271978354 від 26.08.2021 заявник ОСОБА_1 є власником житлового будинку (3/4 частини), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина 2 статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.
Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує, у тому числі відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, держави.
Відповідно до частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 3 статті 18 ЦПК України обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у його резолютивній частині суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21.
Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Отже, в результаті ухвалення судового рішення про призначення ОСОБА_1 опікуном його рідного брата ОСОБА_3 , суд вирішив питання щодо обов'язку військової частини звільнити заявника з військової служби та законного інтересу військової частини у проходженні ОСОБА_1 військової служби в умовах воєнного стану.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині 1 статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина 1 статті 300 ЦПК України).
Суд, за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу (частина 2 статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах 2-5 статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно статті 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції, так і на момент її перегляду в апеляційному порядку, останній є військовослужбовцем Збройних Сил України та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2022 року №13 зарахований до списків особового складу на всі види забезпечення.
Звертаючись до суду із заявою про призначення ОСОБА_1 опікуном його рідного брата ОСОБА_3 та після ухвалення судом першої інстанції судового рішення про задоволення таких вимог, заявник подав до військової частини рапорт про звільнення з військової служби на підставі цього рішення у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаної судом недієздатною, в якої не здійснюється опіка іншими особами.
Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.
З урахуванням обставини проходження ОСОБА_1 військової служби та безпосереднього виконання ним обов'язків за місцем несення служби, реалізація права ОСОБА_1 бути опікуном недієздатного брата ОСОБА_3 можлива лише за умови звільнення з військової служби.
Оскільки ОСОБА_1 з 26 квітня 2022 року зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення та проходить військову службу, вказана обставина унеможливлює фактичне виконання ним обов'язків як опікуна.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 червня 2024 року в справі № 742/887/23.
З урахуванням викладеного, колегія суддів, приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_3 .
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 червня 2024 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатного ОСОБА_3 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2024 року.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
О.О. Одинак