Справа № 199/5364/24
(2/199/2673/24)
Іменем України
02.10.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
08 липня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернуся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що на підставі договору факторингу №21122021 від 21 грудня 2021 року позивач набув прав вимоги до відповідача, як боржника, за договором позики №99127296 від 30 вересня 2020 року, розмір заборгованості якої станом на 21 грудня 2021 року становить 30218 гривень, з яких: 18313,9 гривень - заборгованість за тілом позики, 11904,1 гривень - заборгованість за процентами за користування позикою. Оскільки відповідач таку заборгованість не погасив, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вищевказаним договором позики в повному обсязі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв'язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
В ході розгляду справи встановлено, що 30 вересня 2020 року між ТОВ «ФК «Профіль», як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про надання позики №99127296, за умовами якого відповідач отримав у позику 18313,9 гривень строком на 12 місяців, зобов'язавшись повернути позику до 29 вересня 2021 року включно, сплативши 0,0001% річних за користування позикою, разову комісію 1664,9 гривень, а також комісію за управління позикою в розмірі 5% згідно графіку погашення позики. Викладене підтверджується копією означеного договору, копією листа-гарантії, копіями чеків.
Як встановлено судом із матеріалів цивільної справи, відповідач, як позичальник, на відміну від позикодавця, своїх договірні зобов'язання належним чином не виконав, у встановлений договором строк і в подальшому отриману позику не повернув, відсотки за користування позикою не сплатив, внаслідок чого в нього станом на 21 грудня 2021 року перед позикодавцем виникла заборгованість в загальному 30218 гривень, з яких: 18313,9 гривень - заборгованість за тілом позики, 11904,1 гривень - заборгованість за процентами за користування позикою. Викладені обставини підтверджуються копією витягу з реєстру боржників.
21 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Профіль», як клієнтом, та позивачем, як фактором, укладено договір факторингу №21122021, за умовами якого з урахуванням витягу з реєстру боржників позивач набув належних ТОВ «ФК «Профіль» прав вимоги за договором про надання позики №99127296 від 30 вересня 2020 року в розмірі наведеної вище заборгованості в загальному розмірі 30218 гривень. Наведені обставини підтверджуються копіями договору факторингу з додатком до нього.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України.
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є договір позики (ст.1046 ЦК України).
Нормою ст.1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмові формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені в ходу розгляду справи на підставі таких доказів фактичні обставини спірних правовідносин в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між ТОВ «ФК «Профіль», як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, договору про надання позики №99127296 від 30 вересня 2020 року, який за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, та є підставою для виникнення у сторін цього договору прав та обов'язків, передбачених цим договором. Свої договірні зобов'язання позикодавцем виконано в повному обсязі та надано відповідачу позику в обумовленій договором сумі, натомість відповідач свої договірні зобов'язання у визначений договором строк не виконав, оскільки тіло позики та проценти за його користування у повному розмірі та строки, а також станом на час розгляду справи не повернув. За таких обставин, враховуючи, що в ході розгляду справи також підтверджено укладення між ТОВ «ФК «Профіль» та позивачем у справі договору факторингу №21122021 від 21 грудня 2021 року, який за своєю формою та змістом, суб'єктним складом також відповідає вимогам законодавства на момент укладення, суд приходить до висновку про дійсність заявленого позивачем факту набуття ним, як новим позикодавцем (кредитором), належних первісному прав вимоги до відповідача за вказаним договором позики. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню, однак частковому - шляхом стягнення заборгованості за договором позики в загальному розмірі 18313,9 гривень, що складається виключно з боргу за тілом позики.
Частковість задоволення позовних вимог зумовлена тим, що позивач заявляє до стягнення також і проценти за користування позикою в розмірі 11904,1 гривень, вказуючи, що заборгованість за комісією відсутня. В той же час, відповідно до змісту договору позики, зокрема розміру процентів за користування позики та графіку платежів, проценти за користування позикою на момент закінчення строку, на який надавалась позика, становлять 0,00 гривень, а 11904,1 гривень - це загальний розмір комісії за управління позикою, яку мав сплатити позичальник. Відтак, спираючись на принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України), враховуючи, що позивач не тільки не просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією, а й вказує у позові, що борг за комісією взагалі відсутній, а розмір розрахованої позикодавцем/позивачем і заявленої до стягнення заборгованості за процентами за користування позикою, вочевидь, не відповідає дійсності і не ґрунтується на умовах договору позики, а отже є недоведеним, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування позикою.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 1468,12 гривень. При цьому заявлені витрати на професійну правничу допомогу покладенню на відповідача не підлягають, оскільки зі змісту документів, наданих стороною позивача на обґрунтування такого виду судових витрат, неможливо встановити з приводу вирішення кого спору, у якій справі були надані позивачу юридичні послуги (відсутні посилання на реквізити договору позики та/або особу позичальника та/або номер справи тощо).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 207, 512-514, 516, 525, 526, 530, 601-612, 625, 626, 629, 639, 1046-1048, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746; адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за договором про надання позики №99127296 від 30 вересня 2020 року станом на 21 грудня 2021 року в розмірі 18313,9 гривень, що становить заборгованість за тілом позики.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746; адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) судовий збір в розмірі 1468,12 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко