Справа № 11-cc/824/5664/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 752/11041/24
24 вересня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року, -
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.06.2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 02.06.2024 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення їх збереження, а саме:
грошові кошти в сумі 15710 доларів США, 4550 Євро, 1000 фунтів;
мобільний телефон «Apple Iphone 13 pro max»
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.06.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомився 02.08.2024 року, а подана апеляційна скарга 07.08.2024 року.
Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.
Арешт майна триває вже декілька місяців, що свідчить про достатність часу огляду коштів, проведення всіх необхідних досліджень та інших слідчих дій. Таким чином будь-яка мета в арешті майна як речового доказу відпала, дане майно не може бути конфісковане чи звернене в дохід держави з огляду на те, що це не майно підозрюваного.
Разом з тим, арешт майна призвів до фактичного позбавлення права власника майна.
В судове засідання прокурор, власник майна чи його представник не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду. Представник власника майна направила на адресу Київського апеляційного суду клопотання про відкладення судового засідання. Однак колегією суддів причини неявки визнанні неповажними.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності власника майна, представника власника майна та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, СУ ГУ НП у м. Києві за процесуальним керівництвом Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023100000000100 від 14.02.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 332 КК України.
02.06.2024 року слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
02.06.2024 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 звернувся з клопотанням до Голосіївського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно, яке було вилучене 02.06.2024 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення їх збереження, а саме:
грошові кошти в сумі 15710 доларів США, 4550 Євро, 1000 фунтів;
мобільний телефон «Apple Iphone 13 pro max».
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.06.2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 02.06.2024 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення їх збереження, а саме:
грошові кошти в сумі 15710 доларів США, 4550 Євро, 1000 фунтів;
мобільний телефон «Apple Iphone 13 pro max».
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК Українипідстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки в даному кримінальному провадженні воно відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З наведеного вбачається, що на даному етапі достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 332 КК України. При цьому беручи до уваги, що вказане майно у кримінальному провадженні може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак існують ризики у вигляді подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження даного майна з метою знищення ймовірних слідів вчинення кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ч.3 ст.110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.
Колегія суддів за вищенаведених обставин приходить до висновку, що вказане майно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки містить відомості та можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що посилання сторони обвинувачення у клопотанні про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, в повній мірі знаходять своє підтвердження.
Колегія суддів, уважно дослідивши клопотання про накладення арешту на майно та додані до нього матеріали, також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам апелянта, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 02.06.2024 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення їх збереження, а саме:
грошові кошти в сумі 15710 доларів США, 4550 Євро, 1000 фунтів;
мобільний телефон «Apple Iphone 13 pro max», - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3