Справа № 369/3436/24 Гловуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4508/2024 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
17 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, повернуто прокурору,-
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченню ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України повернуто прокурору Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області.
Своє рішення суд мотивував тим, що в підготовчому судовому засіданні встановлено, що в обвинувальному акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 , ч. 4 ст. 185 КК України, невірно зазначено дату вчинення кримінального правопорушення «08.22.2023».
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.06.2024 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції повернув обвинувальний акт прокурору, вказавши, що останній не відповідає нормам КПК України, оскільки в обвинувальному акті зазначена дата вчинення кримінального правопорушення 08.22.2023. Тобто суд першої інстанції не може встановити місяць та рік кримінального правопорушення, але це не відповідає повноваженням суду наділених на стадії підготовчого судового засідання.
Окрім того, апелянт вважає, що з'ясування фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, у тому числі встановлення часу (дати) вчинення кримінального правопорушення та надання судом будь яких висновків досліджений обставинам належить до стадії судового розгляду.
Крім цього, прокурора зазначає, що матеріали кримінального провадження №12024111050000472 на яких ґрунтується обвинувачення відносно ОСОБА_8 судом першої інстанції не досліджувались, а отже будь які висновки є передчасні.
На думку прокурора, за таких обставин, судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які тим самим перешкодили ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Так, будучи повідомленими про день та час розгляду апеляційним судом подання, інші учасники судового провадження до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про поважність причин своєї неявки не повідомили і клопотань про відкладення розгляду від них не надійшло, а тому апеляційний суд, враховуючи, що їх неявка не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Заслухавши суддю доповідача,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право із стадії підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта.
Зокрема, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складення та затвердження.
Таким чином, рішення про повернення обвинувального акта прокурору може бути прийнято лише в разі, якщо при його складанні допущені порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що "…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення.
Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що основна мета складення та вручення обвинувального акта - це надання особі відомостей, які є достатніми для повного розуміння нею суті висунутого проти неї обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право, але не зобов'язаний, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Як убачається з обвинувального акту стосовно ОСОБА_8 в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, а також він підписаний уповноваженими на те особами, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції послався на те, що в ньому зазначена невірна дата вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, положення ст. 291 КПК України, серед вимог до змісту обвинувального акта, безпосередньо вимог щодо зазначення дати вчинення злочину не містять.
Згідно п. 13 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому обсязі, які прокурор вважає встановленими.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті кримінального провадження перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №273/1053/17.
В свою чергу, місце, час, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст. 91 КПК України, і підлягають доказуванню під час судового розгляду по суті.
В той час, як кримінальний процесуальний закон передбачає, що під час перевірки можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, що є, в тому числі, завданням підготовчого судового засідання, правова оцінка відповідності, викладених в обвинувальному акті, встановлених обставин вчинення кримінальних правопорушень повинна бути дана тільки відносно загальних критеріїв їх відповідності ознакам статті (частин статті) Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за якою, на думку прокурора, повинна настати відносно обвинувачених.
Тобто, вирішуючи питання про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, суд не вправі вирішувати ті питання, які вирішуються при розгляді кримінального провадження по суті.
Отже, повертаючи обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 прокурору з вказаних підстав, суд першої інстанції вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.
Крім того, ті обставини, на які указав суд першої інстанції, визнаючи їх підставами для повернення обвинувального акта, безумовно свідчать про допущені описки при складанні цього обвинувального акту, що, відповідно до положень ч. 3 ст. 314 КПК України та ч. 2 ст. 291 КПК України, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору. На думку колегії суддів ці описки не роблять висунуте обвинувачення не конкретним та не зрозумілим. Колегія суддів звертає увагу на те, що прокурор, відповідно до ст. 338 КПК України вправі у ході судового розгляду змінити обвинувачення у ході чого можуть бути усунуті зазначені вище недоліки обвинувального акту.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності повернення обвинувального акту судом першої інстанції є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_8 , як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, - скасуванню з направленням матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314-317 КПК України.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, повернуто прокурору - скасувати.
Матеріали кримінального провадження повернути до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314-317 КПК України.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4