Апеляційне провадження
№33/824/11/2024
18 вересня 2024 року місто Київ
справа № 761/30819/23
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
при секретарі судового засідання Балкової А.С.
за участю:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника-адвоката Живиці Олега Олександровича,
потерпілого ОСОБА_2 ,
захисника-адвоката Ковальова Юрія Юрійовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Ковальова Юрія Юрійовича, який діє в який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, -
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Ковальов Ю.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року скасувати та притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що з тексту постанови суду першої інстанції вбачається, що єдиним джерелом висновків суду став експертний висновок №67 від 26 жовтня 2023 року, хоча в описовій частині оскаржуваної постанови, суд посилається і на дослідження фотографій, на яких зафіксоване розташування автомобілів після зіткнення, характер ушкоджень ТЗ та гальмівний шлях, а також на схему дорожньо-транспортної пригоди, вкладену працівниками поліції і на пояснення учасників справи.
Вказував, що ні експерт, ні суд не зазначили з яких саме вихідних даних можна зробити висновок про наявність у ОСОБА_2 технічної можливості уникнути зіткнення, адже неможливо встановити ні швидкості ТЗ перед зіткненням, ні в який момент ОСОБА_1 розпочала маневр.
Зазначав, що зі схеми дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що зіткнення сталось посередині середньої смуги дороги, що мала три полоси для руху. З фотографій, які долучені до матеріалів справи, вбачається, що удар правим переднім крилом і колесом ТЗ ОСОБА_2 прийшлося не в задній бампер ТЗ ОСОБА_1 , а в задні ліві двері її автомобіля. При цьому, характер ушкоджень говорить про те, що кут зіткнення автомобілів був не по дотичній прямій, а під більш гострим кутом, що говорить про те, що ОСОБА_1 почала рухатись в другу смугу з крайньої правої, не переконавшись у відсутності перешкоди і транспортних засобів.
Посилався на те, що 3-4 секунди достатньо довгий проміжок часу, щоб помітити зміни в дорожній обстановці.
Вказував, що найбільш правильним є висновок, що ОСОБА_1 почала здійснювати маневр з перелаштування з крайньої правої смуги в середню, не пересвідчившись у безпеці такого маневру. Водій ОСОБА_2 рухався в середній смузі і не встиг зреагувати на раптовий маневр автомобіля ОСОБА_1 , внаслідок чого, не змінюючи вектор руху, вдарив в задні ліві двері автомобіля ОСОБА_1 , що призвело до відриву правого переднього колеса автомобіля ОСОБА_2 та його подальшого виїзду на зустрічну смугу та на полосу зелених насаджень, внаслідок втрати можливості гальмувати пошкодженими колесами.
Також захисник-адвокат Ковальов Ю.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_2 , просив поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року.
В обгрунтування вимог, посилався на те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови потерпілий ОСОБА_2 отримав 22 листопада 2023 року.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник Живиця О.О. в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Потерпілий ОСОБА_2 та його захисник Ковальов Ю.Ю. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника Живиці О.О., потерпілого ОСОБА_2 та його захисника Ковальова Ю.Ю., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи, зокрема з протоколу судового засідання від 10 листопада 2023 року, вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 та його захисник Ковальов Ю.Ю. були присутні в судовому засіданні під час оголошення оскаржуваної постанови (а.с. 65).
Постанова винесена 10 листопада 2023 року, доказів отримання стороною апелянта повного тексту оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять.
В апеляційній скарзі, апелянт вказує, що отримав копію повного тексту оскаржуваної постанови 22 листопада 2023 року.
Апеляційна скарга захисника-адвоката Ковальова Ю.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_2 подана до суду 28 листопада 2023 року.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з п. 2.3 а) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР№137039, 15 серпня 2023 року о 10.30 год. в місті Києві по вул. Юрія Ільєнка, 40, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не впевнилась в безпечності та скоїла зіткнення з автомобілем «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку по своїй смузі, внаслідок чого ТЗ отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Як вбачається з письмових пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 15 серпня 2023 року, приблизно о 09.45 год. сталась ДТП за участю її автомобіля «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_1 на вулиці Юрія Іллєнка, 40 в місті Києві. Вказувала, що вона збиралась припаркуватися біля правої обочини, їхала повільно, обираючи місце. Перед нею було припарковано два автомобілі, вона вирішила стати перед ними. Вона ще не припаркувалась, просто їхала повз два автомобілі по крайній правій полосі із заїздом колесами на середню полосу. Зазначала, що частина її авто була на правій полосі, а частина - на середній. Раптом, вона відчула різкий удар в лівий бік автомобіля. Розкрились подушки безпеки і закрили собою скло авто зі сторони водія та лівого заднього пасажира, тому вона не побачила як чорний автомобіль, що наздоганяв її поїхав далі і не зупинився. Її двері заклинило, тому вона вийшла з автомобіля через пасажирські праві двері і побачила, що другий учасник ДТП стоїть на зеленій зоні протилежної сторони вулиці. Посилалась на те, що їдучи вздовж двох припаркованих автомобілів, вона бачила далеко позаду чорне авто, що наближалось, проте вона думала, що водій вказаного авто бачить її, адже він їхав повільно.
Захисником-адвокатом Живицею О.О., який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до суду першої інстанції було надано Висновок судового експерта Давидовича О.О. за результатами автотехнічного дослідження від 26 жовтня 2023 року №67, відповідно до якого:
- з урахуванням наявних обставин ДТП в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «TOYOTA Corolla», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен був згідно вимог п.п. 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху») та п.12.3 Правил дорожнього руху України з моменту виявлення ним, що з правої смуги для руху здійснив перестроювання автомобіль «TOYOTA Rav4», д.н.з. НОМЕР_3 , та рухається в середній смузі (в смузі по якій рухався «TOYOTA Corolla») з меншою швидкістю, негайно вжити заходи для зменшення швидкості руху;
- при наявних вихідних даних водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «TOYOTA Rav4» шляхом своєчасного застосування гальмування для зменшенням швидкості руху свого автомобіля «TOYOTA Corolla» до швидкості руху автомобіля «TOYOTA Rav4»;
- при наявних вихідних даних дії водія ОСОБА_2 з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.п. 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для pyxv»); 12.3 ПДР України та вказані невідповідності перебувають у причинному зв'язку з фактом даної ДТП, оскільки водій мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом своєчасного застосування гальмування;
- у наявній дорожній ситуації водій ОСОБА_1 повинна була, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 10.1 та 10.3 ПДР України, у відповідності до яких вказана водій повинна переконатись у безпеці виконання маневру перестроювання та дати дорогу автомобілю «TOYOTA Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду в попутному напрямку;
- в даній дорожній обстановці, оскільки після зміни напрямку руху переднього автомобіля «TOYOTA Rav4» до зіткнення пройшло біля 3-4 сек., а саме зіткнення відбулась в той час коли передня частина автомобіля «TOYOTA Corolla» знаходилась позаду робочого місця водія автомобіля «TOYOTA Rav4», то в даному випадку водій переднього автомобіля не міг впливати на зміну дорожньої обстановки, що створюється позаду, і відповідно подальший розвиток події односторонніми діями водія ОСОБА_1 не визначався, оскільки, здійснюючи рух по своїй траєкторії руху, її функції, як оператора по керуванню транспортним засобом, повинні були бути зосереджені на забезпечення безпеки в напрямку тієї траєкторії руху, по якій вона слідувала, що дає підстави дійти до висновку про відсутність у водія ОСОБА_1 невідповідностей вимогам ПДР, які б перебували у причинному зв'язку з настанням даної ДТП;
- враховуючи вище проведені дослідження можна зробити висновки про, що при наявних вихідних даних причинами настання даної ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія ОСОБА_2 п.п. 1.10 (в значення терміну «небезпека для руху»); 12.3 ПДР України.
В суді апеляційної інстанції по вказаній справі була призначена судова автотехнічна експертиза.
Відповідно до Висновку старшого судового експерта ОСОБА_4 від 06 серпня 2024 року №СЕ-19/111-24/24218-ІТ (варіант 1 - по поясненням водія автомобіля «TOYOTA Rav4» ОСОБА_1 ):
- у цій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_1 невідповідностей вимогам пунктів: 10.1; 10.3 Правил дорожнього руху України не вбачається, а вбачаються невідповідності вимогам пункту 11.10 Правил дорожнього руху України;
- з технічної точки зору, невідповідності дій водія автомобіля «TOYOTA Rav4» ОСОБА_1 вимогам пункту 11.10 Правил дорожнього руху України не перебувають в причинному зв'язку з виникненням досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди;
- у цій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «TOYOTA Corolla» ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «TOYOTA Rav4», шляхом виконання пункту 10.1 Правил дорожнього руху України;
- з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «TOYOTA Corolla» ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до Висновку старшого судового експерта ОСОБА_4 від 06 серпня 2024 року №СЕ-19/111-24/24218-ІТ (варіант 2 - по поясненням водія автомобіля автомобіля «TOYOTA Corolla» ОСОБА_2 ):
- у цій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «TOYOTA Rav4» ОСОБА_1 експертом вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України;
- з технічної точки зору, невідповідності дій водія автомобіля «TOYOTA Rav4» ОСОБА_1 вимогам пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з виникненням досліджуваної ДТП;
- у цій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «TOYOTA Corolla» ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «TOYOTA Rav4», шляхом застосування екстреного гальмування;
- з технічної точки зору, невідповідностей, які перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, в діях водія автомобіля «TOYOTA Corolla» ОСОБА_2 не вбачається.
З аналізу матеріалів даної справи вбачається, що пояснення учасників вказаної ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є суперечливими між собою.
Висновок старшого судового експерта ОСОБА_4 від 06 серпня 2024 року №СЕ-19/111-24/24218-ІТ також містить два варіанти щодо винуватості учасників ДТП, враховуючи їх пояснення, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що пояснення не можуть бути беззаперечним доказом винуватості водія у скоєні ДТП.
Інших доказів, які підтверджують винуватість водія автомобіля «TOYOTA Rav4» ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Зважаючи на вказане, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати доведеним наявність складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ні експерт, ні суд не зазначили з яких саме вихідних даних можна зробити висновок про наявність у ОСОБА_2 технічної можливості уникнути зіткнення, адже неможливо встановити ні швидкості ТЗ перед зіткненням, ні в який момент ОСОБА_1 розпочала маневр, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки за клопотанням сторони апелянта у справі було призначено повторну судову автотехнічну експертизу і учасники ДТП мали можливість поставити перед експертом свої питання щодо механізму виникнення ДТП та подати всі необхідні дані для визначення причин ДТП.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки згідно з ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Поновити захиснику-адвокату Ковальову Юрію Юрійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Ковальова Юрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.