09 вересня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/11924/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів - Мазурик О. Ф., Желепи О. В.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - представник Гриб Ю. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Романченка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Белоконної І. В.
від 08 квітня 2024 року
у цивільній справі № 756/13665/23 Оболонського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,
Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації,
про визнання права користування та постійного проживання на законних підставах, зобов'язання видати ордер на проживання та постановки на облік і реєстрацію за місцем проживання,
Позивач звернулася до суду з указаним вище позовом до відповідачів, обгрунтовучи тим, що вона є законною мешканкою у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено розпорядженням від 03.08.1993, де проживає з 1993 року у відокремленому приміщенні, як працівник ПАТ «Промінвестбанк». Позивач звернулась до відповідачів із заявами про надання згоди на реєстрацію місця проживання у гуртожитку та про взяття на облік та реєстрацію місця проживання у гуртожитку, проте отримала відмови.
Вважає, що відмова відповідачів видати ордер на проживання та постановки позивача на облік та реєстрацію за місцем проживання у гуртожитку є неправомірною.
Будинок АДРЕСА_2 зареєстровано як гуртожиток, що належить на праві приватної власності ПАТ «Промінвестбанк». Квартира позивача є складовою частиною, кімнатою в будинку гуртожитку по АДРЕСА_2 , відповідно до Плану будинку квартирного типу (гуртожиток).
На даний час, відповідно до рішення правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року № 90-рш/БТ відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Промінвестбанк», у зв'язку з чим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25 лютого 2022 року № 130, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Промінвестбанку» строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно, а будинок гуртожитку по АДРЕСА_2 включено до складу ліквідаційної маси.
Вважала, що оскільки питання щодо передачі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади м. Києва не вирішено, зазначений вище будинок може бути реалізовано Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в рамках процедури ліквідації банку, що може призвести до виселення новим власником його мешканців в порушення їх прав, зокрема позивача, як мешканки кімнати № НОМЕР_1.
Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація неодноразово зверталася до ПАТ «Промінвестбанк» з пропозицією про безоплатну передачу зазначеного будинку гуртожитку до комунальної власності територіальної громади м. Києва, але кожного разу отримувала відповідь про відсутність у власника наміру передавати гуртожиток у комунальну власність.
Наразі за ПАТ «Промінвестбанк» зареєстровано право власності на квартиру позивача, що на думку останньої, свідчить про намір банку продавати будинок та її квартиру.
Позивач звертає увагу, що вона понад 30 років проживала у гуртожитку, вважає його своїм житлом, тому виселення позивача з житлової кімнати є невиправданим втручанням у її право на повагу до житла.
З огляду на наведене просила суд визнати її право користування та постійного місця проживання на законних підставах у квартирі АДРЕСА_3 з 03.08.1993 та зобов'язати ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» видати їй ордер на жиле приміщення в гуртожитку та згоду на реєстрацію місця проживання в гуртожитку у квартирі АДРЕСА_3 , а також зобов'язати Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію здійснити дії щодо постановки на облік і здійснити реєстрацію позивача ОСОБА_1 в гуртожитку за місцем її проживання у квартирі АДРЕСА_3 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі адвокат Романченко О. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про те, що позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів, вселення позивачки як працівника Банку до кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку, адже це підтверджується зокрема рішенням виконкому від 17 березня 1986 року Будбанку СРСР про надання дозволу на використання жилої площі в будинку по АДРЕСА_2 , перепусткою Господарського управління Промінвестбанку України до кімнати № НОМЕР_1. Судом при ухваленні рішення було не повно з'ясовані всі обставини справи, зокрема питання, що ПАТ АТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», є правонаступником Будбанку СРСР. Відмова відповідачів видати ордер на проживання та постановки позивачки на облік та реєстрацію за місцем проживання у гуртожитку не відповідає нормам закону та порушує її право на вільний вибір місця проживання.
Зазначає, що позивач була вселена до гуртожитку на законній підставі, якою є розпорядження Голови Правління Банку у 1993 році у зв'язку із роботою, де з того часу проживає у кімнаті № НОМЕР_1 та звільнена з банку у зв'язку із скороченням штату. Вважає, що тривале користування цим житлом - протягом 30 років, підпадає під гарантії, передбачені пунктом 2 ст. 8 Конвенції та п. 28 Примірного положення про гуртожитку, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року, а позивачка має право на реєстрацію у гуртожитку за місцем проживання за згодою власника.
Вважає, що до того ж висновку прийшов Оболонський районний суд м. Києва у справі №2-895/08 у рішенні від 04 листопада 2008 року та Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року (справа №521/10070/14 ц) та від 25 серпня 2020 року у справі №592/345/17.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Промінвестбанк» Мальована Т. В., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, вказувала, що рішенням правління НБУ №90 -рш/БТ від 25 лютого 2022 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк». (далі - Рішення НБУ) вирішено відкликати банківську ліцензію ПАТ «Промінвестбанк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 130 від 25.02.2022 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ АТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»» (далі - Рішення Фонду) розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Промінвестбанк». На підставі Рішення НБУ та Рішення Фонду з 25.02.2022 р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) розпочав ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» строком на три роки з 25.02.2022 р. до 24.02.2025 р. включно. Уповноваженою особою Фонду з делегуванням усіх повноважень ліквідатора ПАТ «Промінвестбанк», визначених ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» призначено Караченцева А. Ю. строком на три роки з 25.02.2022 р. до 24.02.2025р. включно. Гуртожиток, як і інше майно Банку включено до ліквідаційної маси Банку, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Просила апеляційну скаргу залишити без змін, посилаючись на безпідставність її доводів, а рішення суді першої інстанції залишити без змін, вважаючи його обґрунтованим.
Від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність за наявними матеріалами справи.
Оболонська районної в місті Києві державної адміністрації направила клопотання про розгляд справи у її відсутність. У долучених пояснення просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вважає, що Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією права позивачки не порушувались.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Промінвестбанк» проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника ПАТ «Промінвестбанк», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що Рішенням виконкому від 17.03.1986 Будбанку СРСР надано дозвіл на використання жилої площі в будинку для малосімейних по АДРЕСА_2 під сімейний гуртожиток для тимчасового забезпечення жилими приміщеннями малих сімей працівників контори.
Розпорядженням правління Промінвестбанку України від 03.08.1993, правонаступником якого є відповідач ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», зобов'язано господарське управління разом з адміністрацією гуртожитку банку вирішити питання поселення молодих спеціалістів на проживання в гуртожитку, зокрема позивача ОСОБА_1 .
Господарським управлінням Промінвестбанку України позивачу видано перепустку до кімнати № НОМЕР_1.
Згідно наказу № 1898-к від 21 вересня 2016 року «Про припинення дії трудового договору», позивача ОСОБА_1 звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що її дійсно було вселено, як працівника банку, до кімнати АДРЕСА_3 , що відповідно до вимог ст. 129 ЖК УРСР (в редакції станом на 01.01.1993), має бути підтверджено спеціальним ордером, який є єдиною підставою для вселення позивача на надану жилу площу на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства.
Колегія суддів погоджується із висновками суд першої інстанції з огляду на наступне.
Позивач вважає, що має право користування на постійного місця проживання на законних підставах у кімнаті АДРЕСА_3 , а відповідачі порушують її право оскільки не надають ордер на жиле приміщення та згоду на реєстрацію (банк) та відмовляють здійсненні постановки на облік та реєстрації (Оболонська РДА).
Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).
За змістом статті 6 ЖК Української РСР (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Відповідно до частини першої статті 127 ЖК Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України (частина перша статті 128 ЖК Української РСР).
Відповідно до пунктів 9-10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 (чинного станом на 1993 рік), жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Як правильно встановлено судом першої інстанції окрема, у розпорядженні Промінвестбанку України від 03.08.1993 міститься лише вказівка адміністрації на поселення позивачки до проживання в гуртожитку, проте на зазначено, за якою адресою.
Рішення виконкому від 17.03.1986 Будбанку СРСР про надання дозволу на використання жилої площі в будинку по АДРЕСА_2 , на яке посилається позивач не містить інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення питання про наявність підстав для вселення позивачки.
Перепустка Господарського управління Промінвестбанку України до кімнати № НОМЕР_1 також не конкретизує відомостей щодо приміщення, якого вона стосується.
Спеціальний ордер, що мав видаватися для поселення на житлову площу в матеріалах справи відсутній.
Отже підстави вселення у кімнату АДРЕСА_3 позивачем не доведені.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на який посилається позивачка в обґрунтування своїх вимог, сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, власником гуртожитку, у якому проживає позивачка, є відповідач. Будівля гуртожитку придбана за договором купівлі-продажу у Фонду державного майна України у 1996 році, отже згадуваний Закон «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» спірних правовідносин не регулює.
Рішенням правління НБУ № 90 -рш/БТ від 25 лютого 2022 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк». (далі - Рішення НБУ) вирішено відкликати банківську ліцензію ПАТ «Промінвестбанк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 130 від 25.02.2022 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ АТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»» (далі - Рішення Фонду) розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Промінвестбанк».
На підставі Рішення НБУ та Рішення Фонду з 25.02.2022 р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) розпочав ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» строком на три роки з 25.02.2022 р. до 24.02.2025 р. включно. Уповноваженою особою Фонду з делегуванням усіх повноважень ліквідатора ПАТ «Промінвестбанк», визначених ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) призначено Караченцева А. Ю. строком на три роки з 25.02.2022 р. до 24.02.2025р. включно.
Відповідно до положень ст. 44 Закону Фонд з дня початку процедури ліквідації банку протягом трьох років (у разі ліквідації системно важливого банку - протягом п'яти років) забезпечує виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частин 2-3 ст. 46 Закону Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов'язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
На час звернення позивачки із позовом ліквідаційна процедура вже була розпочата, отже, розпорядження належним відповідачу гуртожитком, що становить ліквідаційну масу, визначається спеціальним законом, який виключає можливість набуття банком додаткових зобов'язань, у тому числі щодо забезпечення позивачки житловою площею у такому гуртожитку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення права житло, у контексті заявленого позову, колегія суддів вважає передчасними, оскільки питання про виселення позивача із займаного житла чи порушення права в інший спосіб не є предметом дослідження у межах цієї справи.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Романченка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 29 вересня 2024 року.
Судді Є. П. Євграфова
О. В. Желепа
О. Ф. Мазурик