01 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/28643/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 за період 29.01.2020 по 09.02.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з врахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" за період з 29.01.2020 по 09.02.2023;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 - 2023 роки, грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік - за 35 діб та за 2023 рік - за 3 доби, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 - 2023 роки, грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік - за 35 діб та за 2023 рік - за 3 доби, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб";
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби без урахування індексації грошового забезпечення, яку він отримував під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби з урахуванням: індексації грошового забезпечення, яку позивач отримував під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; перерахованого посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб";
- визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби в спірний період відповідач неправильно обраховував розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням, що призвело до виплати грошового забезпечення та інших виплат в значно меншому розмірі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач в письмовому відзиві на позовну заяву проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, вказує на відсутність правових підстав для перерахунку отриманого позивачем грошового забезпечення, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" посадові оклади та оклади за військовим званням розраховуються військовослужбовцям, які у цей час перебувають на військовій службі, із застосуванням як розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначено законом на 01.01.2018.
Також відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Проте, враховуючи, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі судом було поновлено позивачеві строк звернення з даним позовом, то підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши її фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з жовтня 2018 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 й наказом командира цієї військової частини (по стройовій частині) від 09.02.2023 №40 з цієї дати був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби у відставку на підставі підпункту "а" (за віком) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Не поджуючись із проведеними з ним розрахунками, ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявами, в яких просив здійснити перерахунок та виплату належного йому за 2020 - 2023 роки грошового забезпечення (основних та додаткових видів), компенсації за невикористані дні відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідач же своїм листом повідомив позивача про порядок обрахунку виплачених йому грошових виплат, а також вказав, що у випадку виникнення сумнівів у правильності здійснених розрахунків, позивач має право звернутись до суду.
Вважаючи, що під час проходження ним військової служби та на момент звільнення грошове забезпечення й інші виплати нараховувались і виплачувались йому у неправильному (зменшеному) розмірі, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативно-правовим актом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2011-ХІІ).
Згідно зі статтею 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За змістом абзацу 3 пункту 14 статті 101 Закону України № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Також, пунктами 1 та 6 Розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі також - Постанова № 704) було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Так, відповідно до пункту 4 цієї постанови (у редакції, що була чинною до 24.02.2018) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24.02.2018 набула чинності постанова № 103, пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленогозакономна 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленогозакономна 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови № 103.
Відтак, починаючи з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.
Суд також ураховує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон України № 1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Під час розгляду і вирішення цієї справи суд виходить із того, що положення пункту 4 Постанови № 704 та пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1774-VIII підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Отже, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок з 29.01.2020 по 09.02.2023 грошового забезпечення (основних та додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних оплачуваних відпусток з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити у встановленому чинним законодавством України порядку позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.
У наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.02.2023 №40 (про звільнення позивача з військової служби) зафіксовано, що календарна вислуга ОСОБА_1 на час звільнення з військової служби становить 13 років 7 місяців.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: у зв'язку із закінченням строку контракту; за віком; у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); у зв'язку із виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31 Закону України "Про розвідку"; з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку"; у зв'язку з неможливістю призначення на іншу посаду в разі прямого підпорядкування близькій особі; у зв'язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності; через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу); за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років.
Аналогічні положення закріплені й в Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Разом з тим, як вже зазначалось в цьому рішенні, статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Відтак, з огляду на системний аналіз вказаних правових норм, суд робить висновок, що індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, саме тому повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби з урахуванням: індексації грошового забезпечення, яку він отримував під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; перерахованого посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб".
З приводу ж позовної вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023, суд вважає за необхідне вказати таке.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2023 №134 було внесено зміни до наказу від 09.02.2023 №40 (про звільнення позивача з військової служби) та наказано виплатити йому грошову компенсацію за речове майно в сумі 31402,86 грн.
Також, як зазначено в листі Військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2023 № 182/1/1469, грошова компенсація за речове майно в сумі 31402,86 грн. була виплачена позивачу 19.06.2023, а її нарахування у такому розмірі підтверджується телеграмою начальника речової служби тилу командування логістики КВМС Збройних Сил України від 01.06.2023 за № 154/141/8100 та довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2023 за № 40 "Про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 ".
При цьому, ОСОБА_1 до матеріалів справи жодних доказів на спростування виплати йому спірної грошової компенсації та/або неправильного її обрахунку відповідачем надано не було.
Не містять матеріали справи й доказів звернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 з вимогою про здійснення перерахунку йому такої грошової компенсації із закупівельної вартості речового майна станом на 01.01.2023 і отримання відмови у його проведенні, у зв'язку із чим суд вважає, що у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Відтак, враховуючи все викладене вище в цьому рішенні в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат у справі та беручи до уваги положення статті 139 КАС України, питання про їх розподіл/відшкодування/стягнення судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242 - 246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 09.02.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної і додаткової відпусток без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 19.11.2021 № 1928-ІХ та "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-ІХ.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 09.02.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної і додаткової відпусток з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 19.11.2021 № 1928-ІХ та "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби без урахування індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби з урахуванням: індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; перерахованого посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко