12 серпня 2024 рокуСправа №160/4252/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 46 комендатури охорони та обслуговування, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
14.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 46 комендатури охорони та обслуговування, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.03.2024 року просить:
- визнати протиправними дії 46 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.05.2016 по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;
- зобов'язати 46 комендатури охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.05.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;
- визнати протиправними дії 46 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день звільнення, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати 46 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день звільнення, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- визнати протиправними дії 46 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 17.12.2021 грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2021, грошової компенсації за 42 доби невикористаних днів щорічної основної відпустки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021;
- зобов'язати 46 комендатуру охорони та обслуговування обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 17.12.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2021, грошової компенсації за 42 доби невикористаних днів щорічної основної відпустки з врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021;
- визнати протиправними дії 46 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 24.02.2022 року по 02.06.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022 по 2023, грошової компенсації за 38 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 35 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
- зобов'язати 46 комендатуру охорони та обслуговування обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 24.02.2022 року по 02.06.2023. грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022 по 2023, грошової компенсації за 38 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 35 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 26.05.2016 року по 28.02.2018 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та у період з 01.03.2018 року по 17.12.2021 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року.
Одночасно нарахування грошового забезпечення проводилось з 29.01.2020 року по 02.06.2023 року без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року), оскільки відповідач застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року та є вищим), що призвело до виплати грошового забезпечення, а також інших додаткових виплат, в меншому розмірі, та, відповідно, до порушення права на належне грошове забезпечення.
Звернення до відповідача із вимогами відновити порушене право не мали позитивного вирішення, що слугувало підставою захистити свої порушені права у суді.
Ухвалою суду від 16.02.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 05.03.2024 залучено в якості співвідповідачів по справі військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 06.03.2024 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.
21.03.2024 до суду від 46 комендатури охорони та обслуговування надійшов відзив на позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що питання виплати індексації грошового забезпечення із застосування необхідного базового місяця є повноваженням військової частини, а суд не може підміняти державний орган. Представник відповідача зазначив, що у діях військової частини відсутня протиправна бездіяльність, так як військова частина відповідно до Інструкції №260 виконувала роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2, в якому було зазначено про ненарахування індексації грошового забезпечення.
У подальшому позивачем надано до суду відповідь на відзив з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог з доводами аналогічними до позовної заяви.
Від відповідача - 46 комендатури охорони та обслуговування надійшли заперечення на відповідь на відзив з одночасною вимогою застосувати строки позовної давності та залишити позовну заяву без розгляду.
09.08.2024 від відповідача - військової частини НОМЕР_1 та окремо від відповідача - військової частини НОМЕР_2 надійшли відзиви на позовну заяву із твердженнями заперечення проти задоволення позову, з одночасною вимогою застосувати строки позовної давності та залишити позовну заяву без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2016 року № 25 ОСОБА_1 з 14.07.2016 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення до військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що з 14.07.2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.12.2021 року № 289 позивач виключений із списків особового складу 17.12.2021 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 року № 46 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.06.2023 року № 151 позивача виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 02.06.2023 року.
Звернення позивача до 46 комендатури охорони та обслуговування щодо проведення повного розрахунку при звільненні не розглянуті. Відповідачем не було надано відповіді на звернення позивача.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати належних грошових сум за спірний період у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Щодо застосування строків позовної давності та залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Порушення, або недобросовісне виконання обов'язків однією стороною не може прямо пропорційно впливати на звуження або будь-яке інше обмеження прав іншої сторони.
Іншими словами, якщо законом покладено на державний орган здійснити певну дію, то на громадянина покладається право отримати таку послугу вчасно.
Отже, здійснення неповного фінансового розрахунку з позивачем є недобросовісним ставленням відповідача до свого обов'язку і є тривалим у часі порушенням, що, в свою чергу, не може ніяким чином впливати на права позивача отримати належне йому, та оскаржити дії/бездіяльність в судовому порядку.
Звернення заявника до державних органів з питань уточнення розгляду його заяви є правом позивача і не може бути обов'язком, навіть після того, коли розумний строк отримання відповіді сплинув. На заявника не покладено обов'язок будь-яким чином стимулювати органи державної влади виконувати належним чином свої функції.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що підстави для застосування строків позовної давності не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а отже клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду є таким, що не підлягає задоволенню.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами ч. 2 ст. 5 Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (надалі - Порядок №1078).
Згідно із п. 1-1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник (пункт 10-2 Порядку №1078).
Суд зазначає, що пункт 10-2 Порядку №1078, викладений в новій редакції постановою КМУ №1013 від 09.12.2015 року, якою в тому числі внесено зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників, та застосовується з 1 грудня 2015 року.
Відповідно до пункту 14 Порядку роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Мінсоцполітики в листі від 28.04.2016 року №201/10/1.37-16 надало роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному.
Пунктом 10-2 Порядку №1078 визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Суд зазначає, що схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.01.2008 року.
У подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №200/9297/19-а залишив без змін ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 року у справі №200/9297/19-а, в якій суд дійшов до висновку, що з 01.12.2015 - базовий місяць січень 2008 року відповідно до п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями.
Таким чином, позивач має право на проведення індексації його грошових доходів із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 14.07.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 року по 17.12.2021 року - березень 2018 року.
Одночасно, суд звертає увагу, що позивач зарахований до списків військової частини, зокрема, на грошове забезпечення з 14.07.2016 року, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню саме з дня зарахування на грошове забезпечення а не з 26.05.2016 року як зазначено позивачем.
Разом з тим, позовна вимога нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день його звільнення є неконкретизованої у часі, оскільки в матеріалах справи наявні 2 витяги з наказу про звільнення - 17.12.2021 року та 02.06.2023 року.
Проте, в мотивувальній частині позову зазначено час звільнення як 17.12.2021 року, а отже суд під час розгляду справи застосовує 17.12.2021 року як дату звільнення позивача зі служби.
Щодо вимог перерахувати та виплатити грошове забезпечення з 29.01.2020 по 17.12.2021 роки та з 24.02.2022 по 02.06.2023 роки із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року, суд зазначає.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011) передбачено: соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011 встановлено: до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правилами частини четвертої статті 9 Закону № 2011 обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
За змістом Постанови № 704, в редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства соціальної політики України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.
Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені пунктом 6 постанови № 103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.
Таким чином відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Отже, з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Постанова № 704 року є підзаконним нормативно-правовим актом. Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Тобто, вказаний пункт 4 Постанови №704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, суперечить нормам розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII та не підлягає застосуванню.
Крім того, п.п. 9, 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Водночас, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Звідси слідує, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень - органу фінансового забезпечення обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто в даному випадку станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.
Зважаючи на вище наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачами не здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення та інших виплат при звільненні позивача виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2020 року на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року.
При розгляді справи суд також вважає за необхідне зауважити, що з 20 травня 2023 року пункт 4 Постанови № 704 діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, та установлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
А отже, задоволенню підлягають вимоги перерахувати та виплатити грошове забезпечення та інші виплати при звільненні позивача з 29.01.2020 по 17.12.2021 та з 24.02.2022 по 19.05.2023 (включно) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому розподіл судових витрат у вигляді судового збору не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) до 46 комендатури охорони та обслуговування (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 46 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2016 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язати 46 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.07.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність 46 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.12.2021 року, із застосуванням індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати 46 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.12.2021 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Визнати протиправною бездіяльність 46 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 17.12.2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2021 роки, грошової компенсації за 42 доби невикористаних днів щорічної основної відпустки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021.
Зобов'язати 46 комендатуру охорони та обслуговування обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 17.12.2021 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2021 роки, грошову компенсацію за 42 доби невикористаних днів щорічної основної відпустки з врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021.
Визнати протиправною бездіяльність 46 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 24.02.2022 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022 по 2023 роки, грошової компенсації за 38 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 35 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
Зобов'язати 46 комендатуру охорони та обслуговування обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 24.02.2022 року по 19.05.2023 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022 по 2023 роки, грошову компенсації за 38 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за 35 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко