18 вересня 2024 рокуСправа №160/18913/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд про визнання протиправними дій щодо зменшення відсоткового показника основного розміру пенсії з 76 % до 70 % при проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2016 року та з 01.12.2019 року та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити йому пенсію з 01.01.2016 року та з 01.12.2019 року виходячи із 76% відповідних сум грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 23.12.2021 року № 33/24/С-5758 з виплатою щомісячної доплати до пенсії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про протиправність дій відповідача, який спочатку з 01.01.2016 року, а у подальшому після отримання оновленої довідки від 23.12.2021 року № 33/24/С-5758 здійснив перерахунок його пенсії, однак зменшив відсотковий розмір основного розміру грошового забезпечення з 76% до 70%, чим на думку позивача порушив вимоги законодавства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав..
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»(далі - Закон №2262-ХІІ). На момент призначення пенсії її основний розмір визначався із 76% грошового забезпечення позивача.
На виконання вимог постанови Уряду №103 при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 року, відповідачем застосовано приписи ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, у редакції яка діє на час проведення перерахунку пенсії, та розмір пенсії обмежено 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Крім того, відповідним державним органом складено оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача від 23.12.2021 року № 33/24/С-5758 та направлено її до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Не є спірним, що отримавши означену оновлену довідку, відповідач спочатку не здійснив, але після судового розгляду справи № 160/7987/22 здійснив з 01.12.2019 року перерахував пенсію позивача, однак зменшив відсотковий розмір основного розміру грошового забезпечення з 76% до 70%, чим на думку позивача порушив вимоги законодавства України.
Натомість позивач вважає, що при перерахунку його пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, у зв'язку з чим і звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд виходить з того, що пенсію за вислугу років позивачу призначено відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон № 2262-ХІІ) у розмірі 76% грошового забезпечення.
Відповідно до ст.13 Закону №2262-ХІІ, в редакції, діючій на час призначення позивачу пенсії, було передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 76% відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні №1166-VII від 27.03.2014 року, який набрав чинності 01.04.2014 року, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Саме в такій, зміненій редакції положення Закону №2262-XII були застосовані відповідачем при визначенні розміру пенсії позивача при проведенні перерахунку з 01.01.2016 року та з 01.12.2019 року.
Проте суд вважає такі дії Пенсійного органу протиправними, оскільки внесені Законом №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Тобто, при перерахунку пенсії застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 8 липня 2015 року у справі №732/48/15 та Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 523/4930/15-а та від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17.
За таких обставин, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення при перерахунку пенсії позивача, її розміру з 76% грошового забезпечення до 70%.
Суд зазначає, що встановлення відповідачем граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Крім того, слід зазначити, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо /рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій/.
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
За викладених обставин, позовні вимоги позивача у цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної доплати суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушених прав у цій частині, а судом їх не встановлено. Фактично, позовні вимоги у цій частині звернуті на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають.
З цих підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення раніше призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії з 76% до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні з 01.01.2016 року та з 01.12.2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років виходячи з 76 % відповідних сум грошового забезпечення за вирахуванням раніше виплачених сум
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.12.2019 р. пенсію за вислугу років у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 23.12.2021 року № 33/24/С-5758.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605, 60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна