Справа № 344/11391/24
Провадження № 2/352/669/24
26 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Кузьменка С.В.
за участі
секретаря судового засідання Гребінника В.М.
розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Російської Федерації в особі посольства держави Росія (Російська Федерація) в Україні
про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ проти України-
1.Рух провадження
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (далі- Позивач) до Російської Федерації в особі посольства держави Росія (Російська Федерація) в Україні (далі - Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ проти України та розгляд справи призначено на 15 серпня 2024 року.
15 серпня 2024 року в зв'язку із відсутністю відомостей про повідомлення Відповідача належним чином про дату, час та місце розгляду справи, проведення підготовчого судового засідання відкладено на 29 серпня 2024 року.
29 серпня 2024 року Судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду на 26 вересня 2024 року.
26 вересня 2024 року Позивач та Відповідач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Позивач надав клопотання про розгляд справи за її відсутності, просить задовольнити позов.
Відповідач двічі належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно до суду не з'явився, клопотання про відкладення розгляду, відзив або пояснення по суті справи до Суду не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
В зв'язку із викладеним, Судом 26 вересня 2024 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
2.Стислий виклад позиції сторін
Позивач зазначає, що він є батьком ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 06 квітня 2022 року по 18 березня 2023 року її син перебував у лавах Збройних Сил України та захищав Батьківщину. 18 березня 2023 року її син загинув в місті Авдіївка Донецької області від ушкоджень, отриманих внаслідок бойових дій під час захисту Батьківщини від збройної агресії Російської Федерації проти України.
Внаслідок смерті сина Позивач відчуває душевні болі та страждання. Він втратив душевний спокій та розчарування, сенс життя та віру в майбутнє. Звертає увагу, що йому довелось хоронити свою дитину, що є найстрашнішим для батька.
Враховуючи характер та обсяг завданих моральних страждань, умисного характеру дій Відповідача, душевний біль від втрати сина, почуття безпорадності через це, вважає, що справедливим розміром компенсація є сума 2598600 гривень, яка співвідноситься із розміром відшкодування 60000 Євро, яке в середньому в аналогічних справах визначається Європейським Судом з прав людини ( зокрема у справах Харчукаєви проти Росії, Сагаєва та інші проти Росії, Ісламова проти Росії, Султигов та інші проти Росії).
В зв'язку із викладеним, у відповідності до статей 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України просить стягнути з Відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 2598600 гривень.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив, а також письмові пояснення до суду не надав.
3.Докази, досліджені судом
1.Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України
Згідно довідки, ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в населеному пунктів Авдіївка Донецької області.
Ця довідка є підставою для надання особі статусу члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України.
2.Посвідчення Позивача, відповідно до якого вона має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
3.Посвідчення Позивача, відповідно до якого він є пенсіонером.
4. Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , батьком якого є Позивач
5.Лікарське свідоцтво про смерть від 23 березня 2023 року, згідно якого ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Авдіївка Донецької області загинув під час бойових дій через ушкодження внаслідок бойових дій, спричинених іншими видами вибухів та уламків
6.Свідоцтво про смерть, відповідно до якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Авдіївка Донецької області
7.Витяг з протоколу засідання Регіональної військово-лікарської комісії, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_2 є травма, поранення, які пов'язані із захистом Батьківщини
8.Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого смерть ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (захистом Батьківщини)
4.Фактичні обставини, встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , батьком якого є Позивач.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув в місті Авдіївка Донецької області під час захисту Батьківщини в зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.
Причиною смерті ОСОБА_2 є ушкодження внаслідок бойових дій, спричинених іншими видами вибухів та уламків.
Внаслідок смерті ОСОБА_2 Позивачеві спричинена моральна шкода внаслідок втрати душевного спокою та розчарування, сенсу життя та віри в майбутнє, про що зазначається в позовній заяві.
5.Висновки суду
Щодо збройної агресії Російської Федерації проти України
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Преамбула Статуту Організації Об'єднаних Націй визначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть в світі як добрі сусіди, об'єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки.
Пункт 9 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24.10.2005 року, визначає мир, безпеку та розвиток прав людини тими опорами, на яких тримається система ООН.
Пункт 120 Резолюції нагадує про обов'язок держав-учасниць ООН сприяти повазі та захисту усіх прав людини та основних свобод відповідно до Статуту ООН, Загальної Декларації прав людини та іншим документам, які стосуються прав людини. Універсальний характер цих прав не підлягає жодному сумніву.
Пункт 122 Резолюції підкреслює, що всі держави зобов'язані поважати права людини та основні свободи.
5 грудня 1994 року між Україною, Росією, Великою Британією та США був укладений Будапештський меморандум-міжнародна угода про гарантії Україні у зв'язку з набуттям нею неядерного статусу.
Пунктом 2 Будапештського меморандуму російська федерація взяла на себе зобов'язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 року суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 року, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.
Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Загальновідомим є той факт, що датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року, а 24 лютого 2022 року російська федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на всій території України, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та який наступними указами Президента України неодноразово продовжувався, та триває станом на момент постановлення судового рішення по даній справі.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Таким чином, судом беззаперечно встановлено вчинення Російською Федерацією військової агресії проти України та всіх її громадян.
Виходячи із сукупності наведеного, суд вважає, що право позивача на належне та ефективне відшкодування шкоди повинно бути захищене, а судовий імунітет не повинен бути перешкодою для такого відшкодування у тих виняткових обставинах, коли немає інших механізмів відшкодування.
щодо стягнення моральної шкоди
Відповідно до ч. 1, 2ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 3, 5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем, а також іншим майном або в інший спосіб.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом в пункті 62 рішення у справі «Станков проти Болгарії.
Також, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Беззаперечно, що мати, син якої загинув під час захисту Батьківщини, зазнала безумовних моральних страждань. Проте це не позбавляє особу, яка звернулась до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації обов'язку обґрунтувати та довести у суді належними доказами, а суд - обов'язку встановити на підставі наданих доказів елементи правопорушення, що призвело до завдання моральної шкоди (не тільки наявність шкоди, але й те, що вона є наслідком саме діяння держави-відповідача (причинно-наслідковий зв'язок).
Дослідивши позовну заяву та викладені в ній обставини щодо втрати Позивачем душевного спокою та розчарування, сенсу життя та віру в майбутнє, здійснення похорон своєї дитини дослідивши інші матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Позивач звернулася до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України та просила суд стягнути з відповідача на її користь 2598600 грн. моральної шкоди.
Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд бере до уваги, що в національному та міжнародному законодавстві відсутні чітко визначені критерії для обчислення розміру компенсації моральної шкоди у грошовому еквіваленті.
Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральної шкоди, суд виходить із наслідків збройної агресії російської федерації, а саме смерті сина Позивача, наслідків цієї події для подальшого життя Позивача, віку позивача, для якої такі події в її житті є складними та обтяжливими.
Враховуючи тривалість та характер моральних переживань та фізичних страждань, що пов'язані із втратою рідного сина через військову агресією Російської Федерації проти України, вимушеністю позивача змінити повноцінний спосіб та якість життя, негативних змін у її житті, які є незворотними та усвідомлення завдає їй душевного болю та моральних страждань, враховуючи стан здоров'я, відчуття нею душевних страждань, що не дають можливості проживати повноцінним життям та життям, яким вона проживала до збройної агресії Російської Федерації проти України, те, що позивач зазнає душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, постійно відчуває невпевненість і незахищеність, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 2598600 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог. На переконання суду, відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 2598600 грн відповідатиме заподіяним їй моральним стражданням і буде достатнім та необхідним для відшкодування спричиненої шкоди та відновлення душевного стану.
щодо судового збору
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Враховуючи викладене, з відповідача в дохід держави України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 15140 грн.
Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі посольства держави Росія (Російська Федерація) в Україні задовольнити повністю.
Стягнути з Російської Федерації в особі посольства держави Росія (Російська Федерація) в Україні на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2598600 (два мільйони п'ятсот дев'яносто вісім тисяч шістсот) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , який проживає АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2
ВІДПОВІДАЧ: Російська Федерація в особі посольства держави Росія (Російська Федерація) в Україні, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 7-А, місто Москва, вулиця Краснопресненська набережна, будинок 2,
дата складення повного судового рішення 01 жовтня 2024 року.
Суддя Сергій КУЗЬМЕНКО