Справа № 161/4484/23 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П.
Провадження № 22-з/802/52/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.
01 жовтня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Черняк О. В.,
розглянувши заяву відповідачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року,
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року у цій справі позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 залишена без задоволення, ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року у цій справі залишена без змін.
02 вересня 2024 року відповідачка ОСОБА_1 подала до апеляційного суду засобами поштового зв'язку заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі, в якій просила стягнути з позивача ОСОБА_2 у свою користь 5 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити з таких підстав.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Апеляційний суд не вбачає необхідності у виклику сторін в судове засідання для вирішення питання про постановлення додаткового судового рішення.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції повинна містити зазначення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 залишена без задоволення, а ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року у цій справі залишена без змін.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина 1, 2 статті 137 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини 1 статті 257 ЦПК України).
Як передбачено частиною 5 статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно частиною 6 статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
За положеннями частини 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
Натомість відповідачка ОСОБА_1 у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення не вказала, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, що могло бути підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку про відмову у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, які були направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Керуючись статтями 133, 270, 381 ЦПК України, апеляційний суд
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цій справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту її підписання.
Головуючий
Судді