ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/23426.10.10
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Деснянського районного товариства ветеранів та інвалідів
м. Києва
про виселення та повернення приміщення
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Ковальчук В.М.
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про виселення Деснянське районне товариство ветеранів та інвалідів м. Києва з нежилого приміщення в будинку № 39 літер А на проспекті Лісовий, що в м. Києві загальною площею 12,10 кв.м. та про повернення вищевказаного приміщення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
При розгляді матеріалів справи встановлено, що:
Між Комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація” (надалі -Позивач) та Деснянським районним товариством ветеранів та інвалідів м. Києва (надалі -Відповідач) було укладено договір № 03/1311 від 18.03.2004 р. (надалі -Договір).
Відповідно до умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв в користування нежиле приміщення загальною площею 12,10 кв.м. в будинку № 39 літер А на проспекті Лісовий в м. Києві.
Строк дії Договору встановлено по 18.03.2007р.
Відповідно до умов Договору, даний договір припиняє свою дію в разі закінчення строку на який його було укладено; після закінчення строку дії договору Відповідач зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його Позивачеві за актом.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” Позивач повідомив Відповідача листом №155/1/05-1706від 20.03.2007 р. про закінчення строку договору оренди, про припинення його дії, а також про вимогу звільнити вказане нежиле приміщення та передати його позивачу.
Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не скористався своїм правом з'явитися до суду та надати заперечення проти обставин, викладених в позові; відповідачем також не надано доказів виконання ним умов Договору в частині звільнення орендованого за договором приміщенні і повернення його Позивачеві.
Відповідачем також, станом на дату винесення рішення, не надано суду документів, що підтверджують його право на зайняття спірного в межах даної справи приміщення, у відповідності до норм чинного законодавства, та зокрема Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, після закінчення строку дії Договору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 35, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Виселити Деснянське районне товариство ветеранів та інвалідів м. Києва (м. Київ, проспект Лісовий, 39, літер А; код ЄДРПОУ 25695948) з нежилого приміщення загальною площею 12,10 кв.м. в будинку № 39 літер А на проспекті Лісовий в м. Києві та повернути приміщення Комунальному підприємству “Київжитлоспецексплуатація” (м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; код 03366500).
Стягнути з Деснянського районного товариства ветеранів та інвалідів м. Києва (м. Київ, проспект Лісовий, 39, літер А; код ЄДРПОУ 25695948) на користь Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; код 03366500) 85 (вісімдесят п'ять) грн. держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяІ.О.Домнічева
Повне рішення складено 29.10.2010 р.