про відмову у відкритті провадження
Справа № 495/8614/24
Номер провадження 2-о/495/510/2024
18 вересня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Арцизька державна нотаріальна контора Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою у якої просить суд:
-встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2009 року та по день смерті ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_1 зазначає, що є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкодавець ОСОБА_2 померла, після її смерті залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 4,43 га, розташованої на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області.
17.08.2024 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із тим, що заявницею пропущений строк, встановлений законом для подання заяви про прийняття спадщини.
При цьому, ОСОБА_1 посилається на ч. 3 ст. 1268 ЦК України та зазначає, що проживала із спадкодавцем протягом п'яти років на час відкриття спадщини однією сім'єю, у зв'язку із чим просить задовольнити її заяву.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
За приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Отже, законодавцем визначено, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд на стадії відкриття провадження у справі відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні.
Законодавцем також визначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Суд звертає увагу заявника на те, що за приписами ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Отже, законодавцем визначено, що у разі відсутності спадкоємців, орган місцевого самоврядування є потенційною особою, яка має право на спадщину, шляхом подання заяви про визнання спадщини відумерлою.
Також слід враховувати, що згідно з частиною 3 статті 1277 ЦК України, спадщина, визнана відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
За загальним правилом, в порядку окремого провадження справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав заявника. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
В поданій до суду заяві про встановлення факту спільного проживання із ОСОБА_1 заявник зазначає, що встановлення юридичного факту спільного проживання необхідно для прийняття спадщини.
Як вбачається із матеріалів заяви, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із тим, що заявницею пропущений строк, встановлений законом для подання заяви про прийняття спадщини, отже потенційний спір про право може ізсувати між заявницею ОСОБА_1 та органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20) вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Таким чином, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження у справі, так і в процесі розгляду справи.
Таким чином суд прийшов до висновку, що встановлення факту проживання однією сім'єю заявнику необхідно в подальшому для реалізації спадкових прав, у зв'язку із чим вбачається спір про право, який може бути вирішено в порядку позовного провадження.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, оскільки із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260-261, 315, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Арцизька державна нотаріальна контора Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк апеляційної скарги.
Суддя О.О.Боярський