Справа № 357/16607/23
Провадження № 2/357/757/24
26 вересня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В. П. ,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
за участю представника відповідача - адвоката Перепелиці О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - «Позивач») звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини.
09.11.2022 року між сторонами за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1111-0522.
На виконання зазначених вимог Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор A000, для підписання Кредитного договору 1111-0522 від 09.11.2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору Позивач взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
- сума кредиту - 4 600,00 грн.;
- строк кредитування - 300 днів;
- базовий період* - 17 днів;
- знижена % ставка - 2,50 % в день;
- стандартна % ставка - 3,00 % в день;
Базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.
Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором 1111-0522 від 09.11.2022 року, шляхом здійснення платежів в загальному розмірі 2050,00 гривень.
У подальшому Відповідач всупереч умовам Кредитного договору не повернула в повному обсязі кредит Позивачу, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед ним за Кредитним договором, у тому числі після спливу строку кредитування, встановленого умовами Кредитного договору.
Станом на 29.11.2023 року загальний розмір грошових вимог Позивача до Відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору (сума кредиту і процентів), становить 43559,00 гривень, що складається з:
- прострочена заборгованість за кредитом - 4 600,00 гривень;
- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 38959,00 гривень.
З огляду на викладене Позивач просив суд стягнути з Відповідача на його користь суму заборгованості за Кредитним договором №1111-0522 від 09.11.2022 року в розмірі 43559,00 гривень та судовий збір в розмірі 2147,20 гривень.
08.02.2024 року ухвалою суду було відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 75).
25.06.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній частково визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 2550,00 гривень, проти задоволення позовних вимог в іншій частині - заперечував. Зазначив, що відповідно до наданих Позивачем документів Відповідач отримала 09.11.2022 року суму позики 4600,00 гривень та їй за прострочення оплати позики нараховано проценти з 09.11.2022 року по 29.11.2023 року, а саме із статусом - з 09.11.2022 року по 25.11.2022 року як «Активний» з нарахованими процентами з процентною ставкою 2,5%/день на суму 1805,00 гривень, а з 26.11.2022 року по 04.09.2023 року із статусом як «Прострочений» з нарахованими процентами з процентною ставкою 3,0%/день у сумі 38959,00 гривень, а далі - з 05.09.2023 року по 29.11.2023 року із статусом - «Прострочений» з нарахованими відсотками з відсотковою ставкою 0,0%/день у залишковій сумі 38959,00 гривень. При цьому, у даному розрахунку Позивач підтвердив, що Відповідач намагалася оплачувати заборгованість, а саме, оплатила: 150,00 гривень - 25.11.2022 року, 200,00 гривень -28.11.2022 року, 1200,00 гривень - 03.12.2022 року, 500,00 гривень - 07.12.2022 року, на загальну суму 2050,00 гривень. Проте, у позовній заяві ніяким чином зазначено на якій саме підставі, умові кредитного договору сума коштів, сплачена Відповідачем в розмірі 2050,00 гривень зарахована в рахунок процентів, а не основного боргу від суми 4600,00 гривень, а також на якій саме підставі, умов договору процентна ставка 2,5% перетворилася на ставку прострочення в 3% і чому з 05.09.2023 року - таж сама процентна ставка прострочення погашення боргу становила 0,00%. Із посиланням на пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону №2120-IX) наголосив, що на його думку платежі по процентам за прострочення оплати боргу за споживчий кредит згідно з кредитним договором №1111-0522 від 09.11.2022 року, які нараховані Відповідачу з 09.11.2022 року по 29.11.2023 року у загальній сумі 38959,00 гривень підлягають списанню (а.с. 120-128).
У судові засідання представник Позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява представника Позивача про розгляд справи без його участі (а.с. 80).
У судових засіданнях представник Відповідача частково визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 2550,00 гривень, проти задоволення позовних вимог в іншій частині - заперечував. Надав пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
09.11.2022 року між сторонами за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1111-0522 (а.с. 14-24).
На виконання зазначених вимог Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор A000, для підписання Кредитного договору 1111-0522 від 09.11.2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору Позивач взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
- сума кредиту - 4600,00 грн.;
- строк кредитування - 300 днів, дата повернення кредиту - 05.09.2023 року;
- базовий період* - 17 днів;
- знижена % ставка - 2,50 % в день;
- стандартна % ставка - 3,00 % в день;
Дата видачі кредиту - 09.11.2022 року, останній календарний день першого Базового періоду - 25.11.2022 року.
Базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.
Відповідно до п.5.6 Кредитного договору здійснені Позичальником оплати за Договором розподіляються у наступному порядку: у першу чергу отримані від Позичальника кошти направляються на оплату процентів за користування кредитом, решта отриманих від позичальника коштів направляються на повернення кредиту.
На виконання умов указаного вище Кредитного договору Відповідач здійснила перерахування коштів на відповідний рахунок Позивача на загальну суму 2050,00 гривень, а саме: 150,00 гривень - 25.11.2022 року, 200,00 гривень -28.11.2022 року, 1200,00 гривень - 03.12.2022 року, 500,00 гривень - 07.12.2022 року. Указані кошти відповідно до п.5.6. Кредитного договору було направлено на оплату процентів за користування кредитом. Із врахуванням фактично сплачених сум в загальному розмірі 2050,00 гривень, станом на 29.11.2023 року загальний розмір грошових вимог Позивача до Відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору (сума кредиту і процентів), становить 43559,00 гривень, що складається з:
- прострочена заборгованість за кредитом - 4600,00 гривень;
- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 38959,00 гривень. Проценти нараховано за період з 09.11.2022 року по 05.09.2023 року, тобто в межах строку кредитування, із застосуванням спочатку зниженої процентної ставки в розмірі 2,50% в день до 25.11.2022 року, а потім стандартної в розмірі 3,00 % в день за період з 26.11.2022 року по 05.09.2023 року (а.с.46-51).
Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого згідно з практикою Суду відносяться й грошові кошти.
У пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону №2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем
Висновки суду.
Отже, Позивачем доведено та Відповідачем не оспорювався факт укладення кредитного договору та факт отримання Відповідачем грошових коштів в розмірі 4600,00 гривень.
Позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту та перерахував їй грошові кошти в розмірі 4600,00 гривень (а.с. 25).
На виконання умов указаного вище Кредитного договору Відповідач здійснила перерахування коштів на відповідний рахунок Позивача на загальну суму 2050,00 гривень, а саме: 150,00 гривень - 25.11.2022 року, 200,00 гривень -28.11.2022 року, 1200,00 гривень - 03.12.2022 року, 500,00 гривень - 07.12.2022 року. Указані кошти відповідно до п.5.6. Кредитного договору було направлено на оплату процентів за користування кредитом. Із врахуванням фактично сплачених сум в загальному розмірі 2050,00 гривень, станом на 29.11.2023 року загальний розмір грошових вимог Позивача до Відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору (сума кредиту і процентів), становить 43559,00 гривень, що складається з:
- прострочена заборгованість за кредитом - 4600,00 гривень;
- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 38959,00 гривень. Проценти нараховано за період з 09.11.2022 року по 05.09.2023 року, тобто в межах строку кредитування, із застосуванням спочатку зниженої процентної ставки в розмірі 2,50% в день до 25.11.2022 року, а потім стандартної в розмірі 3,00 % в день за період з 26.11.2022 року по 05.09.2023 року (а.с.46-51).
Доводи Відповідача про те, що Позивачем було розраховано суму заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом всупереч умов Кредитного договору на знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами.
Окрім того, суд відхиляє посилання представника Відповідача на пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону №2120-IX) у якості правової підстави для списання процентів за користування кредитом у загальній сумі 38959,00 гривень, оскільки як вбачається зі змісту указаної норми, вона стосується звільнення від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Проценти за користування кредитом мають іншу правову природу та до таких платежів не відносяться.
З огляду на викладене, суд, заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором №1111-0522 від 09.11.2022 року у розмірі 43559,00 гривень.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову Позивачем було понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 гривень (а.с. 13).
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2147,20 гривень, сплату якого документально підтверджено.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1111-0522 від 09.11.2022 року у розмірі 43559,00 гривень (сорок три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2147,20 гривень (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, місто Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 01.10.2024 року.
Суддя В. П. Цукуров