18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
01 жовтня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1050/24
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу
за позовом Черкаської міської ради,
до відповідача - фізичної особи-підприємця Гудзенка Володимира Вікторовича,
про стягнення 132 155,19 грн,
22.08.2024 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Черкаської міської ради з вимогою стягнути з фізичної особи-підприємця Гудзенка Володимира Вікторовича безпідставно утримувані кошти у розмірі 132 155,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач будучи власником об'єкту нерухомого майна, у період з 02.04.2017 по 29.05.2024 здійснював фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт нерухомості розміщений за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи кошти за таке користування. Правовою підставою стягнення коштів позивач визначив ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 27.08.2024 господарський суд відкрив провадження у справі №925/1050/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Призначив розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 25.09.2024. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.
Господарський суд враховує, що копія ухвали про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вручена останньому 09.09.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Отже, строк для подання відзиву відповідачем сплив 24.09.2024, проте відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов суду не надав.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. (ч. 9 ст. 165 ГПК України)
23.09.2024 за допомогою системи "Електронний суд" Черкаська міська рада подала заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. У вказаній заяві Черкаська міська рада просить повернути платнику - Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради судовий збір у розмірі 3 028 грн, сплачений за подання позовної заяви.
На підтвердження викладеного позивач надає довідку про рух коштів з 01.01.2024 по 19.09.2024 щодо фізичної особи з ідентифікаційним номером 2368700099, який належить ОСОБА_1 в розрізі платників.
Дослідивши надану довідку, господарський суд встановив, що відповідач сплатив заборгованість у повному розмірі, проте такі сплати здійснював частинами: 09.07.2024 - 11 000 грн, 02.08.2024 - 11 000 грн, 18.09.2024 - 110 115,19 грн.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відсутність предмета спору означає припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Господарський суд зазначає, що Черкаська міська рада подала позовну заяву безпосередньо до канцелярії Господарського суду 22.08.2024, отже, погашення відповідачем боргу в добровільному порядку під час розгляду справи здійснено на суму 110 115,19 грн, решта суми - 22 000 грн сплачені відповідачем до звернення позивачем до суду з цим позовом.
Отже, господарський суд дійшов висновку, що предмет спору в частині стягнення 110 115,19 грн у цій справі існував до відкриття провадження у ній та припинив своє існування після подання позову до суду, і між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань в частині сплати 110 115,19 грн.
Враховуючи викладене та наявні докази, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі № 925/1050/24 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 110 115,19 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору в цій частині.
Суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Щодо 22 000 грн боргу, то такий борг сплачено до звернення позивачем до суду, а тому в цій частині неможливо застосувати норму щодо закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору, ос кліки такий предмет не існував і на час звернення з даним позовом.
Суд продовжує розгляд справи з урахуванням ціни позову - 22 000 грн.
25.09.2024 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, господарський суд встановив таке.
Відповідно до інформаційної довідки № 389617745 від 05.08.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 з 30.01.2014 по 30.05.2024 був власником нежитлової будівлі, загальною площею 37,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач набув право власності на зазначену нежитлову будівлю на підставі договору дарування нежитлової будівлі від 30.01.2014, укладеного між ФОП Приходько О.А. (Дарувальниця) та Гудзенко В.В. (Обдаровуваний). Відповідно до п. 1 цього Договору дарування нежитлової будівлі, Дарувальниця Фізична особа-підприємець Приходько Ольга Аркадіївна подарувала, а Обдаровуваний Гудзенко Володимир Вікторович прийняв в дар нежитлову будівлю, а саме офісну будівлю під літ. "З-1, з", загальною площею 37,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п'ятдесят дріб шість) (надалі - нежитлова будівля).
Кадастровий номер земельної ділянки площею 0,0571 га, на якій розташована нежитлова будівля 7110136700:04:002:0093.
Нежитлова будівля належить Дарувальниці на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А. 26.09.2013 за р. № 2458, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.10.2013 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 13232071101.
З викладеного випливає, що площа земельної ділянки, на якій розміщені нежитлові приміщення, які належали відповідачу, становить 0,0571 га.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:04:002:0093, розташована в АДРЕСА_1 площею 0,0571 є комунальною власністю.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.01.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:04:002:0093, розташована в АДРЕСА_1 , зареєстрована 25.09.2013 та за видом цільового призначення належить до земель житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що згідно КВЦПЗ має код 03.15.
Відповідно до витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:002:0093 становить:
станом на 14.01.2021 - 205 017,55 грн;
станом на 21.11.2022 - 225 516,45 грн;
станом на 11.03.2024 - 272 583,98 грн.
Відповідно до повідомлення Держгеокадастру від 12.01.2024 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік", значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 рр. була сталою і застосовувалася із значенням 1.0, за 2021 рр. становить для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік - 1,15, за 2023- 1,051.
Рішенням від 25.06.2015 № 2-1312 Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси, Черкаська міська рада, серед іншого, вирішила встановити на території міста Черкаси такі місцеві податки: 1) Податок на майно, який складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; плати за землю; транспортного податку; 2) Єдиний податок та затвердила Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси.
У п. 9 Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси встановлено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Черкаси. Так для земельних ділянок з функціональним призначенням "інші землі" встановлено розмір орендної плати (%) з 01.01.2016 - 3.
Рішенням від 27.08.2015 № 2-1555 Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Черкаська міська рада, серед іншого, вирішила:
1. Надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0571 га в оренду по АДРЕСА_1 під офісну будівлю.
На земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, а саме:
- пов'язані із розташуванням земельної ділянки в заповідній території "Черкаські берегові схили";
- пов'язані із розташуванням частини земельної ділянки в межах "червоних" ліній вулиці;
- пов'язані із реалізацією генерального плану міста та плану зонування території міста Черкаси (передбачена територія перспективної садибної забудови "Ж-1п" та вулично-дорожня мережа "ТР-3").
2. Зобов'язати громадянина ОСОБА_1 укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішенням від 27.06.2017 № 2-2219 Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси, Черкаська міська рада вирішила, зокрема затвердити Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. Згідно з п. 9 цього Положення, розмір відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Черкаси з функціональним використанням орендованої земельної ділянки - земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативно-грошової оцінки.
Рішенням від 27.06.2019 № 2-4690 Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси, Черкаська міська рада вирішила затвердити Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, відповідно до п. 8 якого, земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативно-грошової оцінки.
Так позивач у зв'язку з фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою та ухиленням від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, вважає за необхідне стягнути з відповідача безпідставно утримувані грошові кошти за таке фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 132 115,19 грн за період 02.04.2017 - 29.05.2024, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Розглядаючи спір господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. (ст. 3 Закону України "Про оренду землі")
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі")
Як уже встановлено судом, з 30.01.2014 по 30.05.2024 відповідач був власником нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 7110136700:04:002:0093 площею 0,0571 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів. (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі")
Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 124 ЗК України)
Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (ст. 125 ЗК України)
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, відповідно до ч. 1, 2 та ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
У разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. (ч. 1 ст. 1166 ЦК України)
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.
Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
За змістом положень глав 82 та 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Ч. 1 ст. 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (ст. 125 ЗК України)
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату. (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України)
Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Враховуючи викладене, суд установив, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Отже, господарський суд доходить висновку, що за період 30.01.2014 - 30.05.2024 відповідач безпідставно не сплачував кошти за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , якою фактично користувався без правовстановлюючих документів.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
З викладеного випливає, що технічна документація з нормативно-грошової оцінки землі затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, та з вказаного закону не випливає обов'язку отримувати витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі щорічно, якщо не було розроблено відповідної нової технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, яка має затверджуватися відповідною сільською, селищною, міською радою.
Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кi = І:100,
де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Розмір нормативно-грошової оцінки позивач визначив математичним методом з урахуванням індексації та відповідно її розмір становить: за 2017 рік - 205017,55 грн; за 2018 рік - 205017,55 грн; за 2019 рік - 205017,55 грн; за 2020 рік - 205017,55 грн; за 2021 рік - 205017,55 грн; за 2022 рік - 225516,45 грн; за 2023 рік - 259343,92 грн; за 2024 рік - 272583,98 грн.
На підставі зазначеного позивач нарахував заборгованість у розмірі 132 115,19 грн:
за період 02.04.2017 - 31.12.2017 - 4 617,11 грн,
за період 01.01.2018 - 31.12.2018 - 18 451,58 грн,
за період 01.01.2019 - 31.12.2019 - 18 451,58 грн,
за період 01.01.2020 - 31.12.2020 - 18 451,58 грн,
за період 01.01.2021 - 31.12.2021 - 18 451,58 грн,
за період 01.01.2022 - 31.12.2022 - 20 296,48 грн;
за період 01.01.2023 - 31.12.2023 - 23 340,95 грн;
за період 01.01.2024 - 29.05.2024 - 10 054,33 грн.
Провадження у справі в частині стягнення 110 115,19 грн закрито.
Щодо заборгованості відповідача у розмірі 22 000 грн, господарський суд встановив, що в матеріалах справи міститься довідка про рух коштів з 01.01.2024 по 19.09.2024 в розрізі платників щодо фізичної особи з ідентифікаційним номером 2368700099, який належить відповідачу у справі. Дослідивши надану довідку, господарський суд встановив, що відповідач сплатив заборгованість у розмірі 22 000 грн: 09.07.2024 - 11 000 грн, 02.08.2024 - 11 000 грн, до звернення позивача з позовом до суду.
Отже, оскільки спір про сплату 22 000 грн станом на день подання позову до суду не існував, відсутні підстави для задоволення позову про стягнення 22 000 грн.
Господарський суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У зв'язку із закриттям провадження у справі та наявністю клопотання представника позивача про повернення судового збору, господарський суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачеві судового збору пропорційно сумі, щодо якої закрито провадження у справі, у розмірі 2 523,77 грн, сплаченого на підставі платіжної інструкції від 15.08.2024 № 452.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі вказаної норми у зв'язку із відмовою у задоволенні позову в частині стягнення 22 000 грн судовий збір пропорційно такій сумі у розмірі 504,23 грн покладається на позивача.
Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 231, 233, 236-241, 247, 251-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Черкаської міської ради про закриття провадження у справі задовольнити частково.
Провадження у справі № 925/1050/24 в частині стягнення 110 115,19 грн боргу закрити.
Повернути Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 38715770, вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001) із Державного бюджету України 2 523,77 грн судового збору сплаченого на підставі платіжної інструкції від 15.08.2024 № 452 (оригінал якої залишається в справі).
У задоволенні позову в частині стягнення 22 000 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копію рішення надіслати позивачу за допомогою системи "Електронний суд", відповідачу - засобами поштового зв'язку.
Оригінал рішення після набрання законної сили направити позивачу поштою.
Повне рішення складено та підписано 01.10.2024.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА