Справа № 629/6625/23 (1-кс/629/1210/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/961/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: продовження строків тримання під вартою
03 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 серпня 2024 року про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221110000935 від 03.10.2023 підозрюваного у вчиненні кримінальноого правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-
Вказаною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого.
Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 26.09.2024р.
Визначено суму застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м.Київ, отримувач ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину терміну тримання під вартою
В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, що під час розгляду клопотання вивчена можливість щодо скасування або зміни обраного запобіжного заходу, однак, враховуючи існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України: вірогідність переховування від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення та оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, відсутність тісних соціальних зв'язків, підвищену суспільну небезпечність інкримінованих підозрюваному злочинів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, слідчий суддя вважав, що застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України
В апеляційній скарзі підозрюваний просить застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Вказує, що він одружений, має дітей та онуків, мешкає в домогосподарстві з пічним опаленням, а тому сім'ї потрібна його допомога.
До затримання працював на відновленні об'єкта критичної інфраструктури, від слідства не переховувався, не має наміру і переховуватись в майбутньому.
Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваного який просили задовольнити його апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги підозрюваного, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023221110000935 від 03 жовтня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
26.06.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Старший слідчий СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_8 19.08.2024 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з клопотанням, погодженим прокурором Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.307 ч.2 КК України, до 26.09.2024.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на тяжкість кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_7 , на обґрунтованість повідомленої йому підозри, а також на наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 слідчий суддя суду першої інстанції вважав обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст. 307, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Поряд з цим слідчий суддя визнав доведеними існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватись від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчий суддя врахувавши відомості про особу підозрюваного ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним дійшов висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Також слідчий суддя вважав за можливе застосувати до ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у разі сплати якої покласти на підозрюваного певні процесуальні обов'язки.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя суду першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193, 194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування, які були досліджені та зазначені слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі.
КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення певних дій, згідно підозри.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, тобто відноситься до категорії тяжкого злочину; незаконно впливати на свідків чи інших учасників процесу, а також може чинити тиск на ряд свідків та іншим чином спонукати їх до відмови від показань або їх зміни у даному кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме, у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Враховуючи підвищену суспільну небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину, який було вчинено ОСОБА_7 згідно підозри, та усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Крім того, посилання захисника на те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки не спростовує існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Поряд з цим належить врахувати що такі соціальні зв'язки існували і до вчинення ОСОБА_7 дій, згідно підозри, які не стали стримуючим фактором для останнього, а тому такі твердження сторони захисту є необґрунтованими.
Отже, доводи апеляційної скарги було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного, його вік та сімейний стан. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою з визначенням розміру застави, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 406, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 серпня 2024 року про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221110000935 від 03.10.2023 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді