Справа № 760/8315/21
Провадження 2-а/760/1088/24
01 жовтня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.
з участю секретаря судового засідання - Тодосюк Г.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №5 батальйону №1 управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта Педори Олександра Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3955001 від 22 березня 2021 року,
05 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до інспектора роти №5 батальйону №1 УПП в м. Києві старшого лейтенанта Педори О.В. , ДПП в якому просить суд скасувати постанову ЕАН №3955001 від 22 березня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 22 березня 2021 року інспектором роти №5 батальйону №1 УПП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Педорою О.В. було складено постанову серії ЕАН №3955001, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позивач з даною постановою не згоден, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв.
Вказав, що 22 березня 2021 року він рухався на автомобілі марки «Mersedes-Benz S400» н.з. НОМЕР_1 по Столичному шосе у м. Києві, був зупинений інспектором роти №5 батальйону №1 УПП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Педорою О.В . В оскаржуваній постанові вказано, що швидкість руху керованого позивачем автомобіля вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху Trucam TC 001148 і вона складала ніби то 105 км на год. Однак, йому було продемонстровано засіб на який було зафіксовано перевищення швидкості, але не надано доказів, що вищевказане правопорушення було вчинено саме ним, оскільки в потоці машин рухалось декілька автомобілів, і який саме автомобіль порушив швидкісний режим із наданого запису не зрозуміло. Крім того, відповідач не здійснив розгляду справи про адміністративне правопорушення та як наслідок не з'ясував всіх обставин в адміністративній справі відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, позбавив позивача можливості скористатися правом на правову допомогу, не зазначив у оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення, на підставі яких встановлено його вину у скоєнні адміністративного правопорушення, не навів мотивів відхилення доказів про відсутність його вини як того вимагають приписи КУпАП України. Вважає, що грубе порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності є самостійною підставою для скасування спірної постанови.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2021 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.
Ухвалою від 12 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та залучено до участі у справі другого відповідача - Департамент патрульної поліції.
04 липня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень відповідача в порядку і спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі. А позивач подавши позов, не спростував факту притягнення його до адміністративної відповідальності, адже винність його у правопорушенні підтверджена згідно норм чинного законодавства.
Зазначив, що 22 березня 2021 року інспектором Педорою О.В. на Столичному шосе у м. Києві, яка відповідно знаходиться в межах населеного пункту, оскільки місто Київ починається дорожнім знаком 5.45, здійснювалась фіксація перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM II LTI 20/20 №001148. Так, приладом було зафіксовано транспортний засіб «Mersedes-Benz S400» н.з. НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 105 км/год, що на 55 км/год більше, ніж це дозволено п.12.4 ПДР. Відтак, інспектором було зупинено даний транспортний засіб, підійшовши до якого останній представився, пояснив причину зупинки та на підставі п.2.4 (а) ПДР висунув законну вимогу водію пред'явити документи, що закріплені п.2.1 ПДР. Інспектором було проведено розгляд справи відповідно до ст. 278 та ст. 279 КУпАП, роз'яснено права, які передбачені ст. 268 КУпАП, та винесено Постанову передбачену ч.4 ст. 122 КУпАП, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, викладені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
22 березня 2021 року інспектором патрульної поліції батальйону №1 роти №5 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Педорою О.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3955001, відповідно до якої ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП, та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 22 березня 2021 року о 12 год. 20 хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mersedes-Benz S400», н.з. НОМЕР_1 , у м. Київ, на Столичному шосе, 92А км, рухався в населеному пункті зі швидкістю 105 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості на 55 км/год, зафіксовано приладом ТруКАМ ТС00114, чим порушив п.12.4 ПДР України, а саме перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год.
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вважає таку постанову необґрунтованою, неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає нормам КУпАП, винесена без з'ясування та доведеності обставин, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки адміністративного проступку (правопорушення), за який законодавством України встановлено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частина 4 статті 122 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз.1 п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).
За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Разом з тим, п. 1.9 ПДР зазначає, що особи, які порушують ПДР несуть відповідальність згідно із законодавством.
Розділом 12 ПДР, а саме п.12.1 ПДР визначено, що водій під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен враховувати дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Загальні обмеження швидкості, зокрема п.12.4 ПДР, поширюється на всю територію України. У населених пунктах, рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю 50 км/год. Таке обмеження стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», і скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази які здобуті в порядку, що не суперечить Закону.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП. До відзиву також не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, як і не надано доказів на спростування аргументів позивача.
Також представником відповідача зазначено, що із відеозапису та фото приладу TruCam II LTI 20/20 (серійний номер ТС001148) чітко вбачається автомобіль «Mercedes-Benz S400», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 105 км/год, порушуючи при цьому п.12.4 ПДР, який встановлює швидкісний режим в межах населеного пункту - 50 км/год, однак таких доказів до відзиву також не додано.
Відповідно дост.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За правилами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Що стосується позовних вимог, заявлених до інспектора роти №5 батальйону №1 управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта Педори О.В. суд вказує на те, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 ЗУ "Про Національну поліцію").
Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.4 ст.122 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Таким чином, працівник органів і підрозділів Національної поліції, який має спеціальне звання, не може виступати самостійним відповідачем у справах даної категорії, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, оскільки таким відповідачем є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 року по справі №724/716/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції у даній справі є Департамент патрульної поліції, від імені якого інспектор патрульної поліції уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення. А тому належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції.
Крім того, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16 вересня 2015 року №730, п.п.1, 9 Положення «Про Департамент патрульної поліції», Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.
В свою чергу, наказом Департаменту патрульної поліції від 17 січня 2016 року №38 затверджене Положення про Управління, відповідно до якого Управління є територіальним відокремленим підрозділом Департаменту патрульної поліції та не є юридичною особою, не має самостійного балансу та рахунків в органах Державної казначейської служби України чи банківських установах.
З вищевикладеного вбачається, що інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві старший лейтенант поліції Педора О.В., якого визначено позивачем в якості відповідача по справі, не є належним відповідачем, а тому у позові в частині вимог до вказаного відповідача необхідно відмовити.
За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч.1 ст. 139 КАС України, з відповідача - Департаменту патрульної поліції, який є суб'єктом владних повноважень на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.2, 9, 90, 139, 244- 246, 255, 286, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до інспектора роти №5 батальйону №1 управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта Педори Олександра Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАН №3955001 від 22 березня 2021 року, винесену інспектором управління патрульної поліції у м. Києві Педорою Олександром Володимировичем, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволенні позовних вимог, заявлених до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Педори Олександра Володимировича - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні у відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - інспектор роти №5 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві старший лейтенант Педора Олександр Володимирович, адреса місця роботи: 03048, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9
відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова