Справа №:755/12298/24
Провадження №: 1-кс/755/2988/24
"26" вересня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні - т.в.о. начальника 1 відділу СУ (з дислокацією у м. Київ) ГУ Служби безпеки України в АР Крим ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2023 року за № 22023011000000266 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:
І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
До слідчого судді цього місцевого надійшло вказане клопотання слідчого, котре погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_5 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у наведеному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
У клопотанні вказується, що СУ ГУ ІНФОРМАЦІЯ_12 (адреса управління з 23 травня 2023 року, згідно даних ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, - АДРЕСА_1 ) здійснюється досудове розслідування цього кримінального провадження у ході якого встановлено, що станом на 20 лютого 2014 року ОСОБА_6 обіймала посаду начальника Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим, яка, відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (діючого станом на 20.02.2014) та додатку №24 до Постанови Кабінету Міністрів від 14.08.2013 №703 (діючої станом на 20.02.2014), відносилась до п'ятої категорії класифікації посад державної служби.
Водночас, під час окупації РФ Автономної Республіки Крим 20 лютого 2014 року громадянка України ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Сімферополь АР Крим, будучи проросійськи налаштованою та маючи негативне ставлення до діючої на той час влади України, обіймаючи посаду державного службовця у органі виконавчої влади України в АР Крим, прийняла рішення щодо надання допомоги Російській Федерації в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України, тобто вчинити державну зраду.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, громадянка України ОСОБА_6 , діючи умисно в інтересах Російської Федерації на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, перебуваючи 20 лютого 2014 року в приміщенні Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи матеріально-технічну базу вказаного управління, власні теоретичні знання і практичні навички, за погодженням з представниками РФ, розпочала виконання функцій представника окупаційних органів влади з вироблення та реалізації державної політики РФ на окупованій території.
Після початку діяльності на окупованій території України АР Крим незаконно створеного РФ - так званого «Департамент праці та соціального захисту населення Адміністрації міста Сімферополя», який розташовувався за адресою: АДРЕСА_3 (після 24 грудня 2016 року відбулась зміна юридичної адреси на АДРЕСА_4 ), громадянка України ОСОБА_6 , не відмовляючись від свого злочинного умислу, спрямованого на надання представникам РФ допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України та забезпечення подальшої окупації території АР Крим, добровільно погодилась на пропозицію представників держави окупанта очолити вищевказаний орган і 09 грудня 2014 року була призначена останніми на посаду «начальника Департаменту праці та соціального захисту населення Адміністрації міста Сімферополя».
Надалі, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та не відмовляючись від неї, громадянка України ОСОБА_6 , перебуваючи 13 лютого 2017 року у м. Сімферополь АР Крим, на підставі власного волевиявлення, була призначена представниками РФ на посаду «Заступника міністра праці та соціального захисту Республіки Крим» у так званому « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташовується за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому, 12 лютого 2018 року громадянка України ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на надання РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, перебуваючи у м. Сімферополь АР Крим, погодилась на пропозицію представників окупаційної влади на подальшу співпрацю та була призначена останніми на посаду «Першого заступника міністра праці та соціального захисту Республіки Крим», де вона перебуває по сьогоднішній день, продовжуючи надавати допомогу РФ у здійсненні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
У зв'язку з чим, громадянка України ОСОБА_6 з 13 лютого 2023 року (дата складання повідомлення про підозру) підозрюється у тому, що знаходячись у м. Сімферополь АР Крим, з 20 лютого 2014 року і по теперішній час, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України надає допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України, яка виражається у підриві національних інтересів України, створення і утвердження на території України незаконних органів держави окупанта, сприяння РФ у завданні якомога більшої шкоди державній безпеці України, суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості України, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК.
При цьому, на виконання вимог ст. 135 КПК України, 15 грудня 2023 року, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, письмове повідомлення про підозру було їй вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 15 грудня 2023 року), на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також шляхом надсилання копії повідомлення про підозру та повістки про виклик на електронні поштові адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебувають у користуванні ОСОБА_6 .
25 грудня 2024 рокуОСОБА_6 оголошено у розшук, у зв'язку з тим, що вона перебуває на тимчасово окупованій території України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого.
Нині підозрювана переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Водночас, у кримінальному провадженні проведено всі можливі слідчі, а також негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення у провадженні обставин регламентованих ст. 9 КПК України.
Зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акту, однак завершити досудове розслідування не виявляється за можливе, оскільки підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території АР Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Отже, наявні підстави, з числа регламентованих ст. 297-1, 297-2, 297-4, 297-5 КПК України, для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
ІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до ч. 1 ст. 297-3 КПК України клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею за участі особи, яка подала клопотання, та захисника.
В цьому провадженні в судовому засіданні особи вказані в ч. 1 ст. 297-3 КПК України зазначили таке:
? слідчий ОСОБА_3 подане клопотання підтримав, з наведених у ньому передумов;
? захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_4 вважав за необхідне клопотання відхилити, позаяк відсутні ґрунтовні підстави вважати, що його клієнт набув статусу підозрюваного.
ІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 297-1. Загальні положення спеціального досудового розслідування
1. Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
2. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями […] 111, 111-1 […] Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, […], з метою ухилення від кримінальної відповідальності […].
Стаття 297-4. Вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування
1. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, […], з метою ухилення від кримінальної відповідальності […].
2. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.
ІV. ОЦІНКА СЛІДЧОГО СУДДІ
Вирішуючи питання про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного у кримінальному провадженні, слідчий суддя повинен встановити такі обставини:
1) чи передбачає КПК України спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який розслідується у межах кримінального провадження, в якому подане клопотання;
2) факт набуття особою статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні;
3) наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення;
4) чи переховується підозрюваний від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та якими доказами це підтверджується.
Для здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) повинні бути наявними усі зазначені підстави і відсутність хоча б однієї виключає можливість здійснення кримінального провадження у такому порядку.
Отже, відповідаючи на питання, котрі постали перед судом в цій справі, слідча суддя зауважує таке:
(і) щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення
Встановлено, що досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Отже, ч. 2 ст. 297-1 КПК України передбачається можливість здійснення спеціального досудового розслідування щодо інкримінованого злочину у вказаному кримінальному провадженні.
(іі) щодо набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні
Згідно з ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Велика Палата Верховного Суду у поставі від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к зазначила, що викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених ст. 42 КПК України.
Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з ч. 1, 2, 4 - 7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Отже, в аспекті встановлення факту повідомлення, слід зауважити, що у національному законодавстві та судовій практиці може застосовуватися такий засіб юридичної техніки, як юридична фікція (legal fiction), тобто умовно прийнятий факт, що не може бути спростований у процесі доказування та беззаперечно приймається за істину (має імперативний характер), зовнішньою формою якого є норми матеріального та процесуального права, оскільки застосування юридичних фікцій має на меті забезпечення принципу правової визначеності та, головним чином, спрямовано на фіксацію виконання уповноваженим суб'єктом певного обов'язку у визначених законом випадках.
З матеріалів клопотання вбачається, що повідомлення про підозру опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр».
Отже, слідчий суддя вважає, що у провадженні доведено вжиття можливих заходів для доведення до відома підозрюваної особи фактів складання повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин у порядку, передбаченому КПК України.
(ііі) щодо наявності "обґрунтованої підозри" у вчиненні кримінального правопорушення
Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 п.1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення «O'Hara v. United Kingdom», заява № 37555/97, від 16 жовтня 2001 року , п. 34, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59721).
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, а лише встановлює наявність обставин підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що може слугувати підставою, у разі наявності обставин, передбачених ст. 297-1 КПК України, для надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 КК України державна зрада, то діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: […] надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Термін «підривна діяльність» вживається в Декларації Генеральної Асамблеї ООН про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, Декларації Генеральної Асамблеї ООН про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) та інших й в ключі з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 06 грудня 2021 року у справі №756/4855/17, дає можливість в своїй сукупності констатувати, що він (термін «підривна діяльність»), у контексті положень ст. 111 КК України, визнає підривною діяльністю дії спрямовані на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Слідчий суддя в цій справі додатково зауважує, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду державній безпеці України. Підривною слід визнавати будь-яку діяльність яка створює загрози національній безпеці України.
Слова "на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України" визначають суб'єктивну спрямованість дій винного і не є характеристикою суспільне небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК.
При цьому мотив, тобто внутрішнє спонукання, рушійна сила кримінально караного вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого, як правильно зазначив місцевий суд, не є визначальною ознакою для кваліфікації конкретного діяння за ст. 111 КК.
З об'єктивної сторони, державна зрада характеризується наданням іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації, чи виконання конкретного злочину, схиляння до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
Отже, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа в цій справі може бути причетним до вчинення вказаного злочину, що стверджується, зокрема:
- протоколом огляду Інтернет-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22 листопада 2023 року, яким підтверджується факт призначення ОСОБА_6 на посади в незаконних органах ТОТ АР Крим, а також призначення на посади «заступника міністра» та «Першого заступника Міністра»;
- протоколом огляду Інтернет-ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29 листопада 2023 року, яким підтверджується факт перебування ОСОБА_6 з 09 грудня 2014 року по 07 березня 2017 року на посаді «начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 »;
- протоколом огляду Інтернет-ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_9 від 07 грудня 2023 року, відповідно до якого, ОСОБА_6 виконувала службові обов'язки перебуваючи на посаді «начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 »;
- протоколом огляду Інтернет-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6 від 10 листопада 2023 року, яким підтверджується факт перебування ОСОБА_6 на посаді «Першого заступника Міністра»;
- протоколом огляду Інтернет-ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_10 від 16 січня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_6 на момент окупації Автономної Республіки Крим, а саме станом на 20 лютого 2014 року, обіймала посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 ;
- висновком експерта № 39 від 27 березня 2024 року за результатами проведення судової портретної експертизи, відповідно до якого на фотознімках, виявлених під час проведення оглядів мережі Інтернет, зображена громадянка України ОСОБА_6 ;
- витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №32833943, яким підтверджується факт перебування ОСОБА_6 на посаді посаду начальника Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим;
- відповіддю Офісу Президента України № 43-01/1151 від 23 листопада 2023 року на запит слідчого, про те, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_6 на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні інкримінованого злочину є доведеною, тобто зазначені у клопотанні обставини і надані до клопотання докази у своїй сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо можливої причетності підозрюваної особи до вчинення наведеного злочину.
(iv) щодо переховування від органів досудового розслідування
Аналіз норм КПК України щодо вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування дозволяє зробити висновок, що під час вирішення вказаних питань слідчому, прокурору необхідно довести, а слідчому судді достатньо встановити, що певна особа переховується на тимчасово окупованій територій (далі ТОТ).
Згідно ст. 1 Закону тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
В цьому випадку з'ясовано, що підозрювана особа перебуває на ТОТ АР Крим та державний кордон і адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинала.
Згідно ст. 12 Закону порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно ч. 9 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
На виконання вимог ст. 135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістки на 19, 20 та 21 грудня 2023 року про виклик його до слідчого управління ГУ СБУ в АР Крим опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», й опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Суд встановив, що в цьому провадженні у відношенні підозрюваної особи є достатні підстави вважати можливою її обізнаність, з огляду на вжиті стороною обвинувачення дії, визначені ст. 135 КПК України, про:
- здійснення щодо неї кримінального провадження, свій статус у ньому, а також покладені процесуальні обов'язки та необхідність їх виконання;
- виклик до органу досудового розслідування щонайменше двічі.
Ці ж дані засвідчують собою, факт не прибуття підозрюваної особи у зазначені в оголошення в газеті дати до органу досудового розслідування, не надання доказів поважності причин неприбуття.
За вказаних обставин, враховуючи положення ч. 3 ст. 12 Закону та ч. 5 ст. 139 КПК України, слід дійти висновку про наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ба більше, за рішенням слідчого підозрювану особу оголошено в розшук.
Кримінальний процесуальний закон не містить визначень понять «розшук» та «міжнародний розшук».
Водночас «розшук» можна витлумачити як комплекс слідчих та оперативно-розшукових заходів, здійснюваних компетентними органами та спрямованих на встановлення місцезнаходження особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
«Міжнародний розшук» є таким же за своїм змістом комплексом заходів, які здійснюються компетентними органами декількох держав у відповідності до актів міжнародного права, зокрема, актів Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу, членом якої Україна є з 04 листопада 1992 року.
Отже, «розшук» є більш широким інститутом по відношенню до «міжнародного розшуку», який є його кваліфікованим різновидом, відповідно оголошення особи в розшук у цьому провадження, є супутнім додатковим фактором, котрий вказує на наявність підстав для здійснення спеціального досудового розслідування, поряд із даними про перебування на ТОТ з метою ухилення.
Більш того, для ініціювання саме міжнародного розшуку прокурор має навести аргументовані доводи щодо використання підозрюваним для ухилення від суду території інших держав. ТОТ є територією України, котра тимчасово окупована/анексована рф, у цей час. Відповідно, в силу положень Закону, оголошення особи саме в міжнародний розшук, було б порушенням норм Закону та вказувало на протиправність дій уже з боку суб'єкта, котрий прийняв це рішення.
Тотожну позицію з цього питання висловив і ВС у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі №757/46325/17-к.
В той час, як сам факт перебування особи в розшуку уже вказує на те, вона ухиляється від правосуддя, позаяк академічний тлумачний словник Української мови передбачає, що розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник і т. ін.
V. ВИСНОВОК СЛІДЧОГО СУДДІ
Отже, враховуючи, що КПК України передбачено спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні, набуття особою, котру повідомлено про підозру, статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, наявність її обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного злочинів, а також те, що підозрювана особа оголошена у розшук, й наявні дійсні підстави вважати, що вона переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності, слідчий суддя вважає наявними підстави, передбачені ст. 297-1 КПК України для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
З цих підстав та керуючись статтями 297-1 - 297-4, 369 - 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:
клопотання - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2023 року за № 22023011000000266, за підозрою громадянки України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1