ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" вересня 2024 р. справа № 300/6505/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткачишин Світлана Миколаївна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткачишин Світлана Миколаївна, звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.08.2024 №926120149480; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести на пенсію державного службовця по інвалідності І групи відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії державного службовця з 25.07.2024 у розмірі 60% від заробітку, визначеного у наданій довідці про складові заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області всупереч вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" та п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII протиправно відмовило у задоволенні заяви про призначення пенсії державного службовця, оскільки позивач на дату звернення не досяг 62-річного віку. Зауважила, що закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення пенсійного віку. Тому, слід скасувати оскаржене рішення, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця по інвалідності, здійснити нарахування та виплату пенсії у розмірі 60% заробітної плати, визначеної у довідці про складові заробітної плати.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що чинним законодавством визначені правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016. Так, чинна редакція Закону України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу" передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" виключно за дотримання такими особами умов, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, а саме щодо віку, загального стажу, спеціального стажу. Вважає, що посада в органах місцевого самоврядування не є посадою державної служб. До 04.07.2001 (дати набрання чинності Закону №2493-ІІІ) посадові особи органів місцевого самоврядування були віднесенні до відповідних категорій посад державних службовців. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не обіймав посаду державного службовця, а працював в органах місцевого самоврядування. Крім того, на день звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії позивачу виповнилося 57 років, а тому він не досяг передбаченого Законом №3723-ХІІ пенсійного віку. Що стосується довідки про складові заробітної плати, то така не відповідає вимогам постанови КМУ від 14.09.2016 №622, оскільки не містить номеру та дати реєстрації. З вказаних підстав просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив. Зазначив, що вимога з якою Закон пов'язує право на пенсію виходячи з пунктів 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889 та частини першої статті 37 Закону №3723, є досягнення віку, встановленого ст.26 Закону. Звернув увагу, що на момент звернення за переведенням пенсії позивач зазначеного віку не досяг, адже народився 1967 року та мав повних 57 років. Стосовно перерахунку пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати, то така повинна бути видана за формою, затвердженою Постановою правління ПФУ від 17.01.2017 №1-3 та станом на день звернення за призначенням пенсії. Надана ж позивачем довідка не містить дати та номеру та видана не на дату звернення за призначенням пенсії. Наголосив, що діючим законодавством не передбачено призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу". З урахуванням цього, в задоволенні позову просив відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.07.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення із пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.10-12).
До заяви позивач додав паспорт, довідку про заробітну плату та трудову книжку (а.с.13-17,20, 25-27).
Органом, який розглядав подану заяву, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.08.2024 №926120149480.
Рішення мотивоване тим, що заявник отримує пенсію за віком призначену відповідно до п.1 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На дату звернення заявнику виповнилося 57 років, отже права на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" відсутнє; довідка про складові заробітної плати не відповідає вимогам Постанови КМУ від 14.09.2016 №622; неможливо визначити стаж роботи на посаді державної служби, оскільки записи в трудовій книжці потребують додаткового уточнення (а.с.8).
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Так, 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
За змістом частини 1 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Частиною 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: до досягнення особою 23 років включно 2 роки; від 24 років до досягнення особою 26 років включно 3 роки; від 27 років до досягнення особою 31 року включно 4 роки; для осіб 32 років і старших 5 років.
Отже, умовами для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі (незалежно від причини інвалідності), є наявність у цих осіб не менше 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови припинення державної служби.
Що стосується питання віднесення періоду роботи позивача в органі місцевого самоврядування з 08.04.2006 до 27.11.2020 до стажу державної служби, суд зазначає таке.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 від 08.04.1988, ОСОБА_1 з 08.04.2006 обраний на посаду сільського голови Кулачківської сільської ради, йому присвоєно 9 ранг четвертої категорії державного службовця. Рішенням сесії від 27.11.2020 №1-1/2020 позивача звільнено з посади сільського голови в зв'язку із закінченням терміну повноважень відповідно до п.1 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування" (а.с.16-17).
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, спірні правовідносини регулює Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Отже, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Так, 04.07.2001 набрав чинності закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі Закон №2493-III).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, прийнятій у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності законом України "Про державну службу" №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України "Про державну службу" №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.
Отже, посада сільського голови, яку обіймав позивач в органі місцевого самоврядування відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", пункту 2 Порядку № 283, входить до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.
Як уже зазначалося судом вище, Законом № 3723-ХІІ було передбачено призначення державним службовцям пенсії за віком та пенсії по інвалідності І і ІІ груп.
Змістовний аналіз наведених вище правових норм дає підстави дійти висновку, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби, зокрема 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі, за такою особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, в тому числі пенсії по інвалідності, яка призначається особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.
Подібна правова позиція відображена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 645/3044/17.
При цьому, Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. Про це зазначено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для застосування судом при вирішенні цієї справи.
Матеріалами справи підтверджено, що в 2011 році ОСОБА_1 призначено пенсію за віком по інвалідності (ІІІ група) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На підставі рішення суду в справі №300/484/23, з 29.12.2022 позивача переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с.21-24).
З 01.08.2012 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, підтвердженням чого є довідка до акта огляду МСЕК серії 10ААА №909277. З урахуванням повторних переоглядів, до січня 2022 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, а з 18.01.2022 - І група інвалідності, довічно (а.с.19, 77,79,81,86,90-91, 127)
Перевіряючи доводи відповідачів, суд звертає увагу на те, що позивачу з 2012 по 2022 рік була встановлена ІІ група інвалідності, станом на 01.05.2016 він мав стаж державного службовця більш ніж 10 років і працював на той час на посаді, віднесеній до категорій посад державних службовців, а тому він набув право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ.
З цих підстав, суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що позивач не досягнув пенсійного віку 62 років, необхідного для призначення пенсії.
Разом з тим, як вже зазначалося раніше, пенсія по інвалідності державного службовця призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами І або ІІ групи у період перебування на державній службі.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо протиправності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у здійсненні переведення позивача на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
Таким чином рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.08.2024 №926120149480 підлягає скасуванню.
Щодо доводів про врахування при переведенні позивача на пенсію державного службовця довідки Гвіздецької селищної, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб № 622 від 14 вересня 2016 року пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Пунктами 5 та 6 Порядку №622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048.
Такими довідками є: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Судом встановлено, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) видана Гвіздецькою селищною радою, за формою та змістом відповідають вимогам форм довідок, затверджених Постановою Правління ПФУ №1-3 від 17.01.2017, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", адже містять усі необхідні складові заробітної плати державного службовця.
Дана довідка видана ОСОБА_1 для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу", виходячи саме із середніх розмірів надбавок, премій та інших виплат за червень 2024 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.
На всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Що стосується відсутності дати та номеру, про які згадають відповідачі, суд вважає, що відсутність таких реквізитів не позбавляють цю довідку юридичної сили, з урахуванням тієї умови, що така в цілому видана за формою, затвердженою постановою правління ПФУ від 17.01.2017 №1-3.
Водночас, пенсіонер не може відповідати за правильність та повноту оформлення довідок про заробітну плату, тому вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині врахування заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії.
Отже, суд констатує, що згадана довідка має бути врахована відповідачем при визначенні розміру пенсії державного службовця позивача.
Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, яка говорить про те, що оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІу розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.
Відповідно до ч.3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, суд вважає, що наявні достатні і необхідні правові підстави для відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити переведення його на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданої за червень 2024 року.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, заява позивача про переведення його на пенсію по інвалідності державного службовця була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області й спірне рішення прийняте саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності щодо розгляду заяви позивача від 25.07.2024, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
В свою чергу відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішень по заяві позивача від 25.07.2024 про переведенні на інший вид пенсії не приймав.
Отже, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не вчиняло протиправних дій та не відмовляло в переведенні на пенсію державного службовця.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткачишин Світлана Миколаївна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, підлягає до часткового задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.08.2024 №926120149480.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158-Б, м.Запоріжжя) перевести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з 25.07.2024 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на червень 2024 року, виданої Гвіздецькою селищною радою.
В задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.