30 вересня 2024 року Справа № 280/7427/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Чоп'як Володимира Михайловича (вул. Л. Жаботинського, буд. 12, оф. 28, м. Запоріжжя), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
08.08.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Чоп'як Володимира Михайловича, до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.02.2024 №0057292-2410-0828-UA23060070000082704, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 5212,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об'єктів житлової нерухомості, то будинки, що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 250 кв.м, згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 (нуль) відсотків. За таких обставин, оскільки у власності позивача перебуває житловий будинок, загальна площа якого не перевищує 250 кв.м, ставка податку для такого об'єкту житлової нерухомості у 2023 році дорівнює нулю, а тому підстави для визначення грошового (податкового) зобов'язання з податку, щодо такого об'єкту нерухомості у 2023 році відсутні, а відповідач, приймаючи ППР, діяв всупереч Закону та нормативно-правовому акту органу місцевого самоврядування.
Ухвалою від 13.08.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
15.08.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому податковий орган посилається на те, що як орендна плата так і податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки належать до місцевого податків, вони повинні відповідати вимогам чинного Податкового законодавства. Виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) над нормами інших актів, зокрема й актів органів місцевого самоврядування, у разі їх суперечності, закріпленого в п. 5.2 ст. 5 цього Кодексу, до моменту внесення до рішення Запорізької міської ради відповідних змін, розмір пільг відповідно до житлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичної особи платника податку та ставок податку, які застосовуються для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості власником якої є фізична особа підприємець - повинна відповідати підпункту 266.4.1 пункту 266.4 та підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу. Таким чином податкове повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2023 рік від 20.02.2024 №0057292-2410-0828- НОМЕР_1 на суму 5212,60 грн., сформоване ГУ ДПС у Запорізькій області є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає сплаті. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
19.08.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді представник зазначає, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими. Відповідач, приймаючи оскаржуване ППР, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому таке ППР щодо визначення позивачу, який має у власності об'єкт нерухомості площею, що оподатковується за нульовою ставкою, сум податкового зобов'язання з податку, є протиправним і підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
За даними АІС «Податковий блок» та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, громадянин ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна - житлового будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 197,8 м2;
На підставі даної інформації, ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкове повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік від 20.02.2024 №0057292-2410-0828- НОМЕР_1 на суму 5212,60 грн., яке разом з розрахунком податку було відправлено платнику за його податковою адресою, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як зазначено представником позивача в позовні заяві, 01.08.2024 на адресу зареєстрованого місця проживання позивача поштовим відправленням №0600945847937 надійшла податкова вимога форми «Ф» від 24 липня 2024 року №0004194-1305-0801, на суму податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 5212,60 гривень з додатком (розрахунком податкового боргу), а також Рішення про опис майна у податкову заставу №3257/08-01-13-05-10 від 24.07.2024, складені ГУ ДПС у Запорізькій області стосовно позивача. Також представник позивача стверджує, що особисто під підпис позивачу, в тому числі, засобами поштового зв'язку, спірне ППР вручено не було, про реквізити (дату і номер) прийнятого рішення (ППР) позивачу стало відомо після усного звернення до відповідача.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2024 за №0057292-2410-0828-UA23060070000082704, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок нарахування податку на майно регулюється Розділом ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пунктом 266.2 статті 266 ПКУ, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ, базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості та обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) платника податків.
Підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ визначено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 м2;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 м2;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 м2.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Податок), є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості. Відтак встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Відповідно до пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПКУ при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки , податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення (абз. 2 пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 ПКУ).
В місті Запоріжжя рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв.м;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв.м).
Вказане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим для застосування як платниками податків, так і контролюючим органом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 09 серпня 2022 року по справі №808/463/17 (касаційне провадження №К/9901/43365/18) зазначив, що «Наявність у Податковому кодексі України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.».
Як встановлено судом, позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 197,8 кв.м (частка у праві власності - 1/1).
Враховуючи, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об'єктів житлової нерухомості, то будинки, що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 250 кв.м., згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 (нуль) відсотків.
Про необхідність врахування контролюючими органами у своїй діяльності рішень органів місцевого самоврядування щодо пільг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, наприклад - від 06.12.2022 у справі №2140/1892/18 (адміністративне провадження №К/9901/15199/19); від 27.06.2023 у справі №804/15401/15 (адміністративне провадження №К/9901/24913/18).
Суд звертає увагу на той факт, що чинність та обов'язковість застосування зазначеного вище рішення ЗМР (органу місцевого самоврядування) щодо встановлення ставок Податку підтверджена відповідачем шляхом розміщення на офіційному сайту ДПС України зведеної інформації щодо об'єктів оподаткування та ставок податку на нерухоме майно (доступно за посиланням: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/zaporizka-oblast/zvedena-informatsiya-2023/), відповідно до якої ГУ ДПС в Запорізькій області повідомляє, зокрема, про такі ставки Податку, встановлені для міста Запоріжжя:
1110.3 Будинки садибного типу: для фізичних осіб (ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати): 000,0000 (0 м2- 250 м2 заг.площі будинку/ будівлі), 001,0000 (понад 250 м2 заг.площі будинку/будинків).
Крім того, на офіційному сайті ДПС України розміщено «Калькулятор обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб» (https://tax.gov.ua/calculator/realty), для використання якого платникам податків пропонується заповнювати розмір ставки податку на нерухоме майно з числа визначених вище (цитата з Калькулятора): «Інформацію щодо встановлених ставок податку можливо дізнатися на офіційному вебпорталі ДПС, за посиланням: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv».
За таких обставин, оскільки у власності позивача перебуває житловий будинок, загальна площа якого не перевищує 250 кв.м, ставка податку для такого об'єкту житлової нерухомості у 2023 році дорівнює нулю, а тому підстави для визначення грошового (податкового) зобов'язання з Податку, щодо такого об'єкту нерухомості у 2023 році відсутні, а відповідач, приймаючи ППР, діяв всупереч Закону, нормативно-правовому акту органу місцевого самоврядування та порядку, визначеному ДПС України.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.11.2018 у справі №817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Враховуючи наведене вище, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України.
Наведене у сукупності дозволяє дійти висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тоді як позивачем доведено недотримання податковим органом вимог чинного законодавства при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення.
Безпідставним є посилання Відповідача на постанову КГС ВС від 06.10.2020 у справі №814/2366/15, оскільки спірні правовідносини у зазначеній справі виникли з приводу невірного обчислення орендної плати за землю (в розмірі згідно договору оренди та редакції ПК, що діяла на момент його укладення), мінімальний розмір якої встановлений ПК України, тоді як спір в цій справі виник і з іншого податку - податку на нерухоме майно, для якого у ПК України встановлені зовсім інші правила оподаткування, порядок встановлення ставок податку та, зокрема, максимальна ставка податку, і з інших підстав - з підстав ігнорування податковим органом положень законного і чинного нормативного акту компетентного органу місцевого самоврядування.
Щодо інших доводів відповідача то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Інші аргументи відповідача не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про відсутність підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України. При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн., який слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Чоп'як Володимира Михайловича (вул. Л. Жаботинського, буд. 12, оф. 28, м. Запоріжжя), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 20.02.2024 за №0057292-2410-0828-UA23060070000082704, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 5212,60 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «30» вересня 2024 року.
Суддя Р.В. Кисіль