30 вересня 2024 року Справа № 280/7031/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 23, код ЄДРПОУ 42822115) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, б. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000042/2 від 02.02.2024 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що позивачем виконані усі умови, визначені Митний кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Тому твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів є протиправним. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 МК України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30 липня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
07.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Тернопільська митниця вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. За результатами застосування автоматизованої системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності за кодами "100 інформаційне повідомлення»; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартостi товарiв" та "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МК України, вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МК України. Рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягають скасуванню. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року у задоволенні клопотання Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, - відмовлено.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
ТОВ “ТД “АМТ» (м. Дніпро) (Покупець) 15.02.2023 уклало з компанією “QINGDAO YUANHENG HAND TRUCK» CO., LTD. (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № YUAN-1-2023 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
Компанією “ QINGDAO YUANHENG HAND TRUCK» CO., LTD. відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікацій № 1 від 15.05.2023 року, № 2 від 20.06.2023, № 3 від 15.08.2023, рахунку-фактури № 2023YUAN від 20.09.2023 року було здійснено поставку ТОВ “ТД “АМТ» товарів (тачки (візки) ручні несамохідні та катери, покришки, колеса до них.
Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010», складовими митної вартості товару є вартість товару за інвойсом та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).
З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару товариством до митного поста Тернопільської митниці подано ЕМД №24UA403070000967U9 від 01.02.2024 (номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД - Товар № 1-4): “Тачки (візки) ручні несамохідні, виробництва торговельної марки "Vitals", призначені для легких будівельних та садово-городних робіт, з суцільним металевим каркасом та коритом з листового металу (сталь), з опорою на два колеса, у розібраному для транспортування стані: вантажопідйомністю 250 кг, -мод.100/250-3 -1200шт.; -мод.100/250-3п -600шт.».
Митна вартість товару підприємством визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 МК України за основним методом, який встановлений ст. 58 МК України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт № YUAN-1-2023 від 15.02.2023; Специфікацій № 1 від 15.05.2023 року, № 2 від 20.06.2023, № 3 від 15.08.2023, Додаткова угода № 2 від 01.09.2023, рахунок-фактура № 2023YUAN від 20.09.2023, пакувальний лист до нього від 20.09.2023, платіжні інструкції по оплаті товару: № 182 від 07.12.2023 та № 139 від 08.08.2023. Для підтвердження транспортних витрат до кордону України товариство надало митниці: договір міжнародного морського перевезення №2110/912/2019 від 21.10.19; заявка на перевезення №1/54 від 30.08.23, коносамент № BW23090649 від 03.09.23; залізнична накладна (CMR) № 00511 від 23.01.2024; рахунок на оплату транспортних послуг № L70253 від 22.02.2024; довідку про транспортні витрати від 30.01.2024.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості та наявними розбіжностями, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), митницею підприємству направлено електронне повідомлення про надання документів: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом вих. №002-02/02 від 02.02.2024 товариство додатково надало митниці: прайс-лист виробника від 19.04.23; комерційну пропозицію виробника від 10.05.23, виписки з банківського рахунку декларанта за серпень та грудень 2023 року, платіжні інструкції завірені банком та повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару надані, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
02 лютого 2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000042/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №24UA403070001038U2 від 02.02.2024, загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 244239,76 грн.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГААТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, з таких підстав:
- відповідно до залізничної накладної від 30.11.2023 № 06070 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа - ПКП ЛХС-5101 код LHS-WH2 -k -24/2024 86037600 УЗ-8212311- «Західний контейнерний термінал», договір № 2110/912/2019 від 21.10.2019. Проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу;
- згідно з залізничною накладною 30.11.2023 № 06070 станція відправлення товару вказано ЗАМОСТЬ БОРТАТИЧЕ (графа 2), проте згідно коносаменту №BW23090649, рахунка від 22.01.2024 L70253, довідки про транспортні витрати від 08.01.2024, порт прибуття - Гданськ. Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України;
- копії платіжної інструкції від 08.08.2023 № 139 на суму 50020,00 дол.США та від 07.12.2023 № 182 на суму 31495,00 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: у графі 70 платіжної інструкції від 07.12.2023 № 182 міститься посилання на реквізити документів, які не стосуються даної поставки, та не подано до митного оформлення; сума транзакції згідно з графою 32 платіжної інструкцій більша, ніж сума поставки за інвойсом від 20.09.2023 № 2023YUAN-01; не містять обов'язкових реквізитів, а саме: підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216);
- прайс-лист № б/н від 19.04.2023 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, що обмежує конкурентність;
- комерційна пропозиція від 10.05.2023 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, XINGANG, що обмежує конкурентність.
Відповідно до частини 5 статті 54 МК України митні органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню, тобто митниця повинна мати можливість їх перевірити (наприклад, чи включені в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на страхування, перевантаження, складування, зберігання товару за межами митної території України, пов'язані з транспортуванням цього товару).
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).
За поясненнями позивача, щодо залізничної накладної від 30.11.2023 № 06070 на підтвердження заявленої митної вартості задекларованої товарної партії декларантом, така товариством до митниці не надавалась.
Так, позивачем надано залізничну накладну № 00511 від 23.01.2024, що підтверджується переліком документів, зазначених у графах 44 ЕМД, аналіз якої відсутній у оскаржуваному рішенні.
Крім того, договірні відносини щодо перевезення спірної товарної партії у позивача наявні виключно компанією-перевізником “Global Container Lines Latvija SIA», якою товариству виставлено єдиний рахунок на оплату усіх послуг, в якому чітко розмежовані вартість перевезення вантажу морським транспортом та наземним транспортом до митного кордону України. Вказане зазначене також і в заявці на перевезення, довідці про транспортні витрати та акті виконаних робіт.
Позивачем з компанією “ Західний контейнерний термінал» договірних відносин не встановлювалось, така компанія залучалась компанією-перевізником “Global Container Lines Latvija SIA», якою здійснювалось перевезення задекларованого товару різними видами транспорту та виставлений товариству єдиний рахунок на оплату послуг з перевезення, до якого включені усі витрати, пов'язані з перевезенням спірної товарної партії, який надано товариством до митного оформлення. Документи, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу між “Global Container Lines Latvija SIA» і “ Західний контейнерний термінал» у позивача відсутні та не могли бути надані на вимогу митного органу.
Згідно з п. 6 ч. 2ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 (далі - наказ № 599), визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Варто наголосити, що наказ № 599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування.
Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.
З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження транспортних витрат до митного оформлення товару позивачем надано: заявка №1/54 від 30.08.2023 року, коносамент №BW23090649 від 03.09.2023 року, рахунок №L70253 від 22.01.2024 року, довідка про транспортні витрати від 30.01.2024 року, залізнична накладна №00511 від 23.01.2024 року, які є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів, враховуючи, що Правилами №599 наведено приблизний перелік документів, які можуть підтвердити витрати на транспортування. При цьому, положеннями МК України не визначено конкретного переліку документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише договір про перевезення або фінансові га/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Таким чином, позивач надав наявні в нього документи на підтвердження транспортної складові митної вартості товару, при цьому митний орган не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Стосовно твердження митниці про недостатність підтвердження оплати за оцінюваний товар суд зазначає наступне.
Згідно із п. 1 зовнішньоекономічного контракту № YUAN-1-2023 від 15.02.2023 продавець продає, а покупець купує «Товар», в асортименті, кількості, та за цінами,, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невідємною частиною даного Контракту.
Пунктом 2 зовнішньоекономічного контракту № YUAN-1-2023 від 15.02.2023 передбачено, що поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях до даного контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією. Товар, що поставляється, повинен відповідати кількості зазначеній у Специфікаціях до цього контракту або у Інвойсі, у разі поставки товару декількома партіями за однією Специфікацією. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за вагою - згідно вазі, зазначеній в товарно-транспортній накладній (CMR або залізничній накладній або коносаменті).
Як вбачається з матеріалів справи на момент декларування товару за ЕМД № 24UA403070000967U9 спірна партія товару включала частину товару за специфікацією № 1 загальною вартістю 25920 дол. США.
У графі 70 платіжної інструкції від 07.12.2023 року №182 зазначено про здійснення попередньої оплати за Специфікацією №1 від 15.05.2023 року (в сумі 29 960,00 дол. США) та за Специфікацією №2 від 20.06.2023 року (в сумі 1 535,00 дол. США ).
Згідно із наданою позивачем Додатковою угодою № 2 від 01.09.2023 сторонами до параграфу 2 та 6 до спеціифікації № 1 від 15.05.2023 було внесено зміни, а саме викладено в наступній редакції: строк поставки грудень 2023 року - січень 2024 року. Умови оплати: попередня оплата у розмірі 79980 дол. США.
Відповідно до додаткової угоди № 5 від 29.04.2024 сторонами були внесені зміни до параграфу 6 до специфікації № 3 від 15.08.2023 та до параграфу 6 до спеціифікації № 2 від 20.06.2023 в частині продовження терміну оплати до 270 днів від дати фактичного отримання товару.
Суд зазначає, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, після сплат чи часткових оплат.
Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором.
Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість, визначену на момент розмитнення товару.
Також відповідно до п. 14 Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ 28.07.2008 року № 216, платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або окремому договорі з платником).
В такому вигляді декларантом і було здійснено оплату за товар, на підтвердження чого до митної декларації були надані платіжні інструкції, в тому числі і від 08.08.2023 № 139 та від 07.12.2023 № 182.
Позиція Верховного Суду з приводу таких самих зауважень митного органу висловлена в постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 820/2147/16: “Посилання митниці на те, що позивачем під час митного оформлення товару було надано платіжні доручення, які не містили відміток банку, а тому не можуть підтверджувати числові значення митної вартості товару, суди обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки оплата товару позивачем відбувалася через Клієнт-Банк, а тому платіжні доручення були складені в електронній формі. Крім того, митним органом у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару не було зазначено, як підставу для коригування митної вартості товару, недоліки в оформленні платіжних доручень, як не ставився під сумнів і сам факт оплати за імпортований товар».
Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства щодо проведення платежів в іноземній валюті та усталеної судової практики відсутні підстави вважати платіжні інструкції, надані позивачем, такими, що не підтверджують митну вартість товарів, або такими, що містить розбіжності, які свідчать про невідповідність дійсності заявленої позивачем митної вартості товару.
Твердження відповідача проте, що прайс-лист №б/н від 19.04.2023 та комерційна пропозиція від 10.05.2023 б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, що обмежує конкурентність, суд не приймає як обґрунтовані для коригування митної вартості.
Суд зазначає, що прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Прайс-лист не може вважатися первинним документом і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.
Згідно пункту 13 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).
Таким чином, зауваження митниці відносно прайс-листа не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі “Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків подані до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, як і для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Суд вважає необґрунтованим використання наявної у митниці інформації щодо раніше визнаних митних вартостей за іншою ЕМД, оскільки сам по собі факт відмінності ціни, яка наводиться декларантом від ціни наявної у базах митного органу, а саме наявної інформації щодо раніше визнаних митними органами митних декларацій на аналогічні товари, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів і в господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.
У постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3663,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 23, код ЄДРПОУ 42822115) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, б. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000042/2 від 02.02.2024.
Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 23, код ЄДРПОУ 42822115) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (вул. Текстильна, б. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3663 (три тисячі шістсот шістдесят три) грн. 60 коп.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 30.09.2024.
Суддя А.В. Сіпака