30 вересня 2024 рокуСправа №160/12764/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Єфанової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , до Генерального штабу Збройних Сил України в якій позивач просив:
визнати протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 - неприйняття рішення по суті рапортів від 22.09.2022р та від 28.02.2024р. ст.солдата ОСОБА_1 про видачу довідки про участь у бойових діях в період з 27.04.2022р. по 02.05.2022р.;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення по суті рапортів від 22.09.2022р. та від 28.02.2024 старшого солдата ОСОБА_1 про видачу довідки про участь у бойових діях в період з 27.04.2022р. по 02.05.2022р.;
визнати протиправною бездіяльністю Генерального штабу Збройних Сил України - ненадання старшому солдату ОСОБА_1 : письмової відповіді про реагування на отриманий рапорт від 28.02.2024 року командиру військової частини НОМЕР_1 про видачу довідки про участь у бойових діях в період з 27.04.2022р. по 02.05.2022р.;
зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України надати старшому солдату в/чА7407 ОСОБА_1 письмову відповідь про заходи реагування на отриманий рапорт від 28.02.2024 року до командира військової частини НОМЕР_1 щодо видачі довідки про участь у бойових діях в період з 27.04.2022р. по 02.05.2022р.
29.07.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження винесено рішення у справі, яким позовна заява задоволена частково.
Представник позивачки 05.09.2024 р. звернувся з заявою про винесення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат - а саме стягнути солідарно з відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до реєстру передачі справ заява передана судді у першій робочий день після виходу з відпустки 30.09.2024 року.
Порядок та підстави ухвалення у справі додаткового судового рішення врегульовані ст.252 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Приймаючи до уваги, що справа №160/12764/24 розглянута у порядку письмового провадження, заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення розглянуто також в порядку письмового провадження.
Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи в частині, що стосується питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі №340/2823/21, у якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України".
У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об'єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, суд звертає увагу, що під час розгляду даної справи позивач/представник позивача із заявою/клопотанням щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом даної справи не звертався; до ухвалення у справі рішення доказів на підтвердження понесення таких витрат не надав, як і не вказав жодних причин, які унеможливлюють подання відповідних доказів до ухвалення рішення, та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Не було наведено і обставини поважності причин неподання відповідної заяви та доказів щодо правничої допомоги у поданій заяві про ухвалення додаткового судового рішення.
Враховуючи, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.
Керуючись статтями 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат (стягнення витрат на правничу допомогу) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя О.В. Єфанова