вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 753/7628/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15836/2024Головуючий у суді першої інстанції - Коренюк А.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
26 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Ламбуцька Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про забезпечення позову до його пред'явлення,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 , а саме - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 до вирішення питання по суті позову.
Заява мотивована тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.06.2017 року, розірвано.
За час перебування у шлюбі сторони за спільні сумісні кошти придбали: трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , ринкова вартість якої 1 220 931 грн.; однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , ринкова вартість якої 1 330 586 грн.; однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , ринкова вартість якої 1 320 608 грн.; однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , ринкова вартість якої 1 487 000 грн.
Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 без узгодження з ним, шляхом укладення з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» угоди №1 про розірвання договору про участь у ФФБ від 05.02.2016 за №45-0502/2016-3, остання відмовилась від майнових прав на нерухоме майно, сплативши за спільні кошти колишнього подружжя 5% штрафу за дострокове розірвання договору та отримала від товариства кошти у розмірі 636 504,75 грн.
Після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо поділу майна й ОСОБА_2 звернулась з позовом до Деснянського районного суду м. Києва про поділ майна подружжя, у свою чергу, він звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, який ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.07.2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.02.2024 року, залишено без розгляду.
Окрім того, постановою Київського апеляційного суду від 05.03.2024 року визнано за ним право власності на: трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , визнано за ним право власності на 50% часток у статутному капіталі ТОВ «Календула». Визнано за ОСОБА_2 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 й право власності на 50% часток у статутному капіталі ТОВ «Календула».
Враховуючи те, що він планує ініціювати позов до Дарницького районного суду міста Києва до ОСОБА_2 про відшкодування збитків щодо недоотриманого прибутку та відшкодування моральної шкоди, звернувся з даною заявою до суду, обґрунтовуючи тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04.07.2024 у задоволенні заяви відмовлено (а.с. 86-89).
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що по тексту ухвали відсутні жодні посилання на висновки суду щодо дослідження наданих ним документальних доказів - додатків до його заяви від 16.04.2024, якими він обгрунтовував свою заяву.
При цьому, зазначає, що мотивувальна частина ухвали зводиться до відсутності правових підстав для повторного накладення арешту на майно, що не відповідає фактичним обставинам його заяви від 16.04.2024 про забезпечення запланованого до подання позову (а.с. 100-105).
20.09.2024 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив заінтересованої особи на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Коротенка Є.О. надійшла заява про розгляд справи за їх відстуності.
Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання, з огляду на повітряну тривогу.
Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_1 є апелянтом і виклав свої доводи в апеляційній скарзі, а також з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Так, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення ч. 3 ст. 150 ЦПК України закріплюють, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 19.07.2018 року по справі № 133/828/18, заява про забезпечення позову має бути мотивована, а не містити лише шаблонний перепис диспозиції норми права.
Водночас, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без надання відповідного обгрунтування не є достатньою правовою підставою для задоволення відповідної заяви.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд дотримався указаних вище умов та, з огляду на відсутність будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ухилення відповідача від майбутнього виконання судового рішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2024 накладено арешт на належну ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (справа № 753/6447/24), яка не оскаржена, не скасована і є чинною та виконана.
Більш того, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.08.2024 у справі № 752/6308/24 вдруге накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , вказана ухвала виконана.
Крім того, слід зауважити, що ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів, які підтверджують наявність між ним та ОСОБА_2 реального спору, щодо існування обов'язку відшкодування збитків та моральної шкоди у визначеному ним розмірі.
Відтак, звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 не було доведено, що між ним та ОСОБА_2 дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення невиконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективного захисту, або поновлення його прав, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а отже не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про забезпечення позову до його пред'явлення, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 30 вересня 2024 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова