Справа № 545/3508/24
Провадження № 2-а/545/77/24
"25" вересня 2024 р. м. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участю секретаря судового засідання Пінчук З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юськова Марина Сергіївна, до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юськова М.С., звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому зазначив, що 09.08.2024 року інспектором Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Підгорним Р.С. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №534187 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. З оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що 09.08.2024 року о 11:40 год. у м. Полтава по вул. Шевченка, 34, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим начебто порушив п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху- «порушення зупинок, ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних ТЗ» та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КпАП України. Із постановою позивач не згідний, вважає її незаконною, оскільки вона не містить жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення. На місці складання постанови позивач відмовився від підпису та надав пояснення щодо незаконності дій поліцейського. ОСОБА_1 09.08.2024 року керував транспортним засобом Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Шевченка, 34 в м. Полтава, здійснив зупинку для висадки пасажирів, у цей час до нього підійшов співробітник поліції, повідомив про вчинення правопорушення й виніс стосовно нього постанову про адміністративне правопорушення серії БАД №534187 від 09.08.2024 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначена постанова поліцейським винесена безпідставно та з істотними порушеннями його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Позивач зазначив, що дорожнього знаку, який організовував дорожній рух, не було видно, оскільки його було закрито зеленими насадженнями, тому він об'єктивно не міг його бачити під час руху, оскільки дорожній знак розміщений з порушенням вимог, а своїми діями він не спричинив небезпеки дорожнього руху, у зв'язку з чим у його діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. поліцейський не здійснював розгляду справи згідно чинного законодавства, не дав можливості ознайомитися з доказами, які підтверджують вину позивача, не взяв до уваги жодного клопотання, не здійснював жодних замірів на місці події, не встановлював, від якого об'єкта він здійснював відлік довжини ближче 30 метрів та якою, відповідно, є відстань від посадкового майданчику для зупинки маршрутних ТЗ. На початку спілкування працівник поліції повідомив про відеофіксування, але весь час ніби вимикав камеру, коли позивач заявляв клопотання, просив пояснити суть правопорушення та підстави на яких воно ґрунтується. Відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснював оформлення адміністративного правопорушення є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Таким чином, оскаржувана постанова містить неправдиву та викривлену інформацію, яка не підкріплена жодним належним доказом і не відповідає дійсності, а також складена з очевидними, грубими та істотними порушеннями чинного законодавства України, а відтак постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження. Крім того, поліцейським не підтверджено вчинення факту правопорушення, та оскільки на місці події водій вини не визнав, тому згідно з ч. 5 ст. 258 КпАП України належало скласти протокол про адміністративне правопорушення, проте поліцейським цього не було зроблено. Окрім наявної постанови інших доказів, які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, просто не існує.
Враховуючи вищенаведене, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №534187 від 09.08.2024 року, провадження у справі закрити та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 20.08.2024 року позов залишений без руху та наданий строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою судді від 26.08.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників процесу.
В судове засідання учасник процесу не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Юськова М.С. на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Позовні вимог підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача- УПП в Полтавській області надіслав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що 9.08.2024 року об 11 год. 35 хв., в м. Полтава, по вул. Шевченка, керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, номерним знаком НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса», а саме здійснив зупинку в зоні дії знаку та безпосередньо на посадковому майданчику маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.п. 15.9 (е) ПДР України. Не погоджуються з доводами позивача, що, що інспектор не здійснював жодних замірів відстані від транспортного засобі до дорожнього знаку 5.45.1, а відтак не встановив чи дійсно позивач здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м. до вищезазначеного дорожнього знаку, оскільки заміри були б обов'язковими у випадку коли позивач здійснив зупинку перед або за посадковим майданчиком для зупинки маршрутно-транспортних засобів. Проте, ОСОБА_1 здійсним зупинку безпосередньо на посадковому майданчику для зупинки маршрутно-транспортних засобів, отже відсутня доцільність робити будь-які заміри. Відеозаписи з бодікамери поліцейського містять інформацію щодо предмету доказування. Далі позивач та пасажир повідомляють, що їхня дитина записана на прийом до лікаря, оскільки вони запізнювались до лікаря то здійснили зупинку в місці посадкового майданчика автобуса. Позивача ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується матеріалами відеофіксацїї з нагрудної камери інспектора, Від ОСОБА_1 жодних заяв та клопотань не надходило. Таким чином, інспектором в повній мірі було дотримано порядок розгляду і справи, передбачений ст. 279, 280 КУпАП, було з'ясовано чи вчинено правопорушення, чи підлягає ОСОБА_1 адміністративній відповідальності. Зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вказаним вимогам, усі обов'язкові реквізити вказані, всі графи постанови чітко заповнені. У постанові чітко прописано допущене порушення і є посилання на нормативно-правовий акт, яким передбачено відповідальність за вказане діяння, а саме ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, відповідно до ст. 90 КАС України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно до п. 7 ч. 1ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень- орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов'язки, права чи інтереси.
Предметом розгляду у даній справі є постанова поліцейського УПП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч. 4 ст. 122 покладено на органи Національної поліції.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Так, судом встановлено, що 09.08.2024 року інспектором Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Підгорним Р.С. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №534187 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. З оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що 09.08.2024 року о 11:40 год. у м. Полтава по вул. Шевченка, 34, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку безпосередньо на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху- «порушення зупинок, ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних ТЗ» та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КпАП України (а.с. 7 звор. бік, 46 звор. бік).
Згідно з ч. 1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Згідно п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Відповідно до п. 5 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 214 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання.
Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Стаття 222 КУпАП надає повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, передбачені ч. 1-3 ст. 122 КУпАП працівниками органів Національної поліції.
Судом встановлено, що інспектор УПП в Полтавській області Підгорний Р.С. є працівником органів Національної поліції, має відповідне звання, а отже оскаржувана постанова винесена ним, як посадовою особою правомірно.
Також, відповідно до п. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч.ч. 1-3,5-6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч.ч. 1-3 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст. 124-1, ст.ст. 125, 126, ч.ч.1-3 ст. 127, ст.ст. 128, 129, ст. 132-1, ч.ч. 6, 11 ст. 133-1, ч.ч. 1-3 ст. 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративного правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З наданого стороною відповідача відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 здійснив зупинку безпосередньо на майданчику маршрутних транспортних засобів. Свої дії працівнику поліції пояснив необхідністю висадки пасажирів (дружини та доньки), яким необхідно було до обласної лікарні (а.с. 49).
Суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на спростування обставин, викладених у оспорюваній постанові, а висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи, а також наданим відповідачем відзивом.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юськова Марина Сергіївна, до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення-відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 25.09.2024 року.
Суддя: Т. О. Зуб