27.09.2024 Справа № 940/1251/24
Провадження по справі № 1-кс/940/184/24
27 вересня 2024 року слідчий суддя Тетіївського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , начальника сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , особи, яка користується автомобілем - ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання начальника сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна, поданого в межах кримінального провадження № 12024116300000084 від 24.09.2024,
встановив:
Начальник сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області з клопотанням, погодженим начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_6 , в якому просить накласти в межах кримінального провадження № 12024116300000084 від 24.09.2024 арешт на автомобіль «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 та яким фактично користується та володіє ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення кримінального провадження та запобігання можливості пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі та відчуження речового доказу.
У судовому засіданні начальник сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
ОСОБА_4 , у якого вилучено автомобіль, у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про арешт майна. Водночас, не заперечував факту зупинення його 23.09.2024 працівниками поліції, які під час перевірки документів повідомили, що в автомобіля є ознаки підробки номерних агрегатів. При цьому зауважив, що автомобіль «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 , купив рік потому, але на себе не переоформив. Також повідомив, що за словами власника автомобіля, експертиза даного автомобіля була проведена у 2020 році і жодних ознак підробки в автомобілі виявлено не було.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт автомобіля, вказуючи, що з огляду на матеріали клопотання про арешт майна, відсутні підстави вважати, що номер кузова автомобіля має ознаки підробки.
Розглянувши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024116300000084 від 24.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, за фактом зміни ідентифікаційного номеру кузова автомобіля «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 .
Так, 23.09.2024, близько 11 години 00 хвилин в м. Тетіїв по вул. Центральна працівниками УПП в м. Біла Церква та Білоцерківського району зупинено автомобіль марки «Mercedes-Benz 250D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , в ході перевірки на кузові автомобіля, виявлено ознаки травлення, зміни номерів кузова. У подальшому було проведено огляд місця події, в ході якого автомобіль «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 , вилучено до відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області в якості речового доказу.
У відповідності до ст. 98 КПК України, автомобіль «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024116300000084 від 24.09.2024, що підтверджується копією постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 24.09.2024.
Метою арешту є збереження вказаного майна як речового доказу у кримінальному провадженні. Разом з тим, виникла необхідність у проведенні експертизи для з'ясування, чи дійсно змінений номер кузова автомобіля «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 .
Так, слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна, відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Перевіривши надані матеріали клопотання про арешт майна, на переконання слідчого судді, клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки наявні достатні підстави вважати, що вилучений у ОСОБА_4 автомобіль «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 , на який просить накласти арешт начальник сектору дізнання, відповідає критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки існує сукупність підстав вважати, що в подальшому зазначений речовий доказ може мати доказове значення під час досудового розслідування та міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому з метою запобігання можливого пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі, відчуження вилученого майна, наявна правова підстава, передбачена ч. 3 ст. 170 КПК України, для арешту вказаного майна.
Твердження захисника про те, що оскільки матеріали клопотання не містять доказів, які б вказували на ознаки підробки номеру кузова автомобіля «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 , тому відсутні підстави для накладення арешту на автомобіль, не заслуговують на увагу, оскільки, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Водночас, слідчий суддя зазначає, що за змістом рапорту поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону № 2 ПП в м. Біла Церква та Білоцерківського району УПП в Київській області ОСОБА_8 від 23.09.2024, під час перевірки документів ОСОБА_4 , водія автомобіля «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 , та ідентифікаційного номеру транспортного засобу виявлено, що VIN-код має явні ознаки підробки, а саме шрифт та товщина символів VIN-коду відрізняється від шрифту виробника та символи VIN-коду, нанесені та транспортний засіб, мають різну товщину.
Згідно з протоколом огляду місця події від 23.09.2024 року, під час огляду місця події встановлено автомобіль «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 , в ході огляду якого в правій частині кузова виявлено VIN-код, який має різну товщину та шрифт відрізняється від шрифту виробника.
У письмовому поясненні від 23.09.2024, ОСОБА_4 зазначив, що 23.09.2024 близько 10 години в АДРЕСА_1 , його було зупинено працівниками поліції з метою перевірки документів. Під час огляду його автомобіля «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 , в частині мотора знайшли ознаки підробки, а саме код на кузові відрізняється від шрифту виробника та має різну товщину.
Отже, надані органом досудового розслідування до клопотання матеріали, можуть свідчити про ознаки підробки, а саме зміну ідентифікаційного номеру кузова автомобіля «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 , і цей факт є підставою для перевірки шляхом проведення відповідної експертизи.
Разом з тим, матеріали клопотання свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_4 з метою збереження речового доказу.
Незастосування в цьому конкретному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі, відчуження речового доказу і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 131-132, 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання начальника сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти в межах кримінального провадження № 12024116300000084 від 24.09.2024 арешт на автомобіль «Mercedes-Benz 250D», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 та яким фактично користується та володіє ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення кримінального провадження та запобігання можливості пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі та відчуження речового доказу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали слідчого судді буде оголошено о 12 год. 50 хв. 30 вересня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1