Справа № 201/9706/24
Провадження №2-з/201/253/2024
30 вересня 2024р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 від 30.09.2024р. про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми,
07.08.2024р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 09.08.2024р. відкрито провадження по цивільній справі з призначенням розгляду справи в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 09.08.2024р. відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
30.09.2024р. до суду повторно надійшла заява позивачки про забезпечення позову, в якій вона просила до набрання рішенням законної сили зобов'язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 дві години кожну суботу - з 18:00 години суботи до 20:00 години суботи за адресою зареєстрованого місця проживання дітей і матері: АДРЕСА_1 , без присутності батька.
В обґрунтування поданої заяви позивачка посилалася на те, що сторони перебували у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу та мають трьох неповнолітніх дітей, яка від народження постійно мешкали з позивачкою в квартирі, де кожен має окрему кімнату і всі зручності для комфортного проживання. У березні 2022р. позивачка разом з дітьми виїхала до Уельса де залишила дітей з відповідачем, оскільки через хворобу свого батька змушена була повернутися до України. Відповідач, скориставшись відсутністю позивачки, 07.10.2023р. без її відома та жодного дозволу чи погодження з нею вивіз дітей спочатку до Франції, потім до Канади, потім до Мексики. 14.01.2024р. відповідач з дітьми повернувся до України, однак продовжував перешкоджати позивачці бачитися зі своїми дітьми. При цьому, відповідач повністю ізолював дітей від зовнішнього світу, забрав у них телефони і заборонив телефонувати чи іншим чином зв'язуватися з позивачкою. Фактично з жовтня 2023 року позивачка не бачить своїх дітей, не має можливості вільного спілкування з ними та позбавлена відповідачем можливості виховувати своїх дітей. Позивачка намагалася зв'язатися з відповідачем, зверталася до нього письмово, проте жодної відповіді не отримала. Між сторонами існує спір щодо місця проживання їх спільних дітей, а також про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми і їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, а тому позивачка вважає, що треба зобов'язати відповідача надати позивачці можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу разом із дітьми.
Ознайомившись із заявою позивачки про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю за необхідне відмовити в її задоволені з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, а згідно частини 10 даної статті, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до роз'яснень п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачка просить зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у вільному спілкуванні та вихованні дітей та визначити порядок участі позивачки у вихованні та спілкуванні з дітьми, в тому числі визначити для позивачки дні зустрічі з дітьми у четвер, п'ятницю та суботу.
Розпорядженням голови Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 01.07.2024р. визначено ОСОБА_1 порядок спілкування з дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проте позивачка зазначає, що відповідач не виконує це розпорядження, що свідчить про наявність спору між сторонами.
У повторно поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачка просить зобов'язати відповідача надати можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з неповнолітніми дітьми дві години кожну суботу з 18.00год. до 20.00год. за адресою проживання позивачки без присутності батька.
Отже, заявляючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом визначення дня зустрічі з дітьми в суботу, позивачка фактично заявляє вимоги, які частково є тотожними до позовних вимог про визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
За вищезазначеного, вжиття заходів забезпечення позову призведе до вирішення судом спору по суті, оскільки під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд висловить свою думку щодо результатів розгляду справи взагалі.
Аналогічна позиція була викладена в ухвалі судді Ткаченко Н.В. від 09.08.2024р., якою відмовлено позивачці в задоволенні заяви про забезпечення позову, і на сьогоднішній день дана ухвала позивачкою не оскаржена.
Окрім того, слід зазначити, що в провадженні судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидової С.О. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа- Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради Відділ опіки та піклування) про відібрання малолітніх дітей у батька та повернення їх за попереднім місцем проживання матері, в межах розгляду якої 10.09.2024р. вжито заходи забезпечення та зобов'язано відповідача надати можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з неповнолітніми дітьми кожен четвер, п'ятницю, суботу - з 10:00 години четверга до 18:00 години суботи за адресою зареєстрованого місця проживання дітей і матері.
З огляду на вищевикладене, слід відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.09.2024р. про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі № 381/4019/18, ст.ст. 149, 150, 260, 353 ЦПК України, суддя,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.09.2024р. про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.