вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3228/24
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3228/24
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
до Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 11.07.2024 за вих. №6901/09 до Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича (далі - відповідач) про стягнення 105.191,97 грн, з яких: 97.625,69 грн основної заборгованості, 172,42 грн плати за абонентське обслуговування, 2.518,07 пені, 2.066,27 грн трьох процентів річних, 2.809,52 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3228/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024.
Ухвалою від 26.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через систему «Електронний суд» 06.08.2024 від відповідача надійшла заява, у якій останній вимагав:
передати справу для розгляду до «Суду, встановленого законом»;
відкласти розгляд справи;
забезпечити можливість ознайомитися з матеріалами даної справи, зняти копії з протоколів, журналів судового засідання та документів, долучених до справи та наявних у справі;
надати достатньо часу для підготовки до участі в судовому розгляді справи, оформлення зустрічної позовної заяви, але менш ніж 5 (п'ять) днів до судового засідання;
об'єднати вказані позови під головуванням судді Станіслава Юзікова;
залишити первісний позов у справі №904/3228/24 без розгляду з будь-яких причин та за будь-яких обставин;
у випадку незгоди чи будь-якого іншого повного та беззаперечного невиконання вищевказаного, письмову відповідь, не залежно від результату, надати у встановлений законодавством строк на вказану адресу електронної пошти: advokat@chernesh.com.ua та засобами зв'язку в паперовому вигляді в обидві адреси.
Так, суд встановив, що ухвала від 26.07.2024 вважається врученою відповідачу 06.08.2024 (день направлення відповідачем вищевказаної заяви до суду).
Відповідачу(ам) в ухвалі від 26.07.2024 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву тривав до 21.08.2024.
Через систему «Електронний суд» 12.08.2024 від відповідача надійшла заява, у якій останній вимагав:
розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з повідомленням(викликом) учасників справи, за правилами загального позовного провадження колегіально у складі трьох суддів, об'єднавши справи (№904/4008/22 та №904/3228/24) в одне загальне позовне провадження під головуванням судді Станіслава Юзікова;
повністю відмовити в задоволенні позовних вимог з будь-яких причин та за будь-яких обставин;
у випадку незгоди чи будь-якого іншого повного та беззаперечного невиконання вищевказаного, письмову відповідь, не залежно від результату, надати у встановлений законодавством строк на вказану адресу електронної пошти: advokat@chernesh.com.ua та засобами зв'язку в паперовому вигляді в обидві адреси.
Також відповідач просив:
призначити у справі судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставити таке питання: на яку суму, підтверджену оригіналами первинних бухгалтерських документів у період часу з 03.10.2013 року по 11.08.2024 року включно поставлено теплову енергію відповідачу позивачем?;
витребувати у позивача оригінал «Акта передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 25810 від 30.11.2022 року» та призначити у справі почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити таке питання: чи виконано рукописний текст «В.О. Бакун б/п» та підпис у графі «Від Замовника» у документі «Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 25810 від 30.11.2022 року» (т.1 а.с.45) відповідачем Вадимом Бакуном, чи іншою особою?;
відповідно до ч.1 ст. 82 ГПК України призначити огляд приміщення відповідача як речового доказу на місці для підтвердження факту відсутності підключення централізованого опалення та наявності змонтованого електричного опалення;
відмовити у задоволенні позову відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки строк позовної давності, на застосуванні якого відповідач наполягає, давно минув.
Ухвалою суду від 23.08.2024 у задоволенні клопотань відповідача про об'єднання справ №904/4008/22 та №904/3228/24 в одне провадження, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів відмовлено. Роз'яснено учасникам справи, які не подали заяви по суті справи, передбачені ст. 161 ГПК України, що вони мають право подати такі заяви у строки, встановлені судом в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній справі. Одночасно з надісланням (наданням) таких заяв до суду їх копії та копії доданих до них документів заявник(и) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з такими заявами (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Через систему «Електронний суд» 12.08.2024 від відповідача надійшла заява, у якій останній вимагав розгляд справи зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/4008/22 під головуванням судді Станіслава Юзікова, оскільки у справі №904/4008/22 під головуванням судді Станіслава Юзікова будуть досліджені докази та документи, які спільні у справах №904/4008/22 та №904/3228/24, шляхом призначення судово-бухгалтерської та почеркознавчої експертиз.
Станом на дату винесення рішення відзив не наданий.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Таким чином об'єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення відповідача, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на подачу відзиву, не вбачається.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Відповідач є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться в багатоквартирному будинку.
Вказаний багатоквартирний будинок обслуговує позивач.
Оскільки відповідач не уклав з позивачем договір про надання послуги з постачання теплової енергії в добровільному порядку, то він (відповідач) фактично приєднався до дії типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується за реквізитами №4122/жб від 01.11.2021.
Так, у період з листопада 2022 року по березень 2024 року позивач виконував покладений на нього законом обов'язок з поставки, зокрема, відповідачу теплової енергії, однак відповідач взаємний обов'язок з оплати теплової енергії не виконав, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою. Також позивач нарахував до стягнення з відповідача плату за абонентське обслуговування за період з липня 2022 року по березень 2024 року.
Враховуючи, що порушення відповідача з оплати отриманої від позивача теплової енергії має триваючий характер, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, проценти річні та інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзиву на позов не надав.
Водночас, у поданих ним заявах щодо змісту позову зазначив таке.
Відповідач у даних правовідносинах не є споживачем, бо дефініцію «споживач» надано у ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», де вказано: «….споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; …».
Будь-яких відносин з позивачем відповідач не лише не має, а й мати не планує, що спростовується такими документами:
- завірена печаткою копія листа позивача до відповідача № 5128/13 від 19.09.2013 року, у якому позивач стверджує про те, що позивач з відповідачем не мають договірних відносин по теплопостачанню, на 1 аркуші, додається;
- завірена печаткою копія листа відповідача до позивача з відміткою про одержання вхідного № 4601 від 30.09.2013 року, у якому відповідач, посилаючись на відсутність договірних відносин повідомляє про від'єднання від мереж теплопостачання та відсутності будь-якої заборгованості, на 1 аркуші, додається;
- завірена печаткою копія листа відповідача до позивача з відміткою про одержання вхідного № 8039 від 25.11.2013 року, у якому відповідач нагадує про від'єднання від мереж теплопостачання, на 1 аркуші, додається;
- завірена печаткою копія листа позивача до відповідача № 8736/28 від 05.12.2014 року, у якому позивач звертаючись з пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії, при цьому ігнорує обов'язок направлення договору в двох примірниках та залякує зверненням до правоохоронних органів, на 2 аркушах, додається;
- завірена печаткою копія листа відповідача до позивача з відміткою про одержання вхідного № 1822 від 16.12.2014 року, у якому відповідач запевняє про відсутність централізованого опалення та будь-якої зацікавленості в ньому, на 1 аркуші, додається;
- завірена печаткою копія листа відповідача до позивача з відміткою про одержання вхідного № 8769 від 16.11.2020 року, у якому відповідач нагадує про відсутність підключення централізованого опалення та наявність змонтованого електричного опалення, на 1 аркуші, додається.
Таким чином, заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що між сторонами відсутні договірні відносини; відповідач не споживає послуг позивача, оскільки його приміщення відключене від централізованого опалення і у ньому змонтоване електричне опалення; надання відповідачу послуг не підтверджується первинними документами.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; постачання теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; наявності/відсутності повної/часткової оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до Інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, "Єдиного реєстру забороні відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником нежитлового приміщення 42 у будинку АДРЕСА_1 є Бакун Вадим Олексійович.
01.11.2021 між позивачем (далі - позивач, виконавець) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений типовий індивідуальний договір №4122/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до п. 5 умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Ціна договору визначена у п. п. 30-39 договору.
Згідно з п. 51 цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
В будинку 30, що по вул. Січеславська в м. Кривому Розі, встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії «Січ» від 08.10.2018, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 05.09.2018, актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії «Ергомера» від 01.11.2022.
Як зазначає позивач у позові, прилад-розподілювач теплової енергії у зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку після встановлення комерційного приладу обліку теплової енергії здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.
Спірним є період з листопада 2022 року по березень 2024 року щодо постачання теплової енергії, а також з липня 2022 року по березень 2024 року щодо надання послуг з абонентського обслуговування.
Факт поставки теплової енергії у період листопада 2022 - березень 2024 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 (акт б/н від 30.10.2021 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку, акт №716 від 01.04.2022 б/н про припинення подачі теплоносія, акт №771 від 04.11.2022 про подачу теплоносія, акт б/н від 23.03.2023 про припинення подачі теплоносія, акт №755 від 17.11.2023 про подачу теплоносія, акт б/н від 28.03.2024 про припинення подачі теплоносія, копії актів у справі).
Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону (Рішення Виконкому Криворізької міської ради №490 від 22.09.2021 «Про початок опалювального сезону 2021/2022 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради №158 від 23.03.2022 «Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022 №760 «Про початок опалювального сезону 2022-2023 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2023 №338 «Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2023 №1162 «Про початок опалювального сезону 2023-2024 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 18.03.2024 №339 «Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 років»).
Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії:
№25810 від 30.11.2022 відповідачеві у листопаді 2022 поставлено 1,11 Гкал теплової енергії на суму 5.932,13 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ);
№30823 від 31.12.2022 відповідачеві у грудні 2022 року поставлено 1,36 Гкал теплової енергії на суму 7.268,20 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ);
№489 від 31.01.2023 відповідачеві у січні 2023 року поставлено 1,55 Гкал теплової енергії на суму 8.283,60 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ);
№4142 від 28.02.2023 відповідачеві у лютому 2023 року поставлено 1,51 Гкал теплової енергії на суму 8.069.83 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ);
№9366 від 31.03.2023 відповідачеві у березні 2023 року поставлено 0,66 Гкал теплової енергії на суму 3.527,21 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ);
№23873 під 30.11.2023 відповідачеві у листопаді 2023 року поставлено 0,55 Гкал теплової енергії на суму 2.846.66 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ);
№27629 від 31.12.2023 відповідачеві у грудні 2023 року поставлено 10,48 Гкал теплової енергії на суму 51.157, 20 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ);
№593 від 31.01.2024 відповідачеві у січні 2024 року поставлено 1,26 Гкал теплової енергії на суму 5.967,14 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ);
№4117 від 29.02.2024 відповідачеві у лютому 2024 року поставлено 0,81 Гкал теплової енергії на суму 3.725,36 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ);
№7630 від 31.03.2024 відповідачеві у березні 2024 року поставлено 0,19 Гкал теплової енергії на суму 848,36 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ).
Відповідно до актів надання послуг з абонентського обслуговування:
№18758 від 31.07.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за липень 2022 року на суму 8,00 грн (з ПДВ);
№20370 від 31.08.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за серпень 2022 року на суму 8,00 грн (з ПДВ);
№22008 від 30.09.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за вересень 2022 року на суму 8,00 грн (з ПДВ);
№24750 від 31.10.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за жовтень 2022 року року на суму 8,00 грн. (з ПДВ);
№ 10876 від 30.04.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за квітень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ);
№12706 від 31.05.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за травень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ);
№14369 від 30.06.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за червень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ);
№16099 від 31.07.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за липень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ);
№18158 від 31.08.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за серпень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ);
№20033 від 30.09.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за вересень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ);
№21842 від 31.10.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за жовтень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ).
Супровідними листами позивач надіслав на адресу відповідача рахунки-фактури на та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг). В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції та списки згрупованих відправлень на адресу відповідача.
Таким чином, позивач зазначає, що у період липень 2022 року - березень 2024 року відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська буд. 30, прим. 42 було спожито теплову енергію на загальну суму 97.625,69 грн та отримано послугу з абонентського обслуговування на суму 172,42 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки відповідач безпідставно не оплатив заборгованість за отримані від позивача послуги з постачання теплової енергії.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 97.625,69 грн основної заборгованості, 172,42 грн плати за абонентське обслуговування, 2.518,07 пені, 2.066,27 грн трьох процентів річних, 2.809,52 грн інфляційних втрат.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Суд встановив, що позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Згідно п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування типового договору на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про обрання моделі договірних відносин, то з 01.11.2021 відповідач вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії.
Відтак, 01.11.2021 між позивачем (далі - позивач, виконавець) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений типовий індивідуальний договір №4122/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до п. 5 умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Позивач зазначає, що відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунки за спожиту теплову енергію за спірний період, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість поставлену теплову енергію у розмірі 97.625,69 грн та плата за абонентське обслуговування у розмірі 172,42 грн, що і є причиною спору.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір вважається публічним договором про надання послуги і постачання теплової енергії відповідно до якого відповідач вважається таким, що приєднався до нього з 01.11.2021.
Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з листопада 2022 року по березень 2024 року теплову енергію на загальну суму 97.625,69 грн, що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії: №25810 від 30.11.2022 відповідачеві у листопаді 2022 поставлено 1,11 Гкал теплової енергії на суму 5.932,13 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ); №30823 від 31.12.2022 відповідачеві у грудні 2022 поставлено 1,36 Гкал теплової енергії на суму 7.268,20 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ); №489 від 31.01.2023 відповідачеві у січні 2023 поставлено 1,55 Гкал теплової енергії на суму 8.283,60 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ); №4142 від 28.02.2023 відповідачеві у лютому 2023 поставлено 1,51 Гкал теплової енергії на суму 8.069.83 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ); №9366 від 31.03.2023 відповідачеві у березні 2023 поставлено 0,66 Гкал теплової енергії на суму 3.527,21 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ); №23873 під 30.11.2023 відповідачеві у листопаді 2023 поставлено 0,55 Гкал теплової енергії на суму 2.846.66 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ);
№27629 від 31.12.2023 відповідачеві у грудні 2023 поставлено 10,48 Гкал теплової енергії на суму 51.157, 20 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ); №593 від 31.01.2024 відповідачеві у січні 2024 поставлено 1,26 Гкал теплової енергії на суму 5.967,14 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ); №4117 від 29.02.2024 відповідачеві у лютому 2024 поставлено 0,81 Гкал теплової енергії на суму 3.725,36 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ); №7630 від 31.03.2024 відповідачеві у березні 2024 поставлено 0,19 Гкал теплової енергії на суму 848,36 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ).
Також у період з липня 2022 року по жовтень 2023 року позивач надав позивачу послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 172,42 грн, що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування: №18758 від 31.07.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за липень 2022 на суму 8,00 грн (з ПДВ); №20370 від 31.08.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за серпень 2022 на суму 8,00 грн (з ПДВ); №22008 від 30.09.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за вересень 2022 на суму 8,00 грн (з ПДВ); №24750 від 31.10.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за жовтень 202 на суму 8,00 грн. (з ПДВ); № 10876 від 30.04.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за квітень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №12706 від 31.05.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за травень 202 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №14369 від 30.06.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за червень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №16099 від 31.07.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за липень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №18158 від 31.08.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за серпень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №20033 від 30.09.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за вересень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №21842 від 31.10.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за жовтень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ).
Супровідними листами позивач надіслав на адресу відповідача рахунки-фактури на та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг). В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції та списки згрупованих відправлень на адресу відповідача.
Таким чином, у період листопад 2022 року - березень 2024 року відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська буд. 30, прим. 42 було спожито теплову енергію на загальну суму 97.625,69 грн та у період липень 2022 року - березень 2024 року отримано послугу з абонентського обслуговування на суму 172,42 грн.
Акти передачі-прийняття теплової енергії підписані лише з боку позивача і не підписані зі сторони відповідача, окрім акта № 25810 від 30.11.2022, на якому виконано рукописний текст «В.О. Бакун б/п» та підпис у графі «від замовника», однак відповідач стверджує, що вказані напис та підпис ним не вчинялися.
Водночас, суд визнає такі акти належними доказами надання в опалювальний період 2022/2024 р.р. послуги позивачем відповідачу з постачання теплової енергії, оскільки неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.
У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами подачі теплоносія до житлового будинку АДРЕСА_1 (а саме: актом б/н від 30.10.2021 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку, актом №771 від 04.11.2022 про подачу теплоносія, актом №755 від 17.11.2023 про подачу теплоносія), у якому знаходиться нежитлове приміщення, власником якого є відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).
Оцінивши зміст п. 34 договору, суд доходить висновку, що строк оплати заборгованості за отриману у період з листопада 2022 року по березень 2024 року теплову енергію у розмірі 97.625,69 грн, а також за послуги з абонентського обслуговування за період липня 2022 року по жовтень 2023 року в розмірі 172,42 грн є таким, що настав.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Доказів оплати заборгованості у розмірі 97.625,69 грн за поставлену теплову енергію та плати за абонентське обслуговування у розмірі 172,42 грн відповідач не надав.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 97.625,69 грн за поставлену теплову енергію та за абонентське обслуговування в розмірі 172,42 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.01.2023 до 26.06.2024 на загальну суму 2.518,07 грн.
Як зазначалось вище, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023.
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" та зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Беручи до уваги, що позивач надав відповідачу житлово-комунальні послуги, відповідно заборонено нарахування неустойки (штрафу та пені) з початку карантину по 31.07.2023 (тридцять днів після скасування карантину).
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на заборгованість, строк оплати якої настав раніше, ніж за 6 місяців до 31.07.2023, задоволенню не підлягають.
З урахуванням приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", нарахування пені у спірних правовідносинах підлягає з 31.07.2023 на заборгованість, строк оплати якої настав пізніше, ніж за 6 місяців до 31.07.2023.
При цьому суд звертає увагу, що можливий строк нарахування штрафних санкцій (6 місяців згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України) продовжився на період дії карантину, і на цей же період нарахування штрафних санкцій було заборонено. При цьому продовжений строк закінчився з завершенням карантину, а тому нарахування штрафних санкцій за межами цього строку є неправомірним. Це стосується як пені, так і штрафу, що хоча і нараховується одномоментно, але також має строк свого можливого нарахування.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для стягнення пені викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі №904/3296/23, від 07.08.2024 у справі №904/6487/23.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони не передбачили в договорі інший строк нарахування пені, ніж встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Станом на 31.07.2023 спливли шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано з оплати сум боргу за листопад 2022 року - грудень 2022 року.
В даному випадку обґрунтованим та правомірним буде нарахування пені за загальний період з 31.07.2023 по 26.06.2024 за порушення строку оплати суми боргу за січень 2023 року по березень 2024 року з урахуванням обмежувального шестимісячного строку.
Суд, здійснивши власний перерахунок, дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1.278,13 грн. за загальний період з 31.07.2023 по 26.06.2024.
Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 1.239,94 грн пені слід відмовити.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1.278,13 грн пені підлягають задоволенню згідно з розрахунком суду.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 02.01.2023 по 26.06.2024 на загальну суму 2.066,27 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 2.066,27 грн.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2023 року по червень 2024 року на загальну суму 2.809,52 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що розмір інфляційних втрат має бути більшим, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають інфляційних втрати у розмірі 2.809,52 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Судом, також враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", якою постановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
З цього приводу суд зазначає наступне, Постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням. В даній справі відповідач у правовідносинах з позивачем виступає як господарюючий суб'єкт (спеціальний суб'єкт) - фізична особа - підприємець, отже пільги, передбачені законодавством для населення на нього не розповсюджуються.
Отже, суд дійшов висновку, що дія постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 не поширюється на правовідносини у даній справі.
У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.
Оцінка аргументів учасників справи
Як зазначалось вище, відповідач подав до матеріалів справи, зокрема, завірену печаткою копію листа відповідача до позивача з відміткою про одержання вхідного № 4601 від 30.09.2013 року, у якому відповідач, посилаючись на відсутність договірних відносин повідомляє про від'єднання від мереж теплопостачання та відсутності будь-якої заборгованості, на 1 аркуші; завірену печаткою копію листа відповідача до позивача з відміткою про одержання вхідного № 8039 від 25.11.2013 року, у якому відповідач нагадує про від'єднання від мереж теплопостачання, на 1 аркуші.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (які були чинними станом на 2013 рік, у якому, як зазначає відповідач, його приміщення було відключено від мереж централізованого опалення) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630).
Відповідно до пункту 24 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил № 630).
Так, порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі - Порядок № 4), відповідно до пункту 2.1. якого для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.
У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення.
До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
Згідно з пунктом 2.2. Порядку № 4 комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї.
Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.
При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання.
Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника.
Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.
В матеріалах справи відсутній пакет документів від відповідача, необхідний для відключення від мереж централізованого опалення.
При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.
Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.
У пункті 2.3. Порядку № 4 встановлено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період.
Відповідно до пункту 2.6. Порядку № 4 по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (пункт 2.7. Порядку № 4).
Таким чином, єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності зазначеного акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним.
Процедура відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води будинку при відмові споживачів від таких послуг передбачена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого постачання, затвердженого Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, із змінами внесеними Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 (далі Порядок №169). Цим Порядком передбачено, що єдиним документом, який підтверджує правомірність відключення від мережі централізованого опалення є рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Відтак, документом та належним доказом, який підтверджує правомірність відключення від мережі централізованого опалення є рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Між тим, таке рішення до матеріали справи не надано.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належних доказів, які б підтверджували факт відключення від теплопостачання приміщення відповідача, зокрема, акта про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП відповідно до додатку 4 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, відповідачем до суду не надано.
Натомість самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб'єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати.
Крім того, відповідно до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 "Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання", яким передбачено надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення з ініціативи споживачів на будинок у цілому, а не на окремі приміщення.
Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідачем не надано належних доказів відключення від теплопостачання належного йому приміщення, а саме, є рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, акта про відключення приміщення від мереж ЦО і ГВП відповідно до додатку 4 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції, що свідчить про своєчасне надання відповідачу послуги з централізованого опалення. При цьому, такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
Такого ж висновку дійшов Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 25.05.2023 у справі № 904/2547/22.
Щодо поданих відповідачем клопотань суд відзначає таке.
Відповідач просив відповідно до ч. 1 ст. 82 ГПК України призначити огляд приміщення відповідача як речового доказу на місці для підтвердження факту відсутності підключення централізованого опалення та наявності змонтованого електричного опалення.
Однак суд не вбачає підстав та необхідності у проведені такого огляду, оскільки підтвердження факту відсутності підключення централізованого опалення не дасть змогу достеменно визначити, коли саме було здійснено відключення від централізованого опалення (до початку спірного періоду чи після його закінчення), та жодним чином не підтвердить правомірності такого відключення. А тому вказане клопотання суд залишає без задоволення.
Також відповідач просив:
призначити у справі судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставити таке питання: на яку суму, підтверджену оригіналами первинних бухгалтерських документів у період часу з 03.10.2013 року по 11.08.2024 року включно поставлено теплову енергію відповідачу позивачем?;
витребувати у позивача оригінал «Акта передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 25810 від 30.11.2022 року» та призначити у справі почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити таке питання: чи виконано рукописний текст «В.О. Бакун б/п» та підпис у графі «Від Замовника» у документі «Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 25810 від 30.11.2022 року» (т.1 а.с.45) відповідачем Вадимом Бакуном, чи іншою особою?;
Розглянувши клопотання відповідача про призначення судових експертиз та витребування оригіналу акта для дослідження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Тобто, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Враховуючи обґрунтування позивача щодо потреби призначити судову експертизу, суд доходить висновку, що оцінка обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, носить правовий характер, а тому не вбачається потреби у наявності знань у сфері іншій, ніж право, а відповіді на поставлені позивачем перед експертом запитання не вплинуть на таку оцінку.
При цьому суд звертає увагу, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.
Більш того, призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.
Розглядаючи клопотання по суті, суд врахував, що відповідач у заявлених клопотаннях про призначення експертиз не обґрунтував та не довів, які наявні у справі докази є взаємно суперечливими і їх оцінку може бути здійснено господарським судом лише з призначенням відповідної судової експертизи.
При цьому суд встановив, що факт поставки теплової енергії у період листопада 2022 - березень 2024 до приміщення відповідача підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 (акт б/н від 30.10.2021 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку, акт №716 від 01.04.2022 б/н про припинення подачі теплоносія, акт №771 від 04.11.2022 про подачу теплоносія, акт б/н від 23.03.2023 про припинення подачі теплоносія, акт №755 від 17.11.2023 про подачу теплоносія, акт б/н від 28.03.2024 про припинення подачі теплоносія, копії актів у справі). Подача та припинення подачі теплоносія здійснювалася на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону (Рішення Виконкому Криворізької міської ради №490 від 22.09.2021 «Про початок опалювального сезону 2021/2022 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради №158 від 23.03.2022 «Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022 №760 «Про початок опалювального сезону 2022-2023 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2023 №338 «Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2023 №1162 «Про початок опалювального сезону 2023-2024 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 18.03.2024 №339 «Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 років»).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з листопада 2022 року по березень 2024 року теплову енергію на загальну суму 97.625,69 грн, що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії: №25810 від 30.11.2022 відповідачеві у листопаді 2022 поставлено 1,11 Гкал теплової енергії на суму 5.932,13 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ); №30823 від 31.12.2022 відповідачеві у грудні 2022 поставлено 1,36 Гкал теплової енергії на суму 7.268,20 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ); №489 від 31.01.2023 відповідачеві у січні 2023 поставлено 1,55 Гкал теплової енергії на суму 8.283,60 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ); №4142 від 28.02.2023 відповідачеві у лютому 2023 поставлено 1,51 Гкал теплової енергії на суму 8.069.83 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ); №9366 від 31.03.2023 відповідачеві у березні 2023 поставлено 0,66 Гкал теплової енергії на суму 3.527,21 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ); №23873 під 30.11.2023 відповідачеві у листопаді 2023 поставлено 0,55 Гкал теплової енергії на суму 2.846.66 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ);
№27629 від 31.12.2023 відповідачеві у грудні 2023 поставлено 10,48 Гкал теплової енергії на суму 51.157, 20 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ); №593 від 31.01.2024 відповідачеві у січні 2024 поставлено 1,26 Гкал теплової енергії на суму 5.967,14 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ); №4117 від 29.02.2024 відповідачеві у лютому 2024 поставлено 0,81 Гкал теплової енергії на суму 3.725,36 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ); №7630 від 31.03.2024 відповідачеві у березні 2024 поставлено 0,19 Гкал теплової енергії на суму 848,36 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ).
Також у період з липня 2022 року по жовтень 2023 року позивач надав позивачу послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 172,42 грн, що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування: №18758 від 31.07.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за липень 2022 на суму 8,00 грн (з ПДВ); №20370 від 31.08.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за серпень 2022 на суму 8,00 грн (з ПДВ); №22008 від 30.09.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за вересень 2022 на суму 8,00 грн (з ПДВ); №24750 від 31.10.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за жовтень 202 на суму 8,00 грн. (з ПДВ); № 10876 від 30.04.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за квітень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №12706 від 31.05.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за травень 202 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №14369 від 30.06.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за червень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №16099 від 31.07.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за липень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №18158 від 31.08.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за серпень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №20033 від 30.09.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за вересень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ); №21842 від 31.10.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за жовтень 2023 на суму 8,34 грн (з ПДВ).
При цьому наявність чи відсутність підпису відповідача на акті передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 25810 від 30.11.2022 не має вирішального значення для вирішення спору та не спростовує фактичних обставин справи, встановлених судом вище.
Здійснивши аналіз наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 86 ГПК України, проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами, встановивши, що докази, подані сторонами є зрозумілими, достатніми і не є суперечливими, враховуючи відсутність потреби у спеціальних знаннях для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судових експертиз у справі.
Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності слід зазначити таке.
Спірна заборгованість виникла у період з липня 2022 року по березень 2024 року.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вже було зазначено вище та вбачається із наданого до матеріалів справи розрахунку суми заборгованості, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача вартість послуг за період з липня 2022 року по березень 2024 року, тобто в межах встановленого законом строку.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."
Суд врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020 на всій території України запроваджено карантин, строк якого неодноразово продовжувався і діяв до 30.06.2023.
Отже, Законом України від 30.03.2020 №540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто до 30.06.2023. Оскільки вказаний Закон опубліковано 02.04.2020 та він набрав законної сили з дня його опублікування, тому з 03.04.2020 (під час триваючого строку як спеціальної, так і загальної позовної давності) відповідні строки є продовженими (аналогічна правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №902/1144/22).
Згідно з п.п. 2 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві положення" ЦК України п. 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії".
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено станом на сьогодні триває.
Відповідач також зазначає, що позовну заяву підписано від імені позивача «Т.з.п. Голови правління АТ «Криворізька теплоцентраль» (сторінка № 8, позовної заяви), водночас позивачем у справі є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНРАЛЬ», а тому відповідач вважає, що Т.з.п. Голови правління АТ «Криворізька теплоцентраль» згідно ч. 2 ст. 237 ЦК України не є представником, бо діє від власного імені, а не від імені товариства. Відтак, відповідач просить залишити позов без розгляду.
Однак, суд залишає таке клопотання без задоволення, оскільки повноваження Михайла Юрійовича ФАТЬЯНОВА, який підписав позов, підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а позначення «АТ» є скороченням від словосполучення «Акціонерне товариство».
Через систему «Електронний суд» 12.08.2024 від відповідача надійшла заява, у якій останній вимагав розгляд справи зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/4008/22 під головуванням судді Станіслава Юзікова, оскільки у справі №904/4008/22 під головуванням судді Станіслава Юзікова будуть досліджені докази та документи, які спільні у справах №904/4008/22 та №904/3228/24, шляхом призначення судово-бухгалтерської та почеркознавчої експертиз.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, господарський суд доходить таких висновків.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом; 2) чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Оцінивши клопотання відповідача, господарський суд зазначає, що відповідач не довів, а суд не встановив, в чому саме полягає реальна неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/4008/22.
При цьому, відповідач, у будь-якому випадку, не позбавлений права в майбутньому звернутися до суду із заявою про перегляд рішення, яке буде прийнято у справі №904/4008/22, за нововиявленими обставинами відповідно до ст. 320 ГПК України.
Таким чином підстави для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відсутні.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).
Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.992,27 грн з урахуванням того, що 99,52 % позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 97.625,69 грн (дев'яносто сім тисяч шістсот двадцять п'ять грн 69 к.) основної заборгованості, 172,42 грн (сто сімдесят дві грн 42 к.) заборгованості за абонентське обслуговування, 1.278,13 грн (одну тисячу двісті сімдесят вісім грн 13 к.) пені, 2.066,27 грн (дві тисячі шістдесят шість грн 27 к.) трьох процентів річних, 2.809,52 грн (дві тисячі вісімсот дев'ять грн 52 к.) інфляційних втрат, 2.992,27 грн (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дві грн 27 к.) судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 1.239,94 грн пені) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 30.09.2024.
Суддя С.А. Дупляк