27 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/4565/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким просить:
1. Прийняти позовну заяву та розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.04.2024 №072050013902.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09.04.2024 зарахувавши до страхового стажу період навчання 01.09.1979 по 26.07.1982 та періоди роботи 01.01.1992 по 15.06.1998.
4. Стягнути пропорційно з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 969 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 09.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - Відповідач 1) із заявою щодо призначення пенсії відповідно до ЗУ « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Відповідач 2) від 16.04.2024 №072050013902 призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 31 року, який необхідний позивачу для призначення пенсії .
За доданими документами Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 26.07.1982, оскільки в Дипломі наявні виправлення, а також не зараховано періоди роботи в росії з 01.01.1992 по 15.06.1998.
Вважає відмову ГУ ПФУ в Запорізькій області у призначенні пенсії з урахування неврахованого стажу та періодів безробіття неправомірною.
15 липня 2024 року ухвалою ЗОАС відкрито спрощене позовне провадження, якою зобов'язано відповідачів надати суду в термін 7 днів: відмовну пенсійну справу ОСОБА_1 .
18 липня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшла відмовна пенсійна справа ОСОБА_1 .
29 липня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що 09 квітня 2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши документи подані для призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням в Запорізькій області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст.24 Закону України від 09.07.2003 p. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 26 років 01 місяців 28 днів. Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком.
Згідно частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 p. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу роботи з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 року, який необхідний позивачу для призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (структурний підрозділ, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) прийнято рішення за №072050013902 від 19.04.2024 р. про відмову у призначенні пенсії. До страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи, набутого на території російської федерації з 01.01.1992 р. по 28.02.1993 р. , 01.03.1993 р. по 15.06.1998 р. оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31 грудня 1991 року. Крім цього, зазначає, що оскільки законом не врегульований порядок відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, листування з рф припинено, а тому ніякі запити про надання довідки про стаж, до рф Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не здійснювало.
Також до стажу роботи не зараховано період навчання 01.09.1979 р. по 26.07.1982 p., оскільки в дипломі ГА №404997 відсутня дата видачі на першій сторінці, на другій дописана іншим кольором, та відсутній підпис заступника директора училища по навчально-виробничій роботі. Отже, період навчання до 01 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на підставі вищезазначених документів, а після 01 січня 2004 року лише за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, передбаченому ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464
29 липня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, надійшов відзив на позов з додатками, в якому викладено заперечення проти позову. Так, зазначено, що Позивачем було надано диплом серія НОМЕР_1 від 26.07.1982. Згідно до цього диплому, період навчання позивача з 01.09.1979 по 26.07.1982 не зараховано до страхового стажу, оскільки в дипломі відсутня дата видачі на першій сторінці, на другій сторінці записи зроблені іншим кольором та відсутній підпис у графі: Заступник директора училища по навчально-виробничій роботі (частині). Рішенням від 16.04.2024 №072050013902 позивачу запропоновано надати уточнюючу довідку. Позивач довідку не надав. Таким чином, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Період роботи позивача з 01.01.1992 по 15.06.1998 згідно до трудової книжки набуто на території російської федерації. З 01.01.2023 з російською федерацією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), отже з 01.01.2023 року дія положень Угоди не поширюється на осіб, які працювали на території росії та виявили бажання призначити пенсію в Україні. Відтак, на день звернення позивача з заявою про призначення пенсії відсутні міжнародні договори, якими передбачено правові підстави для зарахування періоду роботи в російській федерації до страхового стажу позивача. Отже, відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 15.06.1998. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Обставини встановлені судом
Згідно з відомостями трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 28.04.1983 року, ОСОБА_1 , працював
- з 29.08.1990 р. - прийнятий машиністом бульдозера 6 розряду уч. №1 СМУ - І АПЯСГД ( Наказ 141-к від 22.08.90р.) ;
- з 28.02.1993 р. - звільнений за ст. 25 п.5 КЗоТ РФ в порядку переведення УМС СРТ ЯТД. ( Наказ 39к від 28.02.93р):
- з 01.03.1993 р. - прийнятий машиністом бульдозера 6 розряду по переводу СМУ - І а/п я СТД ( Наказ 6/п від 16.03.93)
- з 15.06.1998 р. - звільнений за п.1 ст. 33 КЗоТ РФ у зв'язку з скороченням ( Наказ 352к від 14.05.1998 р.).
Записи місять відбиток печатки , підписані та наявні ініціали уповноваженої особи.
Згідно Диплома Г№404997 від 26.07.1982, ОСОБА_1 01.09.1979 року вступив у Погірцівське ССПТУ-38 Львівської області і 26.07.1982 року закінчив повний курс середнього професійно - технічного училища за професією механізатор меліоративних робіт і здобув "в" загальну середню освіту.
09 квітня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно розписки повідомлення , до вищевказаної заяви, позивачем були надані наступні документи:
- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру,
- заява про призначення/перерахунку пенсії,
- паспорт
- військовий квиток
- Диплом НОМЕР_1
- пам'ятка пенсіонера
- трудова книжка НОМЕР_3
В Розписці - повідомленні зазначено документи, які подано заявником..
Інформація щодо необхідності надання додаткових документів матеріали відмовної пенсійної справи - відсутня.
На підставі розгляду заяви від 09 квітня 2024 року та доданих до неї документів рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) №072050013902 від 16.04.2024 р. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по віку у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
Згідно вказаного рішення зазначено:
Вік заявника становить 60 років 00 місяців 03 дня
Право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року
Згідно наданих документів страховий стаж становить 26 років 01 місяць 28 днів Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 01.01.1992 по 28.02.1993, з 01.03.1993 по 15.06.1998 рік. оскільки з19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з чим, стаж роботи зараховується по 31 12.1991 р. ;
- період навчання з 01.09.1979 по 26 07.1982 рік, оскільки в дипломі НОМЕР_1 відсутня дата видачі на першій сторінці, на другій дописана іншим кольором, та відсутній підпис заступника директора училища по навчально - виробничій роботі Надати уточнюючу довідку.
Враховуючи вище викладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, (далі-Закон №1058-IV), який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається така пенсійна виплата як пенсія за віком, (пункт 1 частини 1 статті 9 Закону №1058-IV).
Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Система персоніфікованого обліку була запроваджена з 01 липня 2000 року, постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 року «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування».
Згідно частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 p. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу роботи з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частинами 1-3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Як встановлено судом рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.04.2024 №072050013902 про відмову позивачу у призначенні пенсії, йому не враховано до стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 28.02.1993, з 01.03.1993 по 15.06.1998 рік. оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з чим, стаж роботи зараховується по 31 12.1991 р. .
Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Російської Федерації, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належить трудова книжка НОМЕР_2 від 28.04.1983 року, яка надавалась відповідачам для розгляду питання про призначення пенсії.
Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.
Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача до його страхового стажу, а тому дії відповідачів щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів є протиправними.
Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі Російської Федерації в Угоді від 13.03.1992, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 29.11.2022 №1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Необхідно зазначити, що те, що за іноземних осіб, які працювали на території РФ, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Крім того, Верховний Суд у своєму рішенні у справі 344/16404/16-а зробив наступні висновки:
-Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів», у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи те, що у справі, що розглядається, спірним є неврахування пенсійним органом при призначенні пенсії заробітної плати за період, який зараховано до страхового стажу роботи, зазначеної у довідці, виданій органом, який створений на тимчасово окупованій території України, Верховний Суд виснував, що можливо застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, період роботи позивача в російській федерації з 01.01.1992 по 28.02.1993, з 01.03.1993 по 15.06.1998 рік відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 28.04.1983 року підлягає врахуванню до страхового стажу позивача.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 26 07.1982 рік, оскільки в дипломі НОМЕР_1 відсутня дата видачі на першій сторінці, на другій дописана іншим кольором, та відсутній підпис заступника директора училища по навчально - виробничій роботі .
У період навчання позивачки у Погірцівському ССПТУ-38 Львівської області діяв Закон УРСР "Про народну освіту" від 01 жовтня 1974 року.
Відповідно до частини 1 статті 47 вказаного Закону для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.
Частиною 2 статті 48 цього Закону передбачалося, що особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився, - диплом з відзнакою.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
На підтвердження навчання у Погірцівському ССПТУ-38 Львівської області позивачем разом із заявою про призначення пенсії подано Диплом Г№404997 від 26.07.1982, яким підтверджується те, що ОСОБА_1 01.09.1979 року вступив у Погірцівське ССПТУ-38 Львівської області і 26.07.1982 року закінчив повний курс середнього професійно - технічного училища за професією механізатор меліоративних робіт і здобув "в" загальну середню освіту.
Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за складання даного диплому. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у Дипломі. Даний диплом чітко посвідчує юридичні факти, не містить виправлень та виданий належним суб'єктом.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що Диплом Г№404997 від 26.07.1982, є належним доказом підтвердження періоду навчання позивача.
Відтак слід констатувати, що беззаперечним є факт навчання ОСОБА_1 у період з з 01.09.1979 по 26 07.1982 рік, у міському професійно-технічному училищі № 10 міста Миколаєва.
За таких обставин пенсійним органом безпідставно не зараховано до страхового стажу позивачки період її навчання у Погірцівському ССПТУ-38 Львівської області з 01.09.1979 по 26 07.1982 рік .
З огляду на те, що суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача, а тому задоволенню підлягає і вимога щодо зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 28.02.1993, з 01.03.1993 по 15.06.1998 рік та навчання з 01.09.1979 по 26 07.1982 рік включно.
При цьому, суд зазначає, що в оскарженому рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідач - 2 зазначає, що страховий стаж позивача становить 26 років 01 місяців28 дні.
Водночас, враховуючи те, що судом вирішено зарахувати до страхового стажу позивача вищевказані періоди роботи з 01.01.1992 по 28.02.1993, з 01.03.1993 по 15.06.1998 рік та навчання з 01.09.1979 по 26 07.1982 рік включно то страховий позивача становить понад 31 рік, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, відповідач - 2, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 16.04.2024 №072050013902 діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з абзацом першим частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач із заявою про призначення пенсії звернувся 09 липня 2024 року , тому призначення пенсії має відбутися з 09 липня 2024 року (з дня звернення за пенсією).
При цьому, суд зазначає, що відповідно до Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Таким чином, наслідком скасування, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за результати розгляду заяви позивача про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи та призначення пенсії.
З огляду на викладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача, для обчислення розміру пенсії, періоди роботи з 01.01.1992 по 28.02.1993, з 01.03.1993 по 15.06.1998 рік згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.04.1983 року та навчання з 01.09.1979 по 26 07.1982 рік включно та призначити йому пенсію за віком з 09 липня 2024 року.
Аналогічна правова позиція наведена у Постанові ВААС від 03 вересня 2024 року Справа № 260/152/24.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі
Керуючись ст. ст. 242-246 КАС України, суд
1.Адміністративний позов м ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний,158 б, М.Запоріжжя 69005, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.04.2024 №072050013902 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний,158 б, М.Запоріжжя 69005, ЄДРПОУ 20490012 ) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) періоди роботи з 01.01.1992 по 28.02.1993, з 01.03.1993 по 15.06.1998 рік згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.04.1983 року та навчання з 01.09.1979 по 26 07.1982 рік згідно Диплому НОМЕР_1 від 26.07.1982 та призначити йому пенсію за віком з 09 липня 2024 року .
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний,158 б, М.Запоріжжя 69005, ЄДРПОУ 20490012 ) судові витрати у розмірі 969,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова