27 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/4531/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,-
Адвокат Стегура Наталія Романівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), яким просить суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошових коштів за час перебування на лікуванні з 17.08.2023 по 03.10.2023 та з 30.10.2023 по 04.04.2024. 2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошові кошти за час перебування на лікуванні ОСОБА_1 в закладах охорони здоров'я за періоди з 17.08.2023 року по 03.10.2023 року та з 30.10.2023 року по 04.04.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, 28 лютого 2024 року був призваний на військову службу під час мобілізації та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_2 . 21.06.2023 року знаходячись на бойових позиціях отримав вибухову травму, закриту черепно-мозгову травму, струс головного мозку. Лікувався по етапах медичної евакуації. Отримав відпустку на 30 календарних днів (згідно довідки ВЛК №4031 від 14.07.2023). 07.08.2023 року консультований психіатром КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» ЗОР, встановлено діагноз: розлад адаптації табуло рекомендовано амбулаторне лікування. Повторно консультувався психіатром в/ч НОМЕР_4 10.08.2023, встановлений діагноз: астено-невротичний та дисфоричний розлад, асоційований з подіями в зоні бойових дій. Зазначає що при звільненні йому не здійснено виплату у вигляді додаткової винагороди визначеної Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям від час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), за період перебування на лікуванні. Позивач звертався із відповідним рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 про видачу довідки про нараховані та виплачені суми грошового зобов'язання, а також про перерахунок та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168. Однак, відповіді не отримав виплат також.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 12 липня 2024 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
30 липня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що додаткова винагорода за період стаціонарного лікування, передбачена постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 року №168 у розмірі збільшеному до 100000 грн. не нараховувалась за відсутності підстав для таких виплат, а посилання позивача на відомості зі свідоцтва про хворобу №26/2151 є безпідставними та необгрунтованими, та такими що суперечать Постанові №168.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач проходив військову службу на посаді головного сержанта-командира дивізіону, військової частини НОМЕР_2 .
21.06.2023 року знаходячись на бойових позиціях позивач отримав вибухову травму, закриту черепно-мозгову травму, струс головного мозку, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.07.2023 року №3000/ко. Лікувався по етапах медичної евакуації. Отримав відпустку на 30 календарних днів (згідно довідки ВЛК №4031 від 14.07.2023).
07.08.2023 року консультований психіатром КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» ЗОР та встановлено діагноз: розлад адаптації. Було рекомендовано амбулаторне лікування. Повторно консультувався з психіатром в/ч НОМЕР_4 10.08.2023, встановлений діагноз: астено-невротичний та дисфоричний розлад, асоційований з подіями в зоні бойових дій.
07 квітня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 №97-РС, головного сержанта-командира дивізіону ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі статті 26 частини 1 пункту «б» (у відставку), частини 4 пункту 2 підпункту «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, зі змінами.
Відповідно до наказу про звільнення позивачу нараховано (та виплачено) щомісячну премію за особистий внесок у загальний результати служби за квітень 2024 року в розмірі 573% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за відпрацьований період квітня 2024 року. Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового з начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами), виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн. відповідно за квітень 2024 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», позивачу була виплачена одноразова допомога при звільнені у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення - 42 місяці.
Також позивачеві була виплачена грошова компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки у кількості 75 діб; грошова компенсація за невикористані 28 (двадцять вісім) діб додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», як учаснику бойових дій за 2023 рік. Відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260; грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік яку позивач отримав відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 10.04.2024р. №110; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення у зв'язку з отриманням вибухової травми 21 червня 2023 року, пов'язаної з захистом Батьківщини.
Всі вище перелічені суми, позивачу були виплачені у відповідності на наказів, та підтверджуються випискою із карти.
Разом з тим, позивачу не було здійснено виплату у вигляді додаткової винагороди визначеної Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 за період перебування на лікуванні у період з 17.08.2023 року по 03.10.2023 та з 30.10.2023 року по 04.04.2024 року.
Позивач звертався із відповідним рапортом до командира в/ч НОМЕР_2 про видачу довідки про нараховані та виплачені суми грошового зобов'язання, а також про перерахунок та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168.
Військова частина НОМЕР_2 , надала відповідь 27.04.2024 року за №141/53/2206, у якій зазначила, що відповідно до Постанови №168 встановлено, що додаткова грошова винагорода, в розмірі 100000 гривень, виплачується у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Крім того, зазначила, що у довідці ВЛК №4031 від 14.07.2023 року про потребу у відпустці терміном на 30 діб зазначено, що травма пов'язана із проходженням військової служби. Також, повідомили позивача, що для встановлення підстав проведення виплат грошових коштів за час перебування на лікуванні у період з 17.08.2023 року по 03.10.2023 та з 30.10.2023 року по 04.04.2024 року йому необхідно надати довідки ВЛК, отримані протягом зазначених періодів.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Отже, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., підлягають включенню особи, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в тому числі:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
- перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Тобто, виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки після лікування, якщо поранення було важким, а ступінь важкості поранення визначають ВЛК. Під час лікування після поранення (без прив'язки до тяжкого), але обов'язково пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду 100000 грн., а під час відпустки за станом здоров'я (під час реабілітації) додаткову винагороду 100000 грн. отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.
Згідно із пунктом 1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Підпунктом «в» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: «Потребує»: відпустки за станом здоров'я на ___ календарних днів.
Згідно із підпунктом «а» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пункту 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження)
Пунктом 6.13 глави 6 розділу ІІ Положення №402 визначено, що відпустка за станом здоров'я військовослужбовцям у мирний час надається на 30 календарних днів. За медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування ВЛК приймає постанову про потребу у відпустці за станом здоров'я на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка за станом здоров'я ВЛК продовжується на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
Згідно із пунктом 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення №402 відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
За приписами абзацу четвертого пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов'язків або у відпустці за станом здоров'я повинна бути реалізована негайно.
Додатком 1 до Положення №402 затверджено Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, статтею 81 якого передбачено назву хвороби, ступінь порушення функції «Стани після проведеного лікування з приводу травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників» та вказано контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб «Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення тощо».
Згідно пункту 2-1 Постановою KM України №168 встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Зазначений пункт введений в дію Постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07 липня 2022 року, якою визначено, що вона застосовується, з 24 лютого 2022 року.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди та на виконання Постанови KM України №168 Міністром оборони України направлено телеграму №248/1298 від 25.03.2022р (далі - Телеграма №248/1298).
Пунктом 6 Телеграми №248/1298 встановлено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Окрім того, пунктом 1 Постанови KM України №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до п.8 Телеграми №248/1298 у період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали травми, пов'язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100000 грн., за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
Тобто, зазначені правові норми в оспорюваний позивачем період передбачали диференційований підхід щодо розміру нарахування додаткової винагороди передбаченої Постановою KM України №168, відповідно до якого:
- 30000 гривень виплачувалась щомісячно;
- збільшено до 100000 гривень тільки тим, що брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- збільшено до 100000 гривень особам, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацем 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства оборони України «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 25.01.2023 №44, затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі- Порядок №260), та доповнено Порядок новим розділом такого змісту: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пунктом 8 вказаного рішення було визначено, що у період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100000 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Як встановлено судом, позивач 21.06.2023 року, знаходячись на бойових позиціях позивач отримав вибухову травму, закриту черепно-мозгову травму, струс головного мозку. Даний факт підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.07.2023 року №3000/ко, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки військово лікарської комісії від 14.07.2023 року №4031, позивачу встановлено діагноз: стан після операції (27.06.2023): апендектомії з приводу гострого гангренозного апендициту у вигляді незміцнілого рубця, з тимчасовим порушенням функції. Захворювання, класифікується як ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Таким чином, дані обставини не відповідають вимогам постанови постанова КМ України №168 та Порядку №260, де зазначено, що нарахування та виплату оспорюваної додаткової винагороди пов'язують виключно з лікуванням «ПОРАНЕННЯ» (травми, контузії, каліцтва)», а не «ЗАХВОРЮВАННЯ».
Із доданих позивачем до матеріалів справи доказів, не можливо встановити факт стаціонарного лікування позивача в період 17.08.2023 року по 03.10.2023 року та з 30.10.2023 року по 04.04.2024 року, а також факту, що відбувалось лікування саме «ПОРАНЕННЯ» (контузії, травми або каліцтва), а не «ЗАХВОРЮВАННЯ». Крім того, з доданих доказів неможливо встановити зв'язок отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) «з захистом Батьківщини».
Таким чином, суд вважає, що позивача не довів право на отримання ним грошових коштів за час перебування на лікуванні з 17.08.2023 року по 03.10.2023 року та з 30.10.2023 року по 04.04.2024 року.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача, яким доведено правомірність своїх дій, вимоги про визнання бездіяльності протиправною не відповідає вимогам закону та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до ст.139 КАС України та у зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич