79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" вересня 2024 р. м. Львів Справа №914/3312/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді І.Б. Малех
суддів О.В. Зварич
І.Ю. Панова
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури від 05.04.2024 №15/2-818-24 (вх. № апеляційного суду 01-05/1086/24 від 15.04.2024)
на рішення Господарського суду Львівської області від 06 березня 2024 року (суддя Сухович Ю.О., повний текст рішення складено та підписано 18.03.2024, м. Львів)
у справі №914/3312/23
за позовом Виконуючого обов'язки керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі
позивача-1 Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків, Харківська область
позивача-2 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ, Київська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Радехівський цукор», с. Павлів, Червоноградський район, Львівська область
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерне товариство “Українська залізниця», м. Київ
про стягнення пені в сумі 56 149,12 грн.
Виконуючий обов'язки керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача-1 Харківської обласної державної адміністрації, позивача-2 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» про стягнення до Державного бюджету України внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов'язання з поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів (цукор) від 24.03.2022, пеню в сумі 56 149,12 грн.
В процесі розгляду справи до участі у справі залучено Акціонерне товариство «Українська залізниця», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивачів.
Позовні вимоги мотивовано допущенням прострочення виконання обов'язку з поставки товару замовнику: фактичне виконання зобов'язання з поставки цукру відбулося 12.04.2022, хоча, з урахуванням здійсненої платником 01.04.2022 попередньої оплати, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 03.04.2022 включно, відтак відповідач підлягає притягненню до господарсько-правової відповідальності у вигляді сплати нарахованої за період з 04.04.2022 по 11.04.2022 включно пені у сумі 56 149, 12 грн.
Обґрунтовуючи наявність інтересу держави у спірних правовідносинах, прокурор зазначає, що звернення прокурора з позовом у справі спрямоване на відновлення порушення інтересів держави у бюджетній сфері, оскільки стягнення відповідних коштів, які є компенсацією за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки із постачальника на рахунок платника з подальшим їх поверненням до державного бюджету сприятиме фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану. Кошти, використані Акціонерним товариством «Українська залізниця» для здійснення оплати за договором, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу. Відтак, у даному випадку Харківська обласна військова адміністрація є розпорядником бюджетних коштів та, відповідно, органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 06 березня 2024 року у справі №914/3312/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» до Державного бюджету України пеню в сумі 28 074,56 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» на користь Харківської обласної прокуратури сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2 684, 00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При винесенні даного рішення, суд першої інстанції, врахував доводи прокурора, що відповідач, як постачальник, прострочив виконання зобов'язання та не поставив товар Харківській обласній державній (військовій) адміністрації (замовнику) у визначений договором термін. Також, відмічено, згідно перерахунку нарахованої у відповідності до п.6.1. договору пені за період з 04.04.2022 по 11.04.2022 у розмірі 56 149,12 грн., суд, дійшов висновку про правильність здійсненого прокуратурою розрахунку та відповідно під ставність заявлених позовних вимог. Однак врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені , зменшив таку на 50 % до 28074,56 грн.
Позивач - Харківська обласна прокуратура, не погодившись з винесеним рішенням подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що дане рішення прийнято з порушенням, невірним застосуванням норм матеріального права - ст. ст. 551, 610, 663 Цивільного кодексу України та процесуального права - ст. ст. 13, 73, 76, 77, 78, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, а також неповним з'ясуванням судом обставин справи , які мають значення для справи, що як вважає призвело до неправомірної часткової відмови у задоволенні позову прокурора.
Прокурор відмічає, що відповідно до матеріалів справи, жодних виняткових обставин, які б зменшували відповідальність відповідача, не встановлено. Крім цього не погоджується і з висновками суду, щодо визнання факту прострочення строку виконання зобов'язання незначним порушенням господарського зобов'язання. Судом, на думку прокурора, не враховано мету укладення договору між Харківською обласною військовою адміністрацією та ТОВ «Радехівський цукор», а також інтереси замовника за цим договором, що мають суттєве значення для розгляду справи. Також, зауважує, що відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили на причини, які безпосередньо вплинули на факт несвоєчасного початку виконання зобов'язання відповідачем. Тож, зазначає, що за таких обставин збільшення терміну виконання зобов'язання постачальником, який у обумовлений договором термін навіть не приступив до його виконання, не може бути розцінене як незначне правопорушення, адже зазначені обставини унеможливили виконання Харківською обласною військовою адміністрацією своїх повноважень визначених ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в частині забезпечення населення основними продовольчими товарами.
Відтак, вважає, що у даній справі має місце незаперечна значимість порушення інтересів держави, оскільки безпідставне та необґрунтоване зменшення пені, що підлягає стягненню з ТОВ «Радехівський цукор» є неприпустимим в сучасних умовах, адже призводить до посилення дефіциту коштів у резервному фонді Державного бюджету України, яких наразі щоденно потребує Україна в умовах російсько-Української війни. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 06 березня 2024 року у справі №914/3312/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення пені в сумі 28 074,56 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимог прокурора задоволити в повному обсязі.
Третя особа - АТ «Українська залізниця» у відзиві, б/н від 02.05.2024 підтримує доводи апеляційної скарги, посилаючись на ст. 216 Господарського кодексу України, ст. 611 Цивільного кодексу України та враховуючи обставини справи та зважаючи на умови укладеного тристороннього договору, вважає, що наявні правові підстави для стягнення з ТОВ «Радехівський цукор» пені за договором на постачання продовольчих товарів у повному обсязі у сумі 56 149,12 грн. за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідач - ТОВ «Радехівський цукор», у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Вказує, що він добровільно виконав взяті на себе зобов'язання по поставці товару не чекаючи пред'явлення претензії позивача, щодо поставки товару, з вимогою його поставити; добровільно виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, не чекаючи звернення позивача із позовом до суду про зобов'язання поставити товар; добровільно вживав заходи щодо поставки товару не чекаючи жодного примусу ні зі сторони позивача, ні зі сторони прокуратури. ТОВ «Радехівський цукор» не ухилялося від поставки цукру, здійснило його поставку в повному обсязі, і це в період дії воєнного стану в Україні, фактично в початковий період повномасштабного вторгнення російської федерації, зберегло виробництво, сплачувало податки, виплачувало заробітну плату, під час цього створювало безпечні умови праці для працівників , підрядників, постачальників, покупців товариства. Окрім цього, відмічає, що відвантаження товару не залежало від його бажання, а виключно залежало від поставки ДП «Укрзалізниця» вагонів під завантаження цукром. Як вказує відповідач ним цукор завантажувався та відправлявся позивачу в день подачі вагонів ДП «Укрзалізниці» під завантаження. Тому вини, відповідача в тому, що товар був відвантажений саме протягом періодів: 05.04-07.04.2022 немає, оскільки воно в цілому залежало від подання вагонів ж/д вагонів під завантаження. При цьому, вказує, що жодних претензій та вимог до моменту подання позову, ні позивач, ні прокуратура не висловлювала та не виставляла. Відповідно до цього просить, рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №914/3312/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
09.05.2024 в канцелярію суду від Салтівської окружної прокуратури поступили письмові пояснення щодо відзиву, б/н від 09.05.2024, де така зазначає, що договір на постачання продовольчих товарів між сторонами у даній справі було укладено 24.03.2022, аж через місяць після початку військової агресії російської федерації проти України, що вважає підставою для невизнання повномасштабного вторгнення російської федерації на території України форс-мажорною обставиною, відповідно до листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Звертає увагу на те, що положеннями договору а саме п.11.1. визначено, що сторони усвідомлюють усі ризики, пов'язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022. Таким чином зазначає, що військова агресія російської федерації проти України не може вважатися форс-мажорною обставиною в даній ситуації для зменшення належних до сплати штрафних санкцій за прострочення виконання умов договору відповідачем. Крім того звертає увагу на те, що в даному випадку сума нарахованої пені - 56 149,12 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання складає лише 0,44% від ціни договору - 12 809017,70 грн. та не може бути віднесена до надмірно великої штрафної санкції. Також вважає, що відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили на причини, які безпосередньо вплинули на факт несвоєчасного початку виконання зобов'язання.
02.05.2024 в канцелярію суду через систему електронний суд від представника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України поступила заява, б/н від 02.05.2024 в якій заявляє, що підтримує апеляційну скаргу та вважає доводи прокуратури підставними та обґрунтованими. Просить, апеляційну скаргу - задовільнити повністю.
07.05.2024 в канцелярію суду через систему електронний суд від Харківської обласної державної адміністрації поступило клопотання про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 (головуючий суддя Малех І.Б., Зварич О.В., Панова І.Ю.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури від 05.04.2024 №15/2-818-24 (вх. № апеляційного суду 01-05/1086/24 від 15.04.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 06 березня 2024 року у справі №914/3312/23; витребувано матеріали справи №914/3312/23 в Господарського суду Львівської області.
28.05.2024 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/3312/23 та згідно яких встановлено, що предметом спору є стягнення 53 149,12 грн.
Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ціна позову у справі №909/195/24 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, що відображено в ухвалі від 03.06.2024.
Відповідно ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття “розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення “Бараона проти Португалії», 1987 рік, “Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; “Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; “Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї та письмовими поясненнями, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення від 06.03.2024 Господарського суду Львівської області у справі №914/3312/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Обставини справи.
Як вказує прокурор в позовній заяві, для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема, придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно - ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів та інше, здійснюється військовими адміністраціями та/або центральними органами виконавчої влади шляхом укладення тристоронніх договорів, чинні редакції яких оприлюднюються на офіційному сайті Акціонерного товариства «Укрзалізниця» https://wz.gov.ua в розділі «Закупівлі» та є у вільному доступі для всіх зацікавлених осіб.
Наказом Харківської обласної військової адміністрації від 06.03.2022 № 01-В «Про організацію здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану у Харківської обласної військової адміністрації» уповноважено формувати заявки та підписувати документи для здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану у Харківської обласної військової адміністрації керівника апарату обласної військової адміністрації Белявцеву Вікторію.
Згідно вимог постанов Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами) та від 20.03.2022 року № 328 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання та санітарно-гігієнічними товарами в умовах воєнного стану», із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 24.03.2022 року № 359, від 26.03.2022 року № 373, від 09.04.2022 року № 424, від 26.04.2022 року № 482, від 03.05.2022 року № 528, від 01.07.2022 року № 752, від 22.07.2022 року № 817, від 27.08.2022 рок у № 954, від 07.11.2022 року № 1240 укладались тристоронні договори на постачання продовольчих товарів для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави, в яких замовником виступала військова адміністрація та/або центральний орган виконавчої влади, платником - Акціонерне товариство «Українська залізниця», та юридична особа або фізична особа - підприємець, яка здійснила акцепт (прийняття) умов цього договору на постачання продовольчих товарів шляхом приєднання до його умов, іменована (-ий, - е) постачальник.
На сайті Акціонерного товариства «Укрзалізниця» за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement/ оприлюднено договір на постачання продовольчих товарів.
Згідно з умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (далі - товар), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках, замовник зобов'язується прийняти вказаний товар, а платник зобов'язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 2.2 договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами), на таких умовах: - попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника; - остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.
Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та/або накладної (товарно-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.
Пунктами 5.4, 5.5, 5.7 договору визначено, що товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку. Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товарно-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору) та підписані уповноваженими особами.
Відповідно до пункту 6.1 договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.
Згідно пунктом 11.1 договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов'язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022.
Пунктом 11.2 договору визначено, що відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору.
Відповідно до пунктів 8.2, 8.3 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням протягом 20 (двадцяти) календарних днів підтверджуючих документів. Належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональними представництвами.
Пунктом 11.5 договору передбачено, що з моменту набрання чинності цей договір має таку ж юридичну силу, як звичайний договір на паперових носіях і не потребує підписання сторонами.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 договору).
Як вказує прокурор, Харківською обласною військовою адміністрацією на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» направлено заявку на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185) без зазначення номеру та дати на постачання товару: цукор білий (фас 50 кг) у кількості 542,8 т та цукор білий Діамант (фас 1 кг) у кількості 30,0 т за адресою доставки товару: м. Харків, Харківська область, 449909 жд станція Харків-Ліски, Біологічна вулиця, 6. Заявка підписана уповноваженою особою Замовника Белявцевою В.В.
У відповідь на зазначену заявку ТОВ «Радехівський цукор» виставлено скановану копію належним чином оформленого рахунку на оплату від 24.03.2022 № 973 за постачання продовольчих товарів: цукор (КОД ДК 021:2015 15831200-4) білий кристалічний Діамант (фас 1 кг) у кількості 30 т за ціною 21833,33 грн. (без ПДВ) та білий кристалічний (фас 50 кг) у кількості 542, 8 т за ціною 18458, 33 грн. (без ПДВ) на загальну суму 12809017, 70 грн. з ПДВ.
Таким чином, 24.03.2022 між Харківською обласною військовою адміністрацією (замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (постачальник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (платник) сторонами укладено договір на постачання продовольчих товарів на умовах, що передбачені проектом договору, опублікованим на офіційному вебсайті Акціонерного товариства «Укрзалізниця».
Відтак, постачальник зобов'язувався поставити замовнику цукор у кількості 572,8 т на загальну суму 12 809 017, 70 грн., замовник - прийняти вказаний товар, платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.
01.04.2022 на виконання пункту 2.2. договору, платником здійснено попередню оплату у розмірі 30 % вартості товару на суму 3 842 705, 31 грн. згідно рахунку №973 від 24.03.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), що підтверджується інформацією із системи Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на платформі IT-Enterprise щодо погодження рахунку на оплату ТОВ «Радехівський цукор» за договором на постачання облдержадміністрації цукру.
З урахуванням здійсненої платником 01.04.2022 попередньої оплати, поставка товару відповідачем, зважаючи на умови п. 5.4. договору, мала відбутись у строк до 03.04.2022 включно.
ТОВ «Радехівський цукор» на виконання взятих на себе зобов'язань відправило цукор-пісок згідно з наступними залізничними накладними: № 37418449 від 05.04.2022 року в кількості 67850 кілограм; № 37418217 від 05.04.2022 року в кількості 67850 кілограм; № 37415270 від 05.04.2022 року в кількості 67850 кілограм; № 37418456 від 05.04.2022 року в кількості 67850 кілограм; № 37433463 від 06.04.2022 року в кількості 67850 кілограм; № 37433455 від 06.04.2022 року в кількості 67850 кілограм; № 37439205 від 06.04.2022 року в кількості 30000 кілограм; № 37439726 від 06.04.2022 року в кількості 67850 кілограм; № 37455615 від 07.04.2022 року в кількості 67850 кілограм. Наявні у справі накладні підписані ЕЦП зі сторони постачальника.
Відповідачем в свою чергу долучено до матеріалів справи видаткові накладні: № 3041 від 05 квітня 2022 року, згідно якої передано цукор білий кристалічний (фас. 50 кг) в кількості 67,85 тон на загальну суму 1 502 877,23 грн. в т.ч. ПДВ; № 3054 від 05 квітня 2022 року, згідно якої передано цукор білий кристалічний (фас. 50 кг) в кількості 67,85 тон на загальну суму 1 502 877,23 грн. в т.ч. ПДВ; № 3055 від 05 квітня 2022 року, згідно якої передано цукор білий кристалічний (фас. 50 кг) в кількості 67,85 тон на загальну суму 1 502 877,23 грн. в т.ч. ПДВ; № 3052 від 05 квітня 2022 року, згідно якої передано цукор білий кристалічний (фас. 50 кг) в кількості 67,85 тон на загальну суму 1 502 877,23 грн. в т.ч. ПДВ; № 3053 від 05 квітня 2022 року, згідно якої передано цукор білий кристалічний (фас. 50 кг) в кількості 67,85 тон на загальну суму 1 502 877,23 грн. в т.ч. ПДВ; № 3097 від 06 квітня 2022 року, згідно якої передано цукор білий кристалічний Діамант (фас. 1 кг) в кількості 30,00 тон на загальну суму 785 999,88 грн. в т.ч. ПДВ; № 3096 від 06 квітня 2022 року, згідно якої передано цукор білий кристалічний (фас. 50 кг) в кількості 67,85 тон на загальну суму 1 502 877,23 грн. в т.ч. ПДВ; № 3095 від 06 квітня 2022 року, згідно якої передано цукор білий кристалічний (фас. 50 кг) в кількості 67,85 тон на загальну суму 1 502 877,23 грн. в т.ч. ПДВ; № 3141 від 07 квітня 2022 року, згідно якої передано цукор білий кристалічний (фас. 50 кг) в кількості 67,85 тон на загальну суму 1502877,23 грн. в т.ч. ПДВ. Видаткові накладні підписані зі сторони постачальника та скріплені його печаткою, зі сторони замовника міститься тільки печатка без підпису сторони.
Згідно підписаного позивачем-1 та відповідачем акту прийому-передачі продукції від 12.04.2022 №1 на суму 12 809 017, 70 грн. (кількість - 572, 8 тон), продукція була отримана замовником 12.04.2022 у загальній кількості 572, 8 г.
14.04.2022 на виконання підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору, платник оплатив 70 % вартості товару на суму 966 312, 39 грн., згідно рахунку №973 від 24.03.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), що підтверджується інформацією із системи Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на платформі IT-interprise щодо погодження рахунку на оплату Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» за договором на постачання облдержадміністрації цукру.
Отже, як вказує прокурор, внаслідок порушення ТОВ «Радехівський цукор» зобов'язання щодо поставки товару в обумовлений договором строк, відповідно до п. 6.1. договору пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день затримки підлягає нарахуванню виходячи із загальної вартості товару 104509017,70 грн., за період часу з 04.04.2022 (день, що є наступним за останнім днем, в який зобов'язання мало бути виконане) по 11.04.2022 (день, що передує дню фактичного виконання зобов'язання щодо поставки товару).
З огляду на наведене, просить, стягнути з відповідача нарахованої згідно п.6.1. договору пені за період з 04.04.2022 до 11.04.2022 в сумі 56 149,12 грн.
Судом першої інстанції в оспорюваному рішенні від 06 березня 1024 року встановлено, що нарахування пені в сумі 56 149,12 грн. є обґрунтованим та арифметично вірним, однак з врахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру такої з врахуванням обставин справи, судом зменшено розмір пені на 50% до 28 074,46 грн., в задоволенні решти позовних вимог 28074,46 грн. відмовлено. З даним не погодився прокурор подавши апеляційну скаргу.
При перегляді рішення Господарського суду Львівської області від 06 березня 2024 року у справі №914/3312/23, Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно положень частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Так, повноваження військових адміністрацій передбачені статтею 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема щодо завдання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.
З урахуванням наведених вище положень Закону, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України № 252 від 11.03.2022 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» функції Харківської обласної ради в частині бюджетних повноважень наразі здійснює Харківська обласна військова адміністрація, про що обґрунтовано вказано у позовній заяві.
Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідно до обставин справи, головним розпорядником субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану є Мінінфраструктури.
Згідно з умовами договору на постачання продовольчих товарів, Харківська обласна військова адміністрація є стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить: прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (п. п. 1.1, 6.5, 9.3 договору), отже є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Суб'єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є також Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, як головний розпорядник субвенції, що є співпозивачем у справі.
Відповідно до обставин справи, Салтівська окружна прокуратура міста Харкова листом від 03.08.2023 №53-100-3631 вих-23 повідомила Харківську обласну військову адміністрацію про існування порушення інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Радехівський цукор», як постачальником своїх договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій зa прострочення зобов'язання у судовому порядку. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
У відповіді від 24.08.2023 №01-60/5694 Харківська обласна військова адміністрація зазначила, що не погоджується з фактом наявності порушень умов договору у вказаних правовідносинах та повідомила окружну прокуратуру про оскарження Департаментом агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації аналогічних висновків Держаудитслужби.
Салтівська окружна прокуратура міста Харкова листом від 03.08.2023 № 53-100-3628вих-23 повідомила про існування порушення інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Радехівський цукор», як постачальником своїх договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також про наявність підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов'язання у судовому порядку, повідомлено й Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
З відповіді Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України від 09.08.2023 No12927/34/10-23 вбачається, що воно не вживало заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом до Товариства «Радехівський цукор», що відповідно до указаних висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 свідчить про належність виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо необхідного захисту державних інтересів.
Салтівською окружною прокуратурою попередньо, до пред'явлення позову, листами від 18.10.2023 №53-100-4986Bux-23 і №53-100-4987вих-23 повідомлено позивачів про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Отже, з огляду на наведене вище, прокурором належним чином обґрунтовано представництво інтересів в даній справі.
Предметом спору є стягнення з відповідача нарахованої згідно п.6.1. договору пені за період з 04.04.2022 до 11.04.2022 в сумі 56 149,12 грн.
Згідно положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено обставинами справи, за своєю правовою природою укладений між Харківською обласною військовою адміністрацією, Товариством з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» та Акціонерним товариством «Українська залізниця» тристоронній договір є договором поставки відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вірно відмічено судом першої інстанції правовідносини позивача-1, відповідача та третьої особи виникли на підставі договору на постачання продовольчих товарів укладеного відповідно до положень статті 634 Цивільного кодексу України, що вказано у пункті 11.2 договору.
Статтею 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, відповідно до погоджених сторонами положень пункту 5.4. договору, товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.
Пунктом 5.5. договору, встановлено, що датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку.
У відповідності до п. 5.7. договору сторонами також визначено, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товарно-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору) та підписані уповноваженими особами.
Обставинами справи встановлено, що відповідно до виставлення постачальником рахунку на оплату від 24.03.2022 №973 за постачання продовольчих товарів поставка товару у кількості 572, 80 т мала відбутися протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати згідно рахунку.
01.04.2022 платником була здійснена попередня оплата у розмірі 30% вартості товару на суму 3 842 705, 31 грн. згідно рахунку №973 від 24.03.2022 мав бути поставлений замовнику до 03.04.2022 включно, однак відповідно до наявного у матеріалах справи, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками, поставка товару відбулася 12.04.2022. Інших належних та допустимих доказів поставки замовленого товару, оформлених належним чином (накладних, підписаних зі сторони замовника та постачальника) матеріали справи не містять.
Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України, відповідачем допущено порушення зобов'язання за договором, що полягають у простроченні виконання обов'язку з поставки товару замовнику.
При цьому, як вірно відмічено судом першої інстанції, будь-яких обставин, які б давали підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором, не встановлено.
Згідно п. 6.1 договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Отже, суд першої інстанції здійснивши перерахунок нарахованої у відповідності до п. 6.1 договору пені за період з 04.04.2022 до 11.04.2022 у розмірі 56 149, 12 грн., дійшов обґрунтованого висновку про правильність здійсненого прокуратурою розрахунку та відповідно підставність заявлених позовних вимог. Даного сторонами не оспорюється.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач звернувся з клопотання про зменшення розміру неустойки, вказавши, що він не ухилялося від виконання своїх зобов'язань, здійснило поставку цукру в повному обсязі, в період дії воєнного стану в Україні зберегло виробництво, сплачувало податки, виплачувало заробітну плату, під час цього створювало безпечні умови праці для працівників, підрядників, постачальників, покупців товариства. Негативних наслідків для позивача таке незначне порушення строку поставки товару завдано не було, а незначне порушення строків поставки товару настало не лише внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, а внаслідок порушення та утруднення логістичних шляхів в місто Харків, навколо його в той час велися бойові дії, що саме по собі є форс-мажором, тощо. Відтак, відповідач просить суд зменшити розмір розміру пені на 50%. Водночас, судом першої інстанції вірно відмічено, що відповідач просить суд зменшити не заявлену до стягнення суму пені, а ту суму пені, яку він нарахував самостійно та згідно його розрахунків вона становить 10 743,30 грн.
Згідно вимог ст. 233 Господарського кодексу України, що кореспондується положенням ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Верховний Суд у постановах від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19 зазначає, що застосоване у статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені (постанова Верховного Суду від 23.02.2023 року у справі №905/1677/16).
Суд апеляційної інстанції вказує, що військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, є надзвичайною, невідворотною та об'єктивною обставиною для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин, що зазначено у листі Торгової промислової палати України від 28 лютого 2022 року 2024/02.0-7.1.
Разом з тим, як вірно відмічено судом першої інстанції, лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22.
Як вбачається з обставин справи, договір між сторонами укладено 24.03.2022, тобто майже через місяць після запровадження на території України воєнного стану та початку активних бойових дій на території м. Харків та Харківської область, при цьому, як вже було вказано вище, у п. 11.1 договору сторони передбачили, що вони усвідомлюють усі ризики, пов'язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
Поряд з цим, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» на виконання взятих на себе зобов'язань відвантажило залізничними вагонами цукор 05, 06, 07 квітня 2022 року, з моменту передачі товару перевізнику та до фактичної доставки товару залізничним транспортом, відповідач на строки здійснення якої постачальник впливу не мав.
Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач не ініціював погодження із замовником інших строків поставки товару, аніж визначених у п. 5.4. договору, прострочення відповідача, відповідно до встановлених обставин справи не є значним періодом та не завдало замовнику збитків.
Відтак, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду про те, що забезпечуючи баланс інтересів сторін, суд першої інстанції вірно встановив наявність обставин для зменшення розміру заявлених прокурором штрафних санкцій (пені) в сумі 56 149,12 грн. на 50%.
Щодо строку позовної давності, то судом першої інстанції вірно вказано , що такий не пропущено з посиланням на те, що така за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану. Станом на дату ухвалення рішення у даній справі правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то відповідно прокуратурою не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами. Даного сторонами не оспорюється.
Отже, по суті обґрунтування апеляційної скарги зводиться до переоцінки доказів та не спростовує висновків суду першої інстанції і свідчить про незгоду скаржника із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи.
З врахуванням наведеного, рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №914/3312/23 слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване, відносно обставин та матеріалів справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 06 березня 2024 року у справі №914/3312/23, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 06 березня 2024 року у справі №914/3312/23 належить залишити без змін, апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури - без задоволення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
Керуючись п.10 ч.3 ст. 2, ст. ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури від 05.04.2024 №15/2-818-24 (вх. № апеляційного суду 01-05/1086/24 від 15.04.2024) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06 березня 2024 року у справі №914/3312/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на Харківську обласну прокуратуру.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
5. Матеріали справи №914/3312/23 повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова