26 вересня 2024 року
м. Рівне
Справа № 565/35/22
Провадження № 22-ц/4815/865/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Боймиструка С.В.,
суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (надалі ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Рівненська АЕС») про визнання протиправним і скасування наказу № 5044-к від 09.12.2021 "Про відсторонення від роботи" у частині свого відсторонення, зобов'язання допустити до роботи на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2021 по день фактичного допуску до роботи. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що оскаржуваний наказ, яким його відсторонено від роботи, є незаконним, підстави для його відсторонення були відсутні, він підлягає допуску до роботи, і на підставі ст.235 КЗпП України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04.05.2022, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 28.03.2023, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 10 січня 2024 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04.05.2022 та постанову Рівненського апеляційного суду від 28.03.2023 скасовано, визнано незаконним та скасовано наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Рівненська АЕС» № 5044-к від 09.12.2021 "Про відсторонення від роботи" у частині відсторонення від роботи слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування ОСОБА_1 , провадження у справі в частині вимоги про допуск до роботи закрито, а у частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2024 року позов у відповідній частині задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «ВП «Рівненська АЕС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року включно у розмірі 69421 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять одну) грн. 86 коп.
Додатковим рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 травня 2024 року заяву представника позивача задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС» на користь ОСОБА_1 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на надання правничої допомоги.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС» на користь ОСОБА_1 5954 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
На додаткове рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність і необґрунтованість, що полягали в порушення норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, а також неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Апелянт вказує, що за умовами п. 5 договорів про надання правничої (правової) допомоги, які укладені між позивачем та Адвокатом Брящеєм Р.І. зобов'язання по забезпеченню документами необхідними для підготовки справи до суду взяв на себе клієнт і позиція суду, що ґрунтується на судженнях адвоката по виконаній роботі, збору та оформленню письмових доказів суперечить наведеному пункту.
Зазначає, що вказана справа для адвоката Брящея Р.І. була шаблонною і не потребувала великих витрат часу, оскільки на час підготовки даної справи в адвоката вже було в провадженні Кузнецовського міського суду Рівненської області ряд аналогічних справ (справа №565/8/22, №565/20/22, №565/23/22, №565/24/22, №565/25/22) з тим самим відповідачем, аналогічною правовою позицією та позовними вимогами. Подальше оскарження також відбувалось із застосуванням аналогії справ, які перебували у адвоката Брящея Р.І. в роботі.
Стверджує, що при розгляді справи в апеляційній інстанції адвокат був відсутній, а в касаційній інстанції справа розглядалась без виклику сторін.
Враховуючи викладене вважає, що критеріям розумності та справедливості, в частині компенсації витрат на правничу допомогу за підготовку позовної заяви та проміжних документів по справі є сума, що становить 3000 гривень.
У поданому відзиві позивач, вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, просив залишити її без задоволення та залишити оскаржене рішення без змін.
Зазначає, що адвокат з клієнтом визначили фіксований розмір гонорару у договорі. Про складність справи свідчать різні судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також те, що провадження у цій справі зупинялось до формування єдиного підходу до вирішення таких спорів Великою Палатою Верховного Суду (справа №130/3548/21). Посилання на наявність інших справ з аналогічною правовою позицією не підтверджені жодними доказами. Вказав, що здійснював представництво інтересів позивача в судах апеляційної та касаційної інстанції, а сутність представництва не можна зводити лише до участі в судових засіданнях.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За своїм змістом апеляційна скарга зводиться до оскарження рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, тому в іншій частині не переглядається.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини перша, третя статті 134 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України визначені основні критерії, які повинен враховувати суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Під час розгляду справи місцевим судом представником позивача адвокатом Брящеєм Р.І. в судовому засіданні було заявлено про наміри подати заяву щодо розподілу судових витрат.
18 квітня 2024 року представником позивача адвокатом Брящеєм Р.І. до суду подано заяву про ухвалення рішення про відшкодування судових витрат, зокрема: витрат на правничу допомогу в сумі 24000,00 грн., а також витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.; 2977,20грн.; 1984,80 грн. Заява обґрунтовується тим, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу на підставі договору від 28.11.2021 у розмірі 12000,00 грн., крім того, очікується понесення ще 12000,00 грн. витрат на правничу допомогу на підставі договору від 08.10.2022.
10.05.2024 представником відповідача до суду подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Клопотання обґрунтовується тим, що судом касаційної інстанції у частині вимог було закрито провадження, що є підставою для повернення позивачу судового збору, а не покладення його на відповідача. Розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню на користь сторони, вимоги якої задоволено, має бути співмірним низці факторів, у тому числі складності справи, яка у даному випадку не є високою. У разі недотримання таких вимог за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення. Крім того, до суду не надано документи, що свідчать про фактичне пронесення позивачем витрат на правничу допомогу. Відповідач вважає заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу непропорційними до предмету спору та неспівмірними зі складністю справи.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суду подано Договір про надання правничої (правової) допомоги № 21/11/02 від 28.11.2021, укладений адвокатом Брящеєм Р.І. з ОСОБА_1 , Акт без дати про надання послуг за договором № 21/11/02, Договір про надання правничої (правової) допомоги № 22/10/08 від 08.10.2022, укладений адвокатом Брящеєм Р.І. з ОСОБА_1 , Акт від 10.04.2024 надання послуг за договором № 22/10/08 від 08.10.2022.
Згідно з п.7 обох договорів, гонорар адвоката за взаємною угодою сторін визначений у розмірі 12000,00 грн.
При цьому 21.02.2022 до суду першої інстанції представником позивача подано клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Актом без дати про надання послуг за договором № 21/11/02, поданим разом з договором до вищезазначеного клопотання від 21.02.2022, підтверджується, що адвокатом Брящеєм Р.І. ОСОБА_1 надано наступні послуги: надання консультацій та роз'яснення щодо суті спірних правовідносин; збір доказів і матеріалів, необхідних для складення позовної заяви; дослідження законодавства, що регулює спірні правовідносини; складення позовної заяви та формування пакету письмових доказів; дослідження змісту відзиву на позовну заяву з додатками; складення відповіді на відзив; складення заяви про проведення письмового опитування відповідача в якості свідка; складення клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу; представництво в суді. Гонорар адвоката за вищезазначені надані послуги, як вбачається зі змісту дослідженого Акту, склав 12000,00 грн. та має бути сплачений не пізніше 21.03.2022 (т.1 а.с. 112).
Як вбачається з квитанції від 08.06.2022, ОСОБА_1 сплатив на користь адвоката Брящея Р.І. гонорар за договором про надання правової допомоги у розмірі 12000,00 грн.
Актом від 10.04.2024 про надання послуг за договором № 22/10/08 від 08.10.2022, поданим разом з договором до клопотання про відшкодування судових витрат від 15.04.2024, підтверджується, що адвокатом Брящеєм Р.І. ОСОБА_1 надано наступні послуги: представництво інтересів клієнта в Рівненському апеляційному суді; дослідження змісту відзиву на апеляційну скаргу з додатками; складення касаційної скарги, збір та оформлення письмових доказів до неї; представництво інтересів клієнта в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду; складення розрахунку розмірі середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу; представництво інтересів клієнта в Кузнецовському міському суді; складення клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу. Гонорар адвоката за вищезазначені надані послуги, як вбачається зі змісту дослідженого Акту, склав 12000,00 грн. та має бути сплачений не пізніше 25.05.2024. (т.2 а.с. 135).
Колегія суддів апеляційного суду оцінюючи надані докази вважає, що такі послуги як дослідження законодавства та складення позовної заяви є штучно розділеними, оскільки аналіз законодавства поглинається складенням позовної заяви. Вказане також стосується послуг дослідження змісту відзиву на позовну заяву та складення відповіді на відзив.
Колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Відтак послугу зі складення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Крім того колегія суддів приходить до висновку про недоцільність виокремлення представництва як окремої послуги спільно з більш деталізованими, оскільки це збірне поняття у сутнісний зміст якого входить збір доказів, підготовка процесуальних документів з формуванням відповідної правової позиції, участь в судових засіданнях і т. п.
Суд звертає увагу що під час первісного розгляду справи судами апеляційної інстанції, а також у касаційній інстанції та при новому розгляді судом першої інстанції позивач не проводив попереднього розрахунку судових витрат на цих стадіях, що надає право суду відмовити у стягненні заявлених витрат (ч. 2 ст. 134 ЦПК). Також при первісному розгляді судами апеляційної та касаційної інстанції не подавав доказів понесення ним витрат на правничу допомогу до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені, а також не подавав заяв про надання доказів протягом п'яти днів після прийняття рішення. Вказане приводить до висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу. Такий підхід також узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 року у справі №335/15528/17.
Разом з цим слід погодитись, що справа розглядалась судами тривалий час, що також було зумовлено відсутністю єдиного підходу до вирішення аналогічних спорів і підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №130/3548/21, а отже не можна стверджувати про типовість та невелику складність справи.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що визначений позивачем розмір витрат є не у повній мірі обґрунтованим, а з урахуванням принципів справедливості, пропорційності, верховенства права та співмірності підлягає зменшенню до 8000 гривень.
Апеляційний суд враховував, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Керуючись ст. ст. 368, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" задовольнити частково.
Додаткове рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 травня 2024 року змінити зменшивши розмір присуджених до стягнення судових витрат на правничу допомогу до 8000 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.