26 вересня 2024 року
м. Рівне
Справа № 559/4431/23
Провадження № 22-ц/4815/848/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2023 року представник ТзОВ "ФК "Фінстраст Україна" звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 01.07.2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний Договір №4402014 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна", затверджених наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на сайті товариства. Згідно умов договору сума кредиту складає 10400 грн., строк кредиту 30 днів. ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит у сумі 10400 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . 30.07.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора у розмірі нарахованих процентів на суму 4446,00 грн., у зв'язку з чим відповідно до умов Договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів. 28.08.2021 відповідач здійсни оплату у розмірі нарахованих відсотків 5730,40 грн., у зв'язку з чим відповідно до умов Договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів. 27.09.2021 відповідач свої зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації кредиту, у зв'язку з чим кредитний договір було авто пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 днів. Надалі відповідач оплати не здійснював. 25.05.2022 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" було укладено Договір факторингу №25-05/2022, згідно з умовами якого ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі і кредитним договором щодо відповідача. Про відступлення права грошової вимоги відповідача було повідомлено. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачені і складає 10400 грн. - тіло кредиту і 23712 грн. - нараховані відсотки, а всього 34112 грн. Також, у зв'язку із порушенням своїх зобов'язань, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 10608,83 грн. та 3% річних у розмірі 2004,66 грн.
01.03.2024 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині інфляційних витрат та 3% річних, а саме просить стягнути з відповідача інфляційні витрати лише за січень 2022 та лютий 2022 (до 23.02.2022) у розмірі 891,77 грн. та 3% річних у розмірі 162,61 грн.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 травня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" заборгованість за договором №4402014 у розмірі 34 112 (тридцять чотири тисячі сто дванадцять) гривень 00 копійок, інфляційні втрати в розмірі 891 (вісімсот дев'яносто одна) гривня 77 копійок та 3% річних у розмірі 162 (сто шістдесят дві) гривні 61 копійка.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2147,20 грн та 10000 грн витрат на правову допомогу, а разом 12 147 (дванадцять тисяч сто сорок сім) гривень 20 копійок.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення та порушення судом норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апелянт вказує, що кредитний договір в електронному вигляді з будь-якими фінансовими установами не укладала та не підписувала, а крім того неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину також кредитодавцем.
Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу про отримання відповідачем коштів, який відповідав би поняттю первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Вважає, що з відповіді банку неможливо встановити ким і на підставі чого на картковий рахунок відповідачки було перераховано кошти в сумі 10400 грн.
Також вказує, що позивачем разом із позовною заявою не надано реєстр відступлення права вимоги, а направлено лише витяг, виготовлення якого цілком залежить від волевиявлення позивача. До того ж не надано доказів виконання договору факторингу з боку сторін, що його уклали.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу заперечує викладені апелянтом доводи, просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просить стягнути 8000 гривень на правничу допомогу надану на стадії апеляційного перегляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2021 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний Договір №4402014 про надання споживчого кредиту. Згідно умов вказано Договору сума кредиту складає 10 400 грн., строк кредиту - 30 днів (п. 1.3 та п. 1.4 Договору). Згідно п. 1.5.1 та 1.5.2 стандартна процентна ставка становить 1,90% в день, знижена процентна ставка - 1,425%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною процентною ставкою складає 16 328 грн., за зниженою ставкою - 14 846 грн. (п.1.8 Договору). Кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем (п. 2.1). Згідно умов даного договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів, зазначених у п. 1.4 (а.с.11-15).
Сторонами погоджено "Графік платежів", відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с.8-10).
Надані документи підписані одноразовим ідентифікатором споживача ОСОБА_1
08 липня 2020 року між ТОВ "ФК "Контрактовий Дім " та ТОВ "Авентус Україна" було укладено Договір №017/20-П про надання послуг з переказу платежів (а.с.73-76).
Довідкою ТОВ "ФК "Контрактовий Дім" про перерахування коштів на банківську картку НОМЕР_1 стверджується про переказ ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 10400 грн. (а.с.48-50).
В порядку виконання ухвали місцевого суду про витребування інформації АТ КБ "Приватбанк" надало відповідь про належність банківської картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 та зарахування на платіжну картку коштів у сумі 10400 грн. 01.07.2021 року.(а.с.165).
Відповідно до наданого первісним кредитором ТОВ "Авентус Україна" розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 24.05.2022 заборгованість відповідача за кредитом складає 34112,00 грн., з яких 10400 грн. - основний бог та 23 712 грн. - заборгованість за відсотками.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснила часткову оплату за Договором №4402014, а саме 30.07.2021 відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора у розмірі нарахованих процентів на суму 4446,00 грн. та 28.08.2021 на суму 5730,40 грн., дані суми включенні у розрахунок заборгованості (а.с.20-36).
Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 інфляційних витрат та 3% річних, що з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог становить: інфляційні витрати за січень 2022 та лютий 2022 (по 23.02.22) складають 891,77 грн., 3% річних з 27.12.2021 по 23.02.2022 становлять 162,61 грн. (а.с.168).
Отже у справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв'язку з укладенням договору позики на умовах фінансового кредиту, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", Законом України "Про споживче кредитування", Законом України "Про електронну комерцію".
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Отже, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закон), електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Так, згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, з огляду на положення вище вказаного законодавства та пункту 1.1. Договору, кредитні кошти надавалась відповідачу виключно за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" за умови ідентифікації та верифікації позичальника та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію".
З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей Договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
У справі, що переглядається, для отримання кредитних коштів відповідач самостійно здійснює реєстрацію на сайті ТОВ "Авентус Україна", за наслідком чого отримує облікові дані (логін та пароль) до особистого кабінету клієнта, де подає електрону заявку на отримання кредиту.
Отже, 01 липня 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладений правочин - договір про надання споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://creditplus.ua і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення Договору, зокрема підпис одноразовим ідентифікатором, що зазначений у тексті договору у розділі "Реквізити та підписи сторін".
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач довів факт укладання кредитного договору між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 та не виконання відповідачем умов договору щодо повернення суми грошових коштів та процентів за їх використання.
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.
Посилання апеляційної скарги на те, що позивач не надав належних доказів, а тому його позов не доведений, є передчасним, оскільки позивач надав всі наявні документи. При цьому відповідачем не спростовано надані докази і вимоги про визнання цього договору недійсним, зміни або розірвання не заявлялись.
Посилання апеляційної скарги на те, що позивачем не доведено факт укладення ним кредитного договору та отримання коштів за ним спростовується матеріалами справи.
Договір та інші підписані одноразовим ідентифікатором документи містять персональні дані відповідачки, зокрема РНОКПП, місце проживання, а також номер банківської картки на яку надсилались кошти визначені у договором. Крім того відповідач частково погашала заборгованість.
Також суд не може погодитись з доводами відповідачки про недостовірність інформації наданої АТ КБ "Приватбанк", оскільки така інформація будь-яким чином не спростована.
Відповідач також не доводив неправомірне використання персональних даних сторонньою особою, надходження коштів на банківську картку від інших осіб.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: "за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Як установлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, 25.05.2022 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" було укладено Договір факторингу, відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" передає ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників (а.с.63-67).
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру боржників від 25.05.2022, підтверджує факт переходу від ТОВ "Авентус Україна" до ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною Договору факторингу (а.с.71 зворот).
Відповідно до Витягу реєстру боржників від 25.05.2022 до Договору факторингу, ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 34112,00 грн., з яких: 10400 грн. - сума виданого кредиту; 23 712 - сума заборгованості за відсотками (а.с.76 зворот).
Про відступлення права вимоги ОСОБА_1 повідомлялася представниками позивача шляхом надсилання повідомлення на електронну пошту, зазначену при укладені Кредитного договору (а.с.18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) зроблено висновок, що "відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом".
Таким чином позивачем доведено належними доказами те, що ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №4402014 від 01.07.2021.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Щодо клопотання про відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом заявнику послуг у суді апеляційної інстанції (складання відзиву на апеляційну скаргу), колегія суддів вважає, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково на суму 1000,00 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Витрати за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок відповідача, оскільки апеляційна скарга по суті спору не підлягає до задоволення..
Керуючись ст.ст.367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 травня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" витрати на правову допомогу понесені позивачем в апеляційній інстанції у розмірі 1000,00 грн. .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.