26 вересня 2024 року
м. Рівне
Справа № 562/533/24
Провадження № 22-ц/4815/982/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Хлуд І.П.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про розірвання договорів оренди,
В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про розірвання договорів оренди.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідач систематично не сплачує орендну плату.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де вважає його незаконним і необґрунтованим, таким що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права і порушенні норм процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не надав доказів про оплату орендної плати за орендовані земельні ділянки за 2022 та 2023 роки, відтак висновки суду про відсутність факту систематичної несплати є помилкові.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України «Про оренду землі».
Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Отже, законом встановлено обов'язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов'язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Отже, за загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.
Установлено, що ОСОБА_1 згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 травня 2023 року та 19 лютого 2024 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622682000:02:001:0196 площею 4,7474га, яка за укладеним 12 квітня 2016 року договором оренди землі між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Вир» (орендар), якого додатковою угодою від 23 лютого 2018 року замінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а орендодавця додатковою угодою від 16 липня 2021 року замінено на ОСОБА_3 , перебуває в оренді відповідача до 16 липня 2028 року з правом пролонгації, що не заперечується сторонами.
Також ОСОБА_1 згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 травня 2023 року та 19 лютого 2024 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622682000:03:001:0289 площею 0,2548га, яка за укладеним 23 лютого 2018 року договором оренди землі між ОСОБА_2 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» перебуває в оренді відповідача до 16 липня 2028 року з правом пролонгації, що не заперечується сторонами.
Пунктом 11 договору оренди землі від 23 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», визначено, що орендна плата вноситься орендарем в строки до 31 грудня кожного року.
Указані земельні ділянки позивач набув за укладеною в справі №562/1476/22 мировою угодою в цивільній справі про стягнення боргу за розпискою, затвердженою ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 серпня 2022 року, право власності на які зареєстровано 08 травня 2023 року державним реєстратором Здовбицької сільської ради Рівненської області Дацюк В.А.
З встановленого вбачається, що право власності позивача на земельні ділянки зареєстровано в травні 2023 року, тобто після закінчення строку на виплату орендної плати за 2022 рік, а також те, що користувач цих земельних ділянок про зміну власника не повідомлявся.
Відтак не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про наявність факту систематичної несплати орендної плати з вини орендаря.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.