Номер провадження 2/754/4106/24 Справа №754/8240/24
Іменем України
26 вересня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
судді Саламон О.Б.
за участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 27 квітня 2021 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики у вигляді розписки, за яким позикодавець дав позичальнику в борг 378 000,00 грн., а останній зобов'язувався їх повернути до 01 травня 2024 року. Відповідач свого обов'язку з повернення отриманих в борг грошових коштів не виконав. Суму боргу не погасив, вимогу про повернення боргу проігнорував.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 12 червня 2024 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2024 року закрито підготовчий розгляд справи та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, при цьому від представника до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, вимоги позову підтримують, посилаючись на викладене у позові, проти заочного рішення не заперечують.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання.
Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надходило заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики у вигляді розписки, за яким позикодавець дав позичальнику в борг 378 000,00 грн., а останній зобов'язувався їх повернути до 01.05.2024.
На день подання позовної заяви (07.06.2024) і на момент розгляду справи (26.09.2024) відповідач грошові кошти не повернув.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
За правилами ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що в разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст. 207 ЦК). Відповідно до ч. 2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує укладений між сторонами правочин щодо передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, обов'язок несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка є документом який видасться боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постановах від 08 червня 2016 року (справа № 1103 цс), від 12 квітня 2017 року (справа № 442/8157/15-ц). Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховною Суду України від 18 вересня 2013 року (№ 6-63 цс13) та в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року (№ 6-50 цс16).
Як встановлено ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, грошові кошти не повернув.
Відповідачем до суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог.
Не здобуто таких доказів і в ході судового засідання.
Суд звертає увагу і на те, що відповідач, маючи достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, відзиву на позовну заяву не подав.
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 378 000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 780,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 510, 512, 514, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 378 000,00 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 780,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи,якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 27.09.2024.
Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон