ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9913/24
провадження № 2/753/6586/24
23 вересня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участі: секретаря судового засідання Давидюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у травні 2024 року АТ "Акцент-Банк" звернулося до Дарницького районного суду міста Києва із позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 11 липня 2020 року ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви приєднався до умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банку" з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі зазначеної анкети-заяви відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору, у нього утворилася заборгованість, яка станом на 26 жовтня 2023 року складає 75 284, 71 грн, з яких: 45 750,19 грн - заборгованість за кредитом, 29 534,52 грн - заборгованість за відсотками. Наразі позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості та витрати по сплаті судового збору.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2024 року заяву передано до провадження судді Шаповалової К.В. Фактично заяву було передано судді 23 травня 2024 року.
Відповідно до наявної у справі інформації, ОСОБА_1 є громадянином Республіки Індія.
Згідно відомостей, які надійшли до суду 04 червня 2024 року з електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА", ОСОБА_1 не значиться зареєстрованим ні за адресою: АДРЕСА_1 , ні за жодною іншою у м. Києві.
Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру, встановити місце проживання ОСОБА_1 не вдається за можливе.
19 червня 2024 року до суду з Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України, надійшла інформація у якій зазначено, що громадянин Республіки Індія ОСОБА_1 , документований ГУ ДМС України в Харківській області посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 , строком дії до 03 квітня 2030 року. Перевіркою за відомчою системою ДМС встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Інша інформація стосовно ОСОБА_1 , в ДМС відсутня.
Ухвалою суду від 20 червня 2024 року було відкрито провадження у справі (із врахування частини дев'ятої статті 27 ЦПК України) та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13 серпня 2024 року на 12:30 год.
Судове засідання призначене на 13 серпня 2024 року було відкладено на 23 вересня 2024 року на 10:30 год., з метою повторного виклику в судове засідання відповідача.
У судове засідання призначене на 23 вересня 2024 року учасники справи не з'явилися, матеріали справи містять заяву позивача, у якій він просить проводити розгляд справи за відсутності їхнього представника. Причини неявки відповідача суду не відомі, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення повістки про виклик до суду, копії ухвали про відкриття у справі та копії позову з додатками на адресу його останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_1 однак конверт повернувся до суду без вручення адресату з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, суд доходить наступного висновку.
11 липня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» було укладено кредитний договір № б/н шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно з яким було встановлено кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою 44,4% річних. Відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у заяві (а.с.10).
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також те, що ін ознайомлений та згодний з умовами вказаного договору, а примірник договору згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www/a-bank.com.ua.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав: копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», підписаної відповідачем; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк»; розрахунок заборгованості за договором №б/н від 11 липня 2020 року станом на 29 квітня 2024 року, виписку по картці відповідача, довідки за картами і кредитними лімітами, копію паспорту спроживчого кредиту.
Наведене свідчить, що 11 липня 2020 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено саме кредитний договір.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг обслуговування клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених договором.
З пункту 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг обслуговування кредитної картки вбачається, що у разі невиконання зобов'язань за договором клієнт зобов'язаний на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафта), оплати винагороди банку.
Внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 24 квітня 2024 року складає 75 284,71 грн, з яких:
45750,19 грн- заборгованість за кредитом;
29534,52 грн - заборгованість по відсоткам.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що договір сторонами укладено в письмовій формі, в якому зазначено розмір та умови надання кредиту.
Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме відкрив відповідачу рахунок № НОМЕР_2 та видав кредитні картки: НОМЕР_3 строком дії до грудня 2024 року та НОМЕР_6 строком дії до березня 2028 про що свідчить відповідна довідка (а.с.36).
Відповідно до довідки за лімітами 11 липня 2020 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт 1000,00 грн, який неодноразово збільшувався та становм на 23 лютого 2024 року склав 45800,00 грн (а.с.37).
Відповідачем відзив на позов поданий не був, будь-яких заперечень щодо укладення договору з банком, а також стосовно розміру заборгованості суду надано не було.
Отже, судом встановлено, що станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи умови договору відповідачем не виконуються, кредит не повертається.
Відповідач не спростував доводів позивача щодо отримання кредитної картки та користування нею, крім того, з виписки по картці та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався карткою для власних потреб та частково погашав заборгованість.
Зважаючи на викладені обставини, суд вважає доведеними факт отримання відповідачем кредитних коштів у позивача, користування вказаними коштами та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 45 750,19 грн.
Крім того, банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 29 534,52 грн.
В обґрунтування вказаних вимог в цій частині, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11 липня 2020 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк" як невід'ємної частини спірного договору.
Дійсно, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк", що розміщені на сайті https://a-bank.com/ua/terms та наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначає, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, розмір комісії, відповідальність сторін.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цьому документів, що доданий банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду зазначила: оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із частиною третьою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, банк нараховував відсотки за користування кредитними коштами, проте розмір відсотків не був узгоджений сторонами та позивачем до справи не долучено жодних доказів обізнаності відповідача про застосування якого саме розміру відсотків, у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів, домовились сторони.
Чинним законодавством на позивача покладено обов'язок довести погодження між ним та позичальником усіх умов договору, і відповідно, виникнення у нього права на нарахування на підставі цих умов заборгованості.
Факт використання кредитних коштів, часткове погашення заборгованості не свідчать про те, що відповідач погодився на нарахування відсотків, у порядку, який передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг, та на якому наполягав позивач у позовній заяві.
03 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 342/180/17, в якій зробила висновок про те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг надає кредитору можливість додавати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. А, отже, для того, щоб Умови та правила банку були застосовані необхідно, щоб вони містили підпис позичальника.
Крім того, аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.
Щодо долученого до позову паспорту споживчого кредиту, суд зазначає наступне.
Позивач зазначає, що 11 липня 2020 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту шляхом накладення простого електронного підпису шляхом підтвердження дзвінком 11 липня 2020 року о 17:12 год з номера телефону НОМЕР_4 у відповідності з умовами та правилами надання банківських послуг.
Вбачається, що у паспорті споживчого кредиту зазначена інформація про 3 картки "Універсальна", "Універсальна Gold, "Зелена": сума ліміту, строк кредитування, мета кредиту, база процентна ставка, реальна процентна ставка, періодичність внесення платежів, процентна ставка за неналежне виконаня умов договору, тощо.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
У наданому до позовної заяви паспорті споживчого кредиту від 11 липня 2020 року містяться тарифи щодо трьох продуктів - «Універсальна», «Універсальна Gold», "Зелена", які передбачають різні відсоткові ставки для таких карт.
Однак, позивачем не надано доказів того, яку саме картку отримав відповідач із даного переліку.
При цьому, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Таким чином, наданий позивачем паспорт споживчого кредиту не є належним доказом на підтвердження вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами.
Суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на те, що позивачем не підтверджено належними доказами можливість нарахування відсотків за користування кредитом, у розмірі, зазначеному в розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 29 534,52 грн, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позовних вимог покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а отже, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені в розмірі 45750,19 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1840,10 грн.
Керуючись статтями 11, 509, 526,530, 536,549,610,625,651,1049,1050,1054, 1055 ЦК України, ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за договором від 11 липня 2020 року № б/н станом на 24 квітня 2024 року у розмірі 45 750, 19 грн та судовий збір у розмірі 1840,10 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк", ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , ОСОБА_1 ннє відоме місце реєстраці: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 26 вересня 2024 року.
Суддя: К.В.Шаповалова