26 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 580/9905/23
адміністративне провадження № К/990/35499/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 580/9905/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 28.09.2023 № 257-кт «Про звільнення ОСОБА_1 »;
визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної міграційної служби у Черкаській області від 28.09.2023 № 100-к «Про оголошення звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Центрально-південного міжрегіонального управлінні Державної міграційної служби з 29.09.2023;
допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Центрально-південного міжрегіонального управлінні Державної міграційної служби та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
стягнути з Центрально-південного міжрегіонального управлінні Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.09.2023 по день прийняття судового рішення;
визнати протиправними та скасувати рішення (розпорядчі документи) Державної міграційної служби України щодо не погодження подань про встановлення ОСОБА_1 щомісячної надбавки за інтенсивність праці;
зобов'язати Державну міграційну службу України розглянути та погодити подання Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області про встановлення в 2023 році надбавок за інтенсивність праці начальнику Управління Державної міграційної служби у Черкаській області ОСОБА_1 ;
зобов'язати Державну міграційну службу України, Центрально-південне міжрегіональне управлінні Державної міграційної служби виплатити ОСОБА_1 недоотриману надбавку за інтенсивність праці за період з 01.01.2023 по день прийняття судового рішення;
стягнути з Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 430000 грн;
стягнути з Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної міграційної служби України від 28.09.2023 № 257-кт «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Державної міграційної служби у Черкаській області від 28.09.2023 № 100-к «Про оголошення звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 в Центрально-південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби на рівнозначній посаді начальника управління Державної міграційної служби у Черкаській області. Постановлено стягнути з Центрально-південного міжрегіонального управлінні Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.09.2023 по день прийняття судового рішення. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення в Центрально-південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби ОСОБА_1 на рівнозначній посаді начальника управління Державної міграційної служби у Черкаській області та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів допущено до негайного виконання рішення суду в частині.
Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді в сумі 6862 (шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 50 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (25015, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Єгорова Олексія, 25 а, код ЄДРПОУ 45200774) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді в сумі 17156 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн 25 коп.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними та скасування рішень залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними та скасування рішень задоволено частково. Змінено рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року в резолютивній частині , виклавши пункт 5 у наступній редакції: «Стягнути з Центрально-південного міжрегіонального управлінні Державної міграційної служби (25015, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Єгорова Олексія, 25 а, код ЄДРПОУ 45200774) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.09.2023 по 06.03.2024 року в сумі 113 037,84 грн.». В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року залишено без змін.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року апеляційні скарги Державної міграційної служби України та Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними та скасування рішень задоволено частково. Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року змінено, визначивши, що належні до стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді в сумі 6 137,50 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді в сумі 12 275,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подавши її 13 вересня 2024 року засобами поштового зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 травня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16, від 10 серпня 2023 року у справі № 540/2917/21, від 31 січня 2024 року у справі № 400/4445/22; постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» та постанови Верховного Суду України.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Однак, скаржник не наводить обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та щодо усіх справ, у яких Верховним Судом були зроблені висновки (на які посилається скаржник).
Суд зазначає, що посилання виключно на указані постанови Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, самі по собі не доводять неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не доведена у касаційній скарзі.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України постанова Пленуму Верховного Суду України не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченого зазначеною нормою КАС України, тому суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості прийняти до уваги посилання скаржника в обґрунтування підстав касаційного оскарження на постанову Пленуму Верховного Суду України.
Отже, наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Решта доводів касаційної скарги зводиться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 580/9905/23 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська