26 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/29919/23 пров. № А/857/10400/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, ухвалене суддею Лунь З.І. у м. Львів, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/29919/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 01.07.2000 по 01.05.2001, з 03.05.2001 по 04.10.2002; з 04.12.2002 по 08.04.2003.
21 березня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 05.12.2023.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.07.2000 по 01.05.2001 у Головному управлінні податкової міліції (м. Донецьк), з 03.05.2001 по 04.10.2002 у ПП «Гарант Плюс» (м. Донецьк), з 04.12.2002 по 08.04.2003 у ВАТ «Белмак» (м. Донецьк) відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.12.1982, прийнявши відповідне рішення, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком від 04.12.2023, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовив.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2147 грн. 20 коп.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на призначення пенсії не може залежати від виконання обов'язку роботодавця щодо сплати страхових внесків. Суд першої інстанції вважає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Не погодившись із рішенням суд, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу.
Відповідач у апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що обов'язковою умовою для призначення пенсії є сплата страхових внесків. Водночас, у системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату роботодавцями позивача за спірний період страхових внесків.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 04.12.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Вказана заяву за принципом екстериторіальності передана для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області.
05.12.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 104850008304, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи з 01.07.2000 по 01.05.2001, з 03.05.2001 по 04.10.2002; з 04.12.2002 по 08.04.2003, оскільки, інформація про зазначений період роботи відсутня в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Відповідно до ст.26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується, починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 580/4885/20.
У спірний період роботи позивача діяли норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII), відповідно до частини 1 статті 56 якого, до стажу роботи зараховується робота, що виконувалась на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Апеляційний суд, із записів у трудовій книжці позивача, встановив, що позивач у період з 17.12.1998 по 01.05.2001 працював у Головному управлінні податкової міліції (м.Донецьк); з 03.05.2001 по 04.10.2002 у ПП «ГарантПлюс» (м.Донецьк) на посаді начальника юридичного відділу; з 04.12.2002 по 08.04.2003 у ВАТ «Белмак» (м.Донецьк) на посаді юристконсульта.
Отже, апеляційний суд, на підставі наведених вище норм права, вважає, що вказаний період роботи позивача необхідно зарахувати до страхового стажу позивача.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 05.12.2023 є протиправним, а тому його необхідно скасувати.
Суд першої інстанції, на думку апеляційного суду правомірно вийшов за межі позовних вимог та вирішив задовольнити позовну вимогу про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, шляхом скасування рішення відповідача, зважаючи на те, що права позивача порушені рішенням відповідача, а не його діями.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 01.07.2000 по 01.05.2001, з 03.05.2001 по 04.10.2002; з 04.12.2002 по 08.04.2003, то апеляційний суд вважає її обґрунтованою, оскільки, апеляційний суд встановив, що спірний стаж роботи позивача необхідно зарахувати до страхового стажу, і відповідач, в такому випадку позбавлений можливості діяти інакше.
Натомість, суд першої інстанції задовольнив цю позовну вимогу шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.07.2000 по 01.05.2001 у Головному управлінні податкової міліції (м. Донецьк), з 03.05.2001 по 04.10.2002 у ПП «Гарант Плюс» (м. Донецьк), з 04.12.2002 по 08.04.2003 у ВАТ «Белмак» (м. Донецьк) відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.12.1982, прийнявши відповідне рішення, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком від 04.12.2023, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні, що є неефективним способом захисту порушеного права.
Однак, апеляційний суд, відповідно до статті 308 КАС України, позбавлений можливості виходити за межі вимог апеляційної скарги відповідача, зважаючи на те, що позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив.
Тому, апеляційний суд, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову .
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 380/29919/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель