ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" вересня 2024 р. справа № 300/5227/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 04.06.2024 №10070/03-16 протиправно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно поданої заяви від 04.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 04.10.2023. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 04.06.2024 №10070/03-16 йому відмовлено в переведенні на пенсію за віком, оскільки: а) не звертався за призначенням пенсії за віком у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду за №22-1 від 22.11.2005 (зі змінами); б) не надав відповідні оригінали документів, передбачених Порядком №22-1 (зі змінами), відповідно до яких спеціаліст бек-офісу міг би здійснити аналіз та винести рішення про право на пенсійні виплати чи відмову у призначенні/перерахунку пенсійної виплати згідно чинного законодавства. Вказує на формальний підхід до розгляду порушеного ним питання. Звернув увагу, що за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він звернувся вперше. Отже, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 04.10.2023 призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що оскільки документів передбачених Розділом ІІ Порядку 22-1, де передбачено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, ОСОБА_1 до заяви від 04.10.2023 і в подальшому не надано, тому пенсійним органом прийнято рішення про відмову в проведенні призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування". Також зауважує, що вимога позивача застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, за 2021-2023 роки при призначенні пенсії за віком, в даному випадку є похідною та заявлена передчасно, оскільки повинна вирішуватися після вирішення питання про наявність відповідного права на призначення пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.08.2011 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.16).
04.10.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком вперше відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески за останні три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (а.с.15).
Листами Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 7792-7496/Д-02/8-0900/23 від 18.08.2023, № 10243-9810/Д-02/8-0900/23 від 30.10.2023 проінформовано позивача про порядок обчислення та розмір пенсії за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідач вказав на те, що переведення з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснюється відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 22-1 від 25.11.2005 (а.с.16-17).
Позивач вважаючи, що відповідач відмовив у переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, звернувся до суду з адміністративним позовом, за результатами розгляду якого рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 в адміністративній справі № 300/9127/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.10.2023 у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005. Дане рішення набрало законної сили 15.05.2024.
На виконання вищезазначеного рішення суду відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 04.10.2023 та прийнято Рішення про відмову в проведенні призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки: а) не звертався за призначенням пенсії за віком у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 22.11.2005 (зі змінами); б) не надав відповідні оригінали документів, передбачених Порядком №22-1 (зі змінами), відповідно до яких спеціаліст бек-офісу міг би здійснити аналіз і винести рішення про право на пенсійні виплати чи відмову у призначення/перерахунку пенсійної виплати згідно чинного законодавства.
Позивач, вважаючи протиправним вищевказане рішення, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі Закон №1788-XII), особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
За Законом №1788-XII призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (стаття 6 Закону №1788-XII).
З 01.01.2004 року принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі Закон №1058-IV).
Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (ч.1 ст.8 Закону №1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (стаття 10 Закону №1058-IV).
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Суд зауважує, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач звернувся вперше 04.10.2023.
Таким чином, отримуючи пенсію за вислугу років позивач не користувався жодним із видів пенсій, встановлених Законом №1058-ІV, тому звернувшись до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком, позивач використав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше.
Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугою років.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №876/5312/17 від 31 жовтня 2018 року.
Тому, у даному випадку позивач має право на призначення іншої пенсії за іншим Законом.
Стосовно тверджень відповідача, що ОСОБА_1 не звертався за призначенням пенсії за віком у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 22.11.2005 (зі змінами), то суд звертає увагу на те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 в адміністративній справі №300/9127/23, яке набрало законної сили 15.05.2024 уже надано оцінку формі і змісту поданої позивачем заяви від 04.10.2023 та з метою уникнення надмірного формалізму, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.10.2023 у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005 (постанови Верховного Суду від 27.11.2019 в справі № 748/696/17, від 30.05.2018 в справі №537/3480/17).
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1)
Пунктом 1.1 розділу І Порядку №22-1 встановлено, що заява, зокрема про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії- додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (п. 1.7 розділу І Порядку №22-1).
Пунктом 1.8 розділу І Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2.28 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
Електронна інформаційна взаємодія здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з п. 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру(додаток 7).
Таким чином, саме орган Пенсійного фонду повинен створити умови, за яких особа буде проінформована про порядок призначення пенсії.
Як вже судом встановлено для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач подав заяву 04.10.2023 у порядку, встановленому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Проте, в матеріалах адміністративної справи відсутні відомості про те, що органом Пенсійного фонду позивача було повідомлено про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів, чи про відсутність необхідних документів із зазначенням строку подання додаткових документів для призначення пенсії відповідно до п. 4.2 розділу IV Порядку №22-1.
На думку суду, ці обставини безпосередньо впливають на вирішення питання щодо наявності підстав для прийняття територіальним органом Пенсійного фонду рішення про призначення особі пенсії за віком, адже орган Пенсійного фонду повинен був роз'яснити позивачу порядок оформлення пенсії за віком, про перелік документів, необхідних для її призначення, та про умови її призначення. Проте відповідач не виконав такого обов'язку, що призвело до прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Крім того, як уже встановлено судом, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 22.08.2011. Відповідно до пункту 2.4. розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 розділу ІІ (якими передбачено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком), надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії. Тому, проаналізувавши положення Порядку №22-1, суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії за вислугу років пенсійним органом було отримано більший обсяг документів від позивача, ніж той, який необхідний для прийняття рішення про призначення пенсії за віком.
За таких обставин суд вважає, що у відповідача були підстави для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком від 04.10.2023 в сукупності з наявними документами пенсійної справи позивача та, як наслідок, призначення такої пенсії.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом у спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.10.2023 у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005 та прийняти рішення про призначення йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020, 2021, 2022 роки, здійснивши виплату недорахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 04.10.2023 року. При цьому, суд звертає увагу на помилковість тверджень позивача про обов'язок пенсійного органу застосувати показник середньої заробітної плати в Україні за 2021, 2022, 2023 роки, так як заява про призначення пенсії подана 04.10.2023 року, а три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком - 2020, 2021, 2022.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір, на користь ОСОБА_1 900 грн. сплачених судових витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, якими ОСОБА_1 відмовлено в проведенні розрахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 04.10.2023 про призначення пенсії за віком у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005 та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020, 2021, 2022 роки, здійснивши виплату недорахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 04.10.2023 року.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 900 (дев'ятсот)грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.