25 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/22224/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років ОСОБА_1 з 19.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 19.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подавши усі необхідні документи, однак отримала рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення. Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
19.09.2023 на адресу суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшло клопотання про залучення до участі у справі другого відповідача вх. №63819/23 та відзив на адміністративний позов відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що позивач 19.05.2023 звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно з ст.55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів та за принципом екстериторіальності була передана до ГУ ПФУ в Донецькій області. Головним управлінням ПФУ в Донецькій області розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 26.05.2023 №064250007288 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та відсутності відомостей про проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993. Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 30.05.2023 повідомлено позивачу. До матеріалів справи не надано жодних доказів того, що саме ГУ ПФУ в Житомирській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії, а тому позов не підлягає задоволенню.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення для участі у справі другого відповідача - задоволено. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до участі у справі №240/22224/23, як другого відповідача.
12.10.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх. №69126/23, відповідно до змісту якої представник позивача проти доводів відзиву заперечує, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
14.11.2023 на адресу суду від відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 26.05.2023 №064250007288 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та відсутності відомостей про проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993.
Так, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки з 11.07.1996 по 06.08.1996, оскільки запис зроблено з порушенням п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 за №412 (далі - Інструкція), а саме через відсутність печатки підприємства на записі про звільнення.
Крім того, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку від 19.05.2023 встановлено, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 не додано відповідне посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Період постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення врахований на підставі довідки від 07.06.2022 №1210 за періоди 20.02.1991 по 23.11.1991, з 26.11.1991 по 31.12.1992 становить лише 01 рік 10 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
За поданими документами право на зниження пенсійного віку на 6 років не підтверджено.
Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.05.2023, вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до змісту статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положення ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.65).
До заяви було додано усі необхідні, на думку позивача, документи для призначення пенсії.
Проте, позивачем було отримано від ГУ ПФУ в Житомирській області повідомлення про відмову у призначенні пенсії від 30.05.2023 в якому повідомлялось, що у зв'язку з розглядом даної заяви та наданих до неї документів 30.05.2023 винесено рішення №064250007288 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки документально не підтверджено 3 роки постійного проживання (роботи) станом на 01.01.1993 на території зони гарантованого добровільного відселення та відсутній необхідний страховий стаж (а.с.18).
Позивач вважає таке рішення протиправним, та звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
За змістом п.3 ч.1 ст.11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу п'ятого п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 по 31.07.1986.
Відповідно до положень ст.44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Приписами п.п.5 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Частинами 3, 4 статті 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до довідки від 07.06.2022 №1210 виданої виконавчим комітетом Коростенської міської ради підтверджується факт того, що позивач дійсно постійно проживала в м.Коростень, Житомирської області у періоди з 20.02.1991 по 23.11.1991, з 26.11.1991 по 30.04.1998 та з 30.04.1998 по 01.12.2021 (а.с.17).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 м.Коростень, Житомирської області віднесено до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
Стосовно зарахування періодів роботи та навчання до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 24 Закону 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом 2 статті 24 Закону 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є трудового книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Обов'язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції №58.
Пунктом 2.6 Інструкції №58 встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, відсутність печатки підприємства на записі про звільнення позивача у трудовій книжці, обов'язок заповнення якої покладається на роботодавця, не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи згідно записів трудової книжки від 14.12.1984 серії НОМЕР_1 з 11.07.1996 по 06.08.1996.
Крім того, згідно записів трудової книжки від 14.12.1984 серії НОМЕР_1 (а.с.11-14) 14.12.1984 відповідно до наказу ПР-№161-к від 12.12.1984 ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище позивача) прийняли учнем індивідуально-практичного навчання кондитера в їдальню №14 Житомирського ВРП УРПА Міністерства лісового господарства УССР в м.Радомишль Житомирської області.
01.03.1985 наказом №24-к від 04.03.1985 ОСОБА_2 переведено працювати кондитером третього розряду їдальні №4, яка розташована неподалік залізничної станції «Велідники», АДРЕСА_1 .
17.01.1986 відповідно до наказу №13-к, виданого 11.02.1986 позивача переведено працювати кухонною робітницею їдальні №4 розташованої за вищевказаною адресою в с.Нові Велідники.
23.09.1986 відповідно до наказу №129-к від 22.09.1986 позивача переведено працювати підмінним продавцем ОРСу. При цьому, у наказі не зазначено до якого торговельного закладу переведено працювати позивача. Однак, зі слів позивача, вона у період з 23.09.1986 по 27.01.1987 працювала у магазині розташованому в с.Листвин, Овруцького району, Житомирської області (запис у трудовій книжці № НОМЕР_2 на звороті а.с.11).
Наказом від 27.01.1987 за №11-к позивача переведено працювати кухонною робочою їдальні №4 с.Нові Велідники, вул.Залізнична, буд. №55/2, Овруцького району, Житомирської області.
У вищевказаному закладі громадського харчування позивач працювала до 30.08.1988 і 06.09.1988, відповідно до наказу №120-к, позивач була звільнена з роботи за власним бажанням у зв'язку із вступом до навчального закладу на стаціонарну форму навчання, закінчення якого підтверджено дипломом серії НОМЕР_3 (а.с.16).
Таким чином, у період з 26.04.1986, тобто на момент аварії на Чорнобильській АЕС, і до моменту звільнення з роботи 30.08.1988 ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_2 ), працювала в їдальні №4, яка знаходиться в с.Нові Велідники, Овруцького району, Житомирської області.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 23.07.1991 №106 с.Нові Велідники, Овруцького району, Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
Згідно записів трудової книжки, назва населеного пункту, де працювала позивач, не вказана.
Житомирський ОРС УРСА Міністерства лісового господарства УССР неодноразово змінював свою назву. Так, 04.11.1993, відповідно до наказу ТПО Міністерства лісового господарства України від 04.01.1993 за №1, Житомирський ОРС було ліквідовано та створено Державне торгівельне виробничо-комерціалізоване підприємство Міністерства лісового господарства України «Житомир-Лісторг».
14.03.1993 позивач була звільнена з Житомирського ОРСу та переведена до Державного торгівельного виробничого-комерціалізованого підприємства Міністерства лісового господарства України «Житомир-Лісторг».
Відповідно до наказу №20 від 11.03.1994 Міністерства лісового господарства України, Державне торгівельно виробниче-комерціалізоване підприємство Міністерства лісового господарства України «Житомир-Лісторг» ліквідовано.
14.03.1994, у зв'язку із вищевказаними змінами, позивач була звільнена з Державного торгівельно виробничо-комерціалізованого підприємства Міністерства лісового господарства України «Житомир-Лісторг» та переведена до Житомирського філіалу ТСП «Діброва».
На підставі наказів Державного виробничого заготівельного підприємства «Діброва» №3 від 16.01.1995 і Житомирського ДЛГЛ №60, від 21.04.1995 Житомирська філія ДВЗП «Діброва» була ліквідована.
03.05.1995 відповідно до наказу №26-к, позивач була звільнена з роботи у зв'язку з переведенням у госпрозрахунковий відділ продовольчих товарів фірмової торгівлі Житомирського ДЛГО «Житомирліс».
04.05.1995 відповідно з наказом №1-к позивача прийнято на роботу по переведенню продавцем 3 категорії магазину №45 у м.Коростені.
10.11.1995 на підставі наказу №90-к від 10.11.1995 позивача було звільнено з роботи у зв'язку з переведенням на роботу у кооператив «Транзит» м.Коростень.
Позивачем у тексті позовної заяви зазначено, що в порушення Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5, від 18.06.2015, жодного документа, які працівники відділу кадрів повинні були передати на архівне зберігання до відповідних архівів, ними передано не було.
Вказаний факт підтверджується відповідями архівних установ на адвокатські запити представника позивача (а.с.19-27).
Таким чином, для підтвердження періоду роботу позивача на території віднесеної до зони гарантованого добровільного відселення, необхідно отримати підтвердження що вона працювала саме в населених пунктах, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
28 вересня набрала чинності постанова від 27.09.2022 №1058 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637».
Документом внесено зміни до постанови Кабміну Міністрів України №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".
Вказаним нормативним актом передбачено зазначено що, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до постанови від 27.09.2022 №1058 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637», позивачем додано до позовної заяви пояснення колег, які разом з позивачем працювали в їдальні №4 с.Нові Велідники, Овруцького району, Житомирської області у трудових книжках яких зазначений період та місце їхньої роботи.
Вказаними поясненнями підтверджується період роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у вищевказаний період часу.
Зокрема, у період з 26.04.1986 по 30.08.1988 разом з позивачем у їдальні №4 с.Нові Велідники, Овруцького району, Житомирської області працювали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що дійсно працювали разом з позивачем у вище вказаному населеному пункті у вказаний період часу (пояснення, копії паспортів та трудових книжок а.с.33-46).
Враховуючи вищевказане, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено той факт, що з 26.04.1986 і до 23.09.1986, з 27.01.1987 до 30.08.1988, позивач працювала в їдальні №4, що розташована в с.Нові Велідники, Овруцького району, Житомирської області.
Таким чином, у період з 26.04.1986 по 23.09.1986 позивач відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення 4 місяці та 28 днів.
І з 27.01.1987 по 30.08.1988 позивач відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення 01 рік 08 місяців і 03 дні.
Всього, з 26.04.1986 по 30.08.1988 період роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення складає понад 2 роки.
Крім того, закінчивши 29.06.1990 Житомирській технікум радянської торгівлі (а.с.16), позивач відповідно до наказу Житомирського ОРС ТПО Міністерства лісового господарства УРСР №108-к від 01.08.1990 була прийнята на роботу підмінним продавцем 2 категорії магазину №45, який розташований був на території Коростенського держлісгоспу в м.Коростень, провулок Шатрищанський, 3, Житомирська область.
Наказом №147-к від 01.11.1990 позивача призначили продавцем магазину №45, який розташований у м.Коростені, яке, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Однак, при внесенні записів до трудової книжки позивача про періоди трудової діяльності, назва населеного пункту, де розташований магазин №45 не вказана.
У матеріалах справи містяться пояснення колишньої колеги позивача, з якою вона разом працювала у магазині №45 м.Коростень, Житомирської області, у трудовій книжці якої зазначені період та місце її роботи.
Так, у період з 01.08.1990 по 07.10.1990 разом із позивачем у магазині № НОМЕР_4 АДРЕСА_2 , працювала ОСОБА_5 , яка підтвердила вказаний факт у своїх поясненнях і вказала, що дійсно працювала разом з позивачем у вищевказаному населеному пункті у вказаний період 18.10.1990 ОСОБА_5 відповідно з наказом №141 звільнена з роботи у зв'язку із станом здоров'я (а.с.29-32).
Таким чином, до періоду роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення слід приєднати період з 01.08.1990 по 07.10.1990, що становить 02 місяці 05 днів.
Отже, підтверджений період роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення в с.Нові Велідники, Овруцького району та у м.Коростень Житомирської області становить понад 2 роки.
При цьому, документально підтверджений період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, врахований відповідачами, становить 01 рік 10 місяців 10 днів.
Так, у період часу з 20.02.1991 по 23.11.1991 позивач проживала у АДРЕСА_2 .
У період часу з 26.11.1991 по 30.04.1998 позивач проживала у м.Коростень, Житомирська область за адресою: АДРЕСА_3 .
З 30.04.1998 по 01.12.2021 позивач проживає за адресою: АДРЕСА_4 по теперішній час.
Таким чином, враховуючи періоди роботи у с.Нові Велідники Овруцького району Житомирської області та м.Коростень Житомирської області, а також період проживання у м.Коростень, у підсумку станом на 01.01.1993 позивач прожила та відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення понад 4 роки.
Отже, станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії, її наявний страховий стаж відповідав вимогам ст.26 Закону №1058-VІ, з урахуванням права, встановленого нормою статті 55 Закону №796-ХІІ, а висновки відповідачів про не проживання позивача станом на 01.01.1993 не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у неї права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.
Таким чином, наявними документами підтверджено проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у м.Коростень, Житомирської області станом на 01.01.1993 понад 4 роки, а всього позивач проживала у м.Коростень, з 01.08.1990 33 роки, що згідно вимог ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, є достатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Отже, позивач має право на зниження пенсійного віку на 6 років.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, приймаючи рішення від 30.05.2023 №064250007288 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ діяло протиправно, з огляду на що суд вважає за необхідне визнати протиправним вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та скасувати його.
Щодо вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку з 19.05.2023, як способу відновлення прав позивача, суд зазначає, що за змістом п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
У пункті 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені нормами Законів №1058-IV, Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення". Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені також законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Як вже встановлено судом, в позивача наявні всі умови (страховий стаж не менше 15 років, період проживання (праці) на території зони гарантованого добровільного відселення - 3 роки), які є достатніми для призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Отже, виходячи із вищевикладеного суд вважає, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати пенсійний орган призначити та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 19.05.2023, дати звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню. З урахуванням положень статті 9 КАС України суд вважає за необхідне також зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача неврахований період роботи..
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд стягує понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 9, 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, 3, м.Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.05.2023 №064250007288 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 11.07.1996 по 06.08.1996 згідно запису у трудовій книжці від 14.12.1984 серії НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років, відповідно статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.05.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін