про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
26 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/8791/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, виходячи із десяти мінімальних пенсій за віком; зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію, починаючи з 01 липня 2021 року в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення та доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю І групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ). Вважає, що у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 має право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у розмірі десять мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року позовну заяву на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України було залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду (а.с.19-20).
На виконання цієї ухвали до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду (а.с.22-23).
Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року продовжено розгляд справи.
Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду в межах аргументів, наведених у заяві, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог (за період з 01 липня 2021 року по 20 лютого 2024 року) з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатись» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19).
Тож очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
За змістом позовної заяви спірні правовідносини виникли щодо невиплати Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області з 01 липня 2021 року пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Позивач, зокрема, просить зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з 01 липня 2021 року.
В контексті наведеного, отримавши пенсію за липень 2021 року, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав у зв'язку із невиплатою пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Однак із заявою про її перерахунок позивач звернувся до відповідача лише у липні 2024 року, тобто тільки через три роки після виплати, на його думку, пенсії у меншому розмірі. Тому отриманий лист Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 19 липня 2024 року №8957-8952/С-02/8-0300/24 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому разі.
Ці висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 з приводу застосування положень статті 122 КАС України у соціальних спорах.
У названій постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав (спір стосувався перерахунку та виплати державної пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком згідно із статтями 50, 54 Закону №796-XII) відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18).
Цей позов представником позивача подано до суду лише 21 серпня 2024 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України, у відповідній частині позовних вимог (за період з 01 липня 2021 року по 20 лютого 2024 року).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначив, що у цій справі оскаржуються дії відповідача щодо протиправності виплати пенсії за нормою закону, яка визнана неконституційною, як у 2021 році, так і в 2024 році (Рішення Конституційного суду України від 03 квітня 2024 року №4- р(І)/2024), а тому застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем права на отримання соціальних виплат.
Однак суд зауважує, що право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у розмірі десять мінімальних пенсій за віком позивач пов'язує з Рішенням Конституційного Суду від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021. Причини, які перешкоджали звернутися за захистом прав, які позивач вважає порушеними раніше, заява не містить.
Суд також враховує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Таким чином, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація ним цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Доводи представника позивача, що застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем права на отримання соціальних виплат, є безпідставними та не спростовують висновків суду, викладених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 20 вересня 2024 року про те, що про порушення свого права позивач повинен був дізнатися при отриманні пенсії за липень 2021 року.
Суд повторює, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Як визначено пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до суду в частині позовних вимог (за період 01 липня 2021 року по 20 лютого 2024 року), належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивач не надав, тому суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду у цій частині позовних вимог на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248, 262 КАС України, суд
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 01 липня 2021 року по 20 лютого 2024 року залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк