Справа № 569/10828/24
18 вересня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,
за участі секретаря судового засідання Янка М.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про визнання права власності на спадкове майно
учасники справи у підготовче судове засідання не з'явилися
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 , в якому просять визнати за ними право власності на 36/100 частки земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0214 площею 0,512 га з цільовим призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по 18/100 частки за кожною, яка належала їхній матері - ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної сумісної власності, припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_4 на цю земельну ділянку.
Свої позовні вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачок - ОСОБА_4 . Після смерті матері залишилось спадкове майно - 36/100 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 та частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку серії ЯИ №667745 з кадастровим номером 5610100000:01:039:0214. Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №667745 виданого на ім'я ОСОБА_3 земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:039:0214 площею 0, 512 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
22 грудня 2016 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Василютою Л.A. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частки у спадщині на 36/100 частки житлового з надвірними будівлями АДРЕСА_1 - для ОСОБА_1 - р. № 556, для ОСОБА_2 р. № 559. Оскільки до позивачок перейшло право власності на 36/100 частки житлового будинку, відповідно них перейшло і право на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок з кадастровим номером 5610100000:01:039:0214 пропорційно до частки у праві власності на житловий будинок. Однак, постановами приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Василюти Л.А. від 17.05.2024 позивачкам по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0214 площею 0, 512 га належного їхній матері - ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки її частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку за життя не була визначена та рекомендовано для них вирішувати питання в судовому порядку. Тому, позивачки були змушені звернутися до суду про визнання за ними права власності на частку матері у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.
Ухвалою суду від 01.07.2024 у вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 18 вересня 2024 року.
В судове засідання позивачки не з'явились, подали заяви, в яких підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, 18.09.2024 від неї надійшла заява, в якій просила справу розглядати без її участі, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Василютою Л.A., 1/2 частки успадкували у спадщині на 36/100 частки житлового з надвірними будівлями АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 - р. № 556, та ОСОБА_2 р. № 559.
Відповідно до постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.05.2024 приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Василюти Л.A., позивачкам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0214 площею 0, 512 га належного їхній матері - ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки її частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку за життя не була визначена та рекомендовано вирішувати вказане питання у судовому порядку.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч.1,2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі (частина друга статті 1226 ЦК України).
Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20).
Згідно із п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22 грудня 1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у поставі від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20), "...визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому чсилі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування".
З метою оформлення прав на спадкове майно позивачки звернулися до нотаріуса, проте постановами приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Василюти Л.А. від 17.05.2024, їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0214 площею 0, 512 га, що належала їхній матері - ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки її частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку за життя не була визначена.
Згідно зі ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч.1,2 ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
За змістом ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ст. 89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом.
У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки:
а) подружжя;
б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;
в) співвласників жилого будинку;
г) співвласників багатоквартирного будинку.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ч.4 ст. 120 ЗК України у редакції на час виникнення права спільної сумісної власності на земельну ділянку у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Як встановлено судом, матері позивачок належало 36/100 частки у праві власності на житловий будинок, розмір її частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:039:0214 площею 0, 512 га згідно із ч.4 ст.120 ЗК України також становить 36/100. Ця частка перейшла до позивачок як спадкоємиць по 1/2 частині.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи надані докази та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно підлягає до задоволення.
Керуючись ст.3,12,13,81,259,263-265,354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 36/100 частки земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0214 площею 0,512 га з цільовим призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по 18/100 частки за кожною, яка належала їхній матері - ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної сумісної власності, припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_4 на цю земельну ділянку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складене та підписане 26.09.2024.
Суддя Левчук О. В.