справа № 361/7862/24
провадження № 3/361/3922/24
26.09.2024 м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Сіренко Н.С., розглянувши матеріали, що надійшли з Броварського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм в ТОВ “Укрпіддонсервіс»,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
08.07.2024 об 10:30 годин за адресою: Київська область, с. Семиполки АД Київ-Чернігів 59 км. блок-пост, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT PREMIUM 410 DXI номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, що було зафіксовано на нагрудну бодікамеру № 14, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив суду, що 08.07.2024 він керував зазначеним в протоколі автомобілем, їхав по роботі в м. Чернігів на загрузку, після зупинки автомобіля працівник поліції безпідставно вказав про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння та запропонував пройти огляд, а також повідомив про його законне право відмовитися від огляду, не роз'яснивши, що за таку відмову передбачена адміністративна відповідальність та на нього буде складено протокол. Пояснив, що він працює водієм, має на утриманні трьох малолітніх дітей та дружина в декретній відпустці, а він являється годувальником сім'ї, тому ніколи б не дозволив собі втратити роботу за керування автомобілем в стані сп'яніння. Почувши слова працівника поліції про його законне право відмовитися від огляду на стан сп'яніння він повірив поліцейському та відмовився проходити огляд, так як поспішав.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2).
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок огляду на стан сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок) та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція).
Відповідно до цих нормативних актів оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Сам огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосованням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП, п.п. 2-4 Порядку, п.п. 2, 6 Розділу І, п. 6 Розділу ІІ Інструкції).
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, але не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. ч. 3-4, 6 ст. 266 КУпАП, п. п. 6-8 Порядку, п. 7 Розділу І Інструкції).
Отже, згідно закону, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, а для притягнення водія до відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно встановити, що у водія наявні ознаки сп'яніння, передбачені ч. 3, ч. 4 розд. 1 Інструкції як підстави для огляду та встановити факт відмови від проходження огляду, зафіксований у визначеному законом порядку (відеозаписом або у присутності двох свідків).
Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Так, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
З відеозапису боді камер вбачається, що поліцейські не розцінювали поведінку ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду, а навпаки активно схиляли його до відмови від проходження огляд, роз'яснюючи, що він має на це законне право та не попереджуючи про відповідальність.
Так, на відеозаписі зафіксовано повідомлення водієві, який назвався ОСОБА_1 , що в нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння : запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, та замість висування вимоги пройти огляд - пропонують пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, або в медичному закладі, водночас роз'яснюють право водія "яке надав законодавець" відмовитися від проходження огляду, при цьому не роз'яснюючи, що за відмову водія передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП та буде складено протокол про адміністративне правопорушення, після чого водій відмовляється від проходження огляду, а працівник поліції просить зачекати та іде до службового автомобіля, де складає протокол.
Таким чином ОСОБА_1 скористався своїм правом, яке йому роз'яснив інспектор поліції, а не обов'язком, як це вимагає п. 2.5 ПДР України.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення.
Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.
Рішення ЄСПЛ, ухвалені у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших зазначено те, що підбурювання до вчинення правопорушення буде мати місце, коли працівники поліції з метою встановлення правопорушення, тобто зібрання доказів та подальшого притягнення особи до відповідальності впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було би вчинене.
При цьому, докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, відповідно до зазначеної вище практики ЄСПЛ, визнаються недопустимими доказами.
Всупереч Закону України «Про Національну поліцію», яким покладено обов'язки на працівника поліції саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не підбурювати осіб до вчинення адміністративних правопорушень, видаючи такі дії за законні права громадян, з метою їх подальшого викриття та складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівник патрульної поліції фактично спровокував ОСОБА_1 . дo вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, схиливши його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та запевнивши, що він має на це законне право.
Суд при цьому констатує, що жодним законом чи підзаконними актами не передбачено право особи відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння. Натомість, відповідно до положень ст. 130 КУпАП, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння тягне за собою адміністративну відповідальність. При цьому поліцейський, роз'яснивши ОСОБА_1 його право відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння «відповідно до вимог закону», не роз'яснив останньому наслідки такої відмови у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення та можливості у зв'язку із цим притягнення його до адміністративної відповідальності в майбутньому.
Наведене дає підстави стверджувати про те, що відмовляючись від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 діяв у межах висунутої йому поліцейським вимоги, що не можливо розцінювати як вчинення ним адміністративного правопорушення.
Зважаючи на зазначені вище обставини суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 фактично був спровокований поліцейським на вчинення відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у незаконний спосіб, шляхом роз'яснення йому права на таку відмову без роз'яснення наслідків цієї відмови. Наведене указує на відсутність у діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яка характеризується прямим умислом. Відсутність у діях особи суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення указує на відсутніх у його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Суд також звертає увагу на те, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного спяніння, не співпадають із ознаками, які зазначені в Акті огляду на стан алкогольного спяніння та в направленні на огляд в КНП Броварська БКЛ БРР БМР.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частини третьої цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з конституційного принципу презумпції невинності, суд має тлумачити недостатньо обґрунтовані обставини на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, коли їх збирання й закріплення відбулося з порушенням прав людини і громадянина, гарантованих Конституцією, порядку, встановленого кримінальним процесуальним законодавством, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Оцінивши наявні в цій справі докази, наявність певної неповноти і суперечностей, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП не доведена належними і допустимими доказами, та приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Н. С. Сіренко