Номер провадження: 11-кп/813/2341/24
Справа № 522/17329/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25.09.2024 року м. Одеса
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2024 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 185 КК України у к/п №12023162480001217 від 06.09.2023
установив:
Зазначеною ухвалою від 17.09.2024 було задоволено клопотання прокурора та був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 185 КК України у к/п №12023162480001217 від 06.09.2023
Не погодившись із зазначеною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
Дослідивши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 , приходжу до висновку висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню обвинуваченому з таких підстав.
Частиною 1 ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99 та від 14.07.2021 № 1-р/2021 зазначено, що українська мова, як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Частиною 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Так, відповідно до ст. 1Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Частинами 1, 2 ст. 14 вказаного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом із цим, за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Окрім того, ч. 1 ст. 29 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають документи державною мовою.
Отже, згідно із Конституцією України, КПК України та вищезазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд, як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень та в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову, що також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Також, ст. 396 КПК України визначено вимоги до апеляційної скарги, яка має бути подана в письмовій формі.
Тобто, враховуючи вищенаведене, при оскарженні судового рішення до апеляційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову, що надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, положень ст. 396 КПК України та визначитись щодо прийняття скарги до провадження.
Так, зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що вона викладена на іноземній мові, а саме російською, що в свою чергу є перешкодою у виконанні судом своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Той факт, що апеляційна скарга обвинуваченого викладена на російській мові, на переконання судді-доповідача не свідчить про те, що апеляційний суд, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, автоматично зобов'язаний прийняти її до провадження, оскільки російська мова в Україні не є державною, натомість нею користується політичне керівництво та мешканці країни-агресора «російської федерації», які розв'язали повномасштабну війну в Україні, навмисно руйнують Нашу країну, знущаються та вбивають її громадян.
За таких обставин, суддя-доповідач переконаний, що прийняття апеляційної скарги особи викладеної на мові країни-агресора суперечить Конституції України, нормам діючого кримінального процесуального Закону та суспільної моралі.
Водночас, апеляційний суд позбавлений можливості залишити апеляційну скаргу без руху для усунення недоліків з огляду на те, що діючим КПК України, передбачені особливості апеляційної перевірки ухвал суду про продовження строку застосування запобіжного заходу, зокрема, спрощений порядок подачі апеляційної скарги, обмежені строки її розгляду, невідкладність у вирішенні питань про відновлення порушених прав і свобод заінтересованих.
Отже, суддя-доповідач приходить до висновку, що у разі подання апеляційної скарги в порядку ст. 422-1 КПК України, складеної іноземною мовою, положення ст. 398, ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України до такої скарги не застосовуються. В такому випадку, суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену не українською мовою, особі, яка її подала.
Зазначена позиція судді-доповідача узгоджується із правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові по справі №521/12324/18 від 19.09.2022.
З огляду на викладені обставини, апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_3 .
Згідно із ч. 7 ст. 399 КПК України суддя-доповідач роз'яснює особі, яка подала апеляційну скаргу про те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст. 10 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 24, 370, 395, 399, 404, 405, 419, 422, 532, 615 КПК України, суддя - доповідач
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 185 КК України у к/п №12023162480001217 від 06.09.2023 - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 396 КПК України.
Роз'яснити апелянту, що відповідно до ч. 7 ст. 399 КПК України, повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України, у межах строку на апеляційне оскарження.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду, протягом трьох місяців з моменту прийняття судового рішення.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2