П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31024/23
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Дата і місце ухвалення: 04.06.2024р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
10 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №115 від 18.06.2021 р. про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язання ГУ ДМС в Одеській області прийняти рішення відносно громадянина Нігерії ОСОБА_1 про оформлення документів для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків, а саме: надання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 р. позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України - у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 р. скасовано, справ направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків, а саме: надання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
Судом першої інстанції копію ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 р. направлено позивачу за адресою АДРЕСА_1 , на електронну адресу, також про наявність ухвали повідомлено засобами телефонного зв'язку та опубліковано інформацію на офіційному сайті Судової влади України.
Однак, позивач ОСОБА_1 вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не виконав, а тому ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 р. позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу від 05.01.2024р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали Одеський окружний адміністративний суд не прийняв до уваги реальні побоювання позивача за власне життя у разі повернення до країни громадянської належності та фактично позбавив ОСОБА_1 доступу до правосуддя.
До суду надійшов відзив Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області на апеляційну скаргу позивача, у якому, крім іншого, зазначається, що позивач з моменту винесення рішення №115 від 18.06.2021 р. шість разів звертався до суду з аналогійним позовом та у всіх випадках позовні заяви повернуті без розгляду. Відповідач вважає, що суд першої інстанції законно повернуто позов на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки позивачем не усунуто недоліки адміністративного позову, при цьому з боку суду були виконанні усі можливі процесуальні засоби повідомлення позивача про наявність ухвали про залишення позовної заяви без руху, проте позивачем жодних дій на виконання ухвали не вчинено, а тому відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити..
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи спірною ухвалою від 04.06.2024р. позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунено недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху, не доведено наявність поважних причин пропуску звернення до суду, які могли б бути підставою для його поновлення.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів звертає увагу на наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує зі змісту ст.123 КАС України подання до суду позовної заяви з пропуском строку звернення до суду не є безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску у вигляді повернення такої позовної заяви або залишення її без розгляду. Відповідний строк може бути поновлений ухвалою суду за наявності поважних, документально підтверджених причин його пропуску. При цьому, обов'язок доведення існування таких причин покладено на позивача, тобто особу, яка звертається на суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності з ч.ч. 2, 3 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законом, яким установлені спеціальні строки звернення до суду у справах цієї категорії, є Закон України від 08 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі - Закон № 3671-VI).
За приписами частин першої, п'ятої та п'ятнадцятої статті 10 Закону № 3671-VI рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у тому числі стосовно перебуваючих з ним на території України неповнолітніх дітей (членів сім'ї заявника або таких, які знаходяться під його опікою чи піклуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, є письмова згода заявника, висловлена в анкеті чи заяві, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як до трьох місяців.
За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
У разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), що перебувають на зберіганні.
Відповідно до частини першої та другої статті 12 Закону № 3671-VIІ, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Зі змісту наведених норм вбачається, що законодавством регламентовано скорочений п'ятиденний строк оскарження до суду особою, яка зверталася за захистом до органів ДМС, рішення про відмову в наданні їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. При цьому законодавець визнав строк у п'ять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Після спливу цього строку, настають відповідні зобов'язання та наслідки для такої особи визначені Законом № 3671-VIІ, в тому числі щодо залишення країни.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року № 12 звернуто увагу судів на те, що строк у п'ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.
Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у постановах від 21 травня 2020 року у справі №826/4444/17, від 27 квітня 2020 року у справі №140/1932/19, від 09 жовтня 2019 року у справі №815/6277/17, від 28 листопада 2018 року у справі №826/4119/18.
Як вбачається з матеріалів справи позивач оскаржує рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №115 від 18.06.2021 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
При цьому в позовній заяві позивач наголошує на тому, що про відповідне рішення він дізнався 18.06.2021 р., однак з позовом звернувся лише 10.11.2023 року, тобто з значним пропуском строку звернення до суду.
Щодо доводів позивача викладених в клопотанні про поновлення строку наданому до суду разом з позовною заявою, колегія суддів зазначає, що однією з поважних причин позивач зазначає, що в достатній мірі не володіє мовою судочинства та є юридично необізнаним, а тому вважає, що цим була ускладнена можливість своєчасно скористатися своїм правом щодо звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав та свобод.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позовна заява та апеляційна скарга викладені українською мовою, поданні до суду та підписані безпосередньо самим позивачем ОСОБА_1 , зазначені процесуальні документи є юридично вмотивовані, доказів звернення позивача за правовою допомогою до фахівців в юридичній сфері у період з 18.06.2021 р. до 10.11.2023 р. матеріали справи не містять, тому зазначені обставини спростовують позицію апелянта про не володіння в достатній мірі українською мовою та факт про те, що особа не є юридично обізнаною.
Щодо доводів заявника про те, що він тільки декілька днів тому повернувся до міста Одеси із Закарпатської області, де був вимушений рятувався від військових дій на території міста Одеси слід зазначити, що про порушення своїх прав позивач дізнався 18.06.2021 р. (про що наголошує в позовній заяві), 5-ти денний строк звернення до суду спливає 24.06.2021 р., військовий стан введено в Україні 24.02.2022 р., однак причин не можливості звернутись до суду у період з 24.06.2021 р. по 24.02.2022 р. позивач не наводить. Також на підтвердження своїх доводів позивач не надає доказів проживання усього часу в Закарпатській області та не наводить підстав, яким чином зазначені обставини позбавили його можливості звернутись до суду протягом більше як двох років.
В свою чергу в апеляційній скарзі апелянтом вже зазначено зовсім інші підстави пропуску строку, а саме такі як побоювання за власне життя у разі повернення його до країни громадянської належності, однак зазначені підстави не можуть бути поважними причинами пропуску строку звернення до суду з таким позовом, а є фактично обґрунтування позивачем його позовних вимог, а саме не погодження з рішенням ГУ ДМС в Одеській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.
При цьому суд першої інстанції постановляючи ухвалу від 04.06.2024 р. повернув позовну заяву позивачу на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, у відповідності до якої позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тобто у цій справі під час апеляційного перегляду слід дослідити питання дотримання судом першої інстанції вимог щодо належного сповіщення позивача про наявність такої ухвали суду.
З цього приводу слід зазначити, що зазначена справа в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться з листопада 2023 р., за цей час судом першої інстанції двічі було залишено позовну заяву позивача без руху та надано останньому можливість скористатись своїм правом на судовий захист шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку в якій необхідно було вказати інші поважні підстави пропуску строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції, після винесення ухвали від 25.03.2024 р. про залишення без руху позовної заяви, було використано усі можливі процесуальні способи для повідомлення позивача про наявність такої ухвали та запропоновано йому у встановлений судом строк вчинити відповідні дії, проте позивач ОСОБА_1 вимоги ухвали суду не виконав, жодних дій на виконання законних вимог суду не вчинив, заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших поважних причин до суду не надав (93-101).
В апеляційній скарзі апелянт не наводить жодних правових підстав не вірного застосування судом першої інстанції таких наслідків, як повернення позивачу позовної заяви на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, а тому колегія суддів доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення апеляційної скарги. При цьому слід зазначити, що повернення позовної заяви не позбавляє ОСОБА_1 права повторного звернення до суду з відповідною позовною заявою у відповідності до ч. 8 ст. 169 КАС України.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, у відповідності до ч.2 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 вересня 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук