П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26711/24
Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до члена ВРП ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати підготувати висновок та проєкт рішення (ухвали) по дисциплінарній справі, відкритій ухвалою ВРП №151/3дп/15-24 від 22.01.2024 та передати підготовлені документи разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу Секретаріату ВРП для надання членам Дисциплінарної платати для вивчення,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до члена ВРП ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 щодо не підготовки висновку та проєкту рішення (ухвали) по дисциплінарній справі відкритій ухвалою ВРП №151/3дп/15-24 від 22.01.2024 та не передачі висновку та проєкту рішення разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурованого підрозділу секретаріату ВРП для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення;
- зобов'язати члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяну Знаменівну підготувати висновок та проєкт рішення (ухвали) по дисциплінарній справі відкритій ухвалою ВРП №151/3дп/15-24 від 22.01.2024 та передати висновок та проєкт рішення (ухвали) разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурованого підрозділу секретаріату Ради для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року передано справу № 420/26711/24 за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяни Знаменівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд до Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що враховуючи приписи ст. 25 КАС України, позивач має право оскаржити протиправні дії чи рішення члена Вищої ради правосуддя до Одеського окружного адміністративного суду чи Київського окружного адміністративного суду за вибором позивача.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 11.04.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Вищої ради правосуддя, в якій просив звільнити його з посади судді окружного адміністративного суду міста Києва у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України (а.с. 13).
19.04.2023 член Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку, запропонувала Вищій раді правосуддя прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 14-19).
22.01.2024 Першою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя постановлено ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Окружного адміністративного суду Вовка П.В. та Аблова Є.В. №151/3дп/15-24 від 22.01.2024 (а.с. 8-12).
Предметом спору в цій справі, виходячи з позовних вимог, є протиправна, на думку позивача, бездіяльність члена Вищої ради правосуддя, яка проявляється у не виготовленні висновку по дисциплінарній справі, відкритій ухвалою ВРП №151/3дп/15-24 від 22.01.2024, а також у не переданні висновку разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами на розгляд Дисциплінарної палати.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що згідно з п. 2 - п. 4 ч.1 ст. 266 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності актів, рішень, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, та за приписами ч. 2 ст. 266 КАС України такі справи розглядаються Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
За ч.1 ст. 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою-четвертою цієї статті.
За припасами ч.4 ст.22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя визначені статтею 266 КАС України.
Згідно положень частини 1 статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат;
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів (ч.2 ст. 266 КАС України).
Як правильно встановив суд першої інстанції, предметом спірних правовідносин є бездіяльність члена Вищої ради правосуддя, яка проявляється у не виготовленні висновку по дисциплінарній справі відкритій ухвалою ВРП №151/3дп/15-24 від 22.01.2024, а також у не переданні висновку разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами на розгляд Дисциплінарної палати.
Згідно положень Закону України від 21.12.2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України №1798-VIII Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, права та обов'язки яких визначені у ст. 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Висновок доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати (частина друга статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Враховуючи вищевказане апеляційний суд дійшов висновку, що предметом спірних правовідносин є бездіяльність члена Вищої ради правосуддя стосовно не виготовлення висновків по скарзі на дії позивача для подальшого прийняття рішення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, а тому такий позов підпадає під дію положень статті 266 КАС України, з огляду на що дана справа має розглядатись Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду, як судом першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
На підставі вищезазначеного апеляційний суд, як і суд першої інстанції вважає, що справа за позовом ОСОБА_1 до члена ВРП ОСОБА_2 має бути передана на розгляд Верховному Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду, як суду першої інстанції.
Відповідаючи на доводи апелянта стосовно його права оскарження протиправних дій чи рішення члена Вищої ради правосуддя до Одеського окружного адміністративного суду чи Київського окружного адміністративного суду за вибором позивача, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
Як було вказано судом першої та підтверджено судом апеляційної інстанцій, особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Вищої ради правосуддя, визначені статтею 266 КАС України, відповідно до якої розгляд адміністративних справ щодо законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів.
Таким чином, підсудність спорів щодо законності актів, законності дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя чітко визначена нормами діючого законодавства, а саме нормами ст. 266 КАС України.
Оскільки норми ст. 266 КАС України є спеціальною нормою, яка визначає підсудність конкретних справ, а норми ст. 25 КАС України є загальними нормами, якими окрім іншого встановлено, що у разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача, апеляційний суд відхиляє, як помилкові, доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції суперечать приписам ст. 25 КАС України.
Доводи апелянта щодо постановлення оскаржуваної ухвали з метою затягування розгляду справи, апеляційний суд відхиляє, як такі, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимим доказами.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваною бездіяльністю відповідача, тобто стосуються суті позовних вимог, а не питання підсудності.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, необхідні для вирішення питання щодо передачі адміністративної справи до іншого суду, та постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 2-12, 22, 25, 29, 242, 266, 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 420/26711/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 24.09.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький