П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21414/24
Перша інстанція: суддя Марин П.П.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна, згідно з рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 04.07.2024,
Позивач, Головне управління ДПС в Одеській області (відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило суд підтвердити обґрунтованість рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 згідно рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 04.07.2024.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 заяву Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованість рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна, згідно з рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 04.07.2024 повернуто заявнику.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області (відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що квитанція про сплату судового збору від 14.05.2024 № 1154 була долучена до матеріалів справи 420/15039/24, однак вказана справа, так і не була відкрита та платіжна інструкція фактично не може вважатись реалізованою.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованість рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна, згідно з рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 04.07.2024.
Ухвалою суду від 08.07.2024 року заяву Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту залишено без руху. Повідомлено заявника про необхідність усунути недоліки в строк до 08.07.2024 року до 16 години 00 хвилин шляхом подання до суду документу про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
На виконання ухвали суду від 08.07.2024 року представником заявника подано клопотання про усунення недоліків та копія платіжної інструкції від 14.05.2024 №1154 на суму 3028,00грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 заяву Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованість рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна, згідно з рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 04.07.2024 повернуто заявнику.
Повертаючи заяву Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту заявнику, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що платіжна інструкція від 14.05.2024 №1154 вже подавалось заявником на підтвердження сплати судового збору по справі №420/15039/24, таким чином, недоліки, які зазначені в ухвалі від 08.07.2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області у визначений суддею строк усунені не були.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтею 160 КАС України.
Зокрема, положеннями частини 2 вказаної статті встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Водночас, перелік документів, що додаються до позовної заяви, визначено статтею 161 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За положеннями частини третьої статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України є наявність одночасної сукупності наступних умов:1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом.
При ознайомленні з позовною заявою та доданими матеріалами, судом першої інстанції, окрім іншого, було встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем не сплачено судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Зокрема, судом першої інстанції було встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію квитанції від 14.05.2024 №1154 на суму 3028,00грн.
Разом з тим, за результатами здійсненої у програмі "Діловодство спеціалізованого суду" перевірки зарахування відповідної суми судового збору за вказаною квитанцією, судом встановлено, що у справі №420/21414/24 відсутнє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України по платіжній інструкції від 14.05.2024 №1154.
Окрім того, з бази даних “Діловодство спеціалізованого суду» судом з'ясовано, що платіжна інструкція від 14.05.2024 №1154 вже подавалось заявником на підтвердження сплати судового збору по справі №420/15039/24.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Частиною 1 ст. 2 Закону №3674-VI визначено, що платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з частинами першої та другої 2 статті 9 Закону N 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.
Як вже вказувалось у цій постанові, залишаючи ухвалою від 08 липня 2024 року позовну заяву позивача без руху, суд першої інстанції зазначив про необхідність надання до суду доказу зарахування судового збору в сумі 2422,40 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судом першої інстанції при постановленні ухвали про повернення позовної заяви від 08 липня 2024 року встановлено, що надана до суду на виконання вимог ухвали від 08 липня 2024 року копія квитанції від 14.05.2024 №1154 на суму 3028,00грн. не свідчить про виконання скаржником вимог цієї ухвали суду, оскільки за результатами здійсненої у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» перевірки зарахування відповідної суми судового збору за відповідною квитанцією, судовий збір сплачений позивачем згідно з квитанцією від 14.05.2024 №1154 вже подавалось заявником на підтвердження сплати судового збору в іншій справі №420/15039/24.
Таким чином, звертаючись до суду із позовною заявою, позивач був зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи - №420/21414/24.
Разом із тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, судовий збір за наданою позивачем квитанцією сплачений і зарахований при розгляді іншої адміністративної справи.
Таким чином, надана позивачем квитанція від 14.05.2024 №1154, не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки не підтверджено зарахування судового збору в сумі 2422,40 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України та відсутня інформація про той номер справи, у межах якої подається відповідна позовна заява, а саме №420/21414/24.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №160/5879/20.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, оскільки вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 08.07.2024 залишились не виконаними, а недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті.
Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі №420/21414/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 24.09.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький