про відмову у забезпеченні позову
25 вересня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/10646/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/10646/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій, рішення протиправними,
05 вересня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язані з видачею наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби;
- визнати протиправним і незаконним рішення, прийняте ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі наказу про призов в частині призову ОСОБА_1 на військову службу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10646/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24 вересня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти будь-які дії, пов'язані з відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та незаконними рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/10646/24, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №826/16269/17 викладено такі висновки щодо застосування норм права: "За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії".
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення відповідачами дій по мобілізації, і як наслідок, зміняться його статус з військовозобов'язаного на військовослужбовця, що унеможливить реалізацію позивачем права на відстрочку, а також виконання рішення суду, оскільки якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набере статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, у разі задоволення позову, оскільки реалізація права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка є військовослужбовцем, є неможливим. Позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову неможливо буде виконати рішення суду.
Предметом спору у цій справі є дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язані з видачею наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, а також у цій справі позивач оскаржує рішення, прийняте ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі наказу, про призов в частині призову ОСОБА_1 на військову службу.
Тобто у своєму позові ОСОБА_1 стверджує, що оскаржуваним наказом він є мобілізованим за призовом, а отже проходить військову службу.
У цій справі позивач не оскаржує рішення про відмову у наданні йому відстрочки чи бездіяльність відповідача, що полягає у не наданні відстрочки ОСОБА_1 , тому суд критично оцінює доводи позивача про необхідність забезпечення позову для забезпечення мети реалізації ОСОБА_1 права на відстрочку від призову на військову службу.
У цій справі позивачем не заявлено вимог зобов'язального характеру, тому відсутні підстави стверджувати, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача чи суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Водночас позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом у цій справі.
Позивачем не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Щодо доводів позивача про протиправність оскаржуваного рішення та дій суд зазначає, що при наданні оцінки обґрунтованості заяви про забезпечення позову суд не досліджує документи, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення чи вчинення оскаржуваних дій, не вирішує питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Правомірність чи неправомірність прийняття оскаржуваних наказу та дій відповідача буде встановлена судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи по суті, стверджувати на даний час про це неможливо. Відповідно до статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Таким чином, саме на стадії розгляду справи по суті суд з'ясовує обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу свої вимог та заперечень, та досліджує зібрані докази.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі у справі №440/10646/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій, рішення протиправними.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич