25 вересня 2024 рокусправа № 380/8219/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “100 Шин+» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “100 Шин+» до Львівської митниці, в якій просить суд :
визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002753; №UA209230/2023/003254;
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100657/2 від 23.10.2023; №UA209000/2023/100799/2 від 28.12.2023.
Позовні вимоги позивач обґрунтував покликанням на те, що оскаржувані рішення митного органу прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме, відповідач безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржені рішення. На думку позивача, ним було надано всі необхідні документи відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, у поданих митних деклараціях митна вартість товару позивачем визначена за ціною договору (контракту), який імпортується та обрано основний метод визначення митної вартості товару. Тому, вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 22.04.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки в процесі опрацювання наданих до митного оформлення документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
24.04.2020 між ТОВ “100 Шин+» (Покупець) та “QINGDAO QJ INDUSTRIAL INC», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SHQJ2020 від 24.04.2020 (Додаток № 1), відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує Вантажні та легкові шини Виробник: “QINGDAO QJ INDUSTRIAL INC.» у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту визначається згідно Інвойс, умови поставки визначаються згідно Інвойс. Сторони узгодили поставку товару партіями.
Відповідно до умов договору, на підставі рахунку проформи № QJM-DS20230223100S+від 05.05.2023 ТОВ “100 Шин+» здійснило попередню оплату за товар, банківський платіжний документ № 230508/000961512 від 08.05.2023 ( 5000,00USD) № 230712/001025138 від 12.07.2023 (21849,80 USD ) ; № 230914/001084429 від 14.09.2023 (5864,28USD ).
З метою додержання умов контракту сторони узгодили на партію товару Інвойс № TBR-QJ-23XY170 від 30.07.2023 відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару . Загальна кількість товару в партії складає 278 штуки, загальна вартість товару на умовах CFR (GDANSK) становить 32714,08 Доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Львівської митниці електронна митна декларація № 23UA209230112323U0 від 20.10.2023 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230112323U0, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості імпортованого товару було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 30.07.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) №QJM-DS20230223100S+ від 05.05.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №TBR-QJ-23XY170 від 30.07.2023; коносамент (Bill of lading)№ 229617831 від 03.08.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) №18/10/23/13.10 від 18.10.2023; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №23C3702M8457/00181 від 31.07.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №127 від 04.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0210225 від 05.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 18.10.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 30.07.2023; розрахунок ціни (калькуляція) № TBR-QJ-23XY170 від 30.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 100SH-QJ2020 від 24.04.2020 (з додатками); договір (контракт) про перевезення №20231016/1 від 16.10.2023; - договір (контракт) про перевезення №TEO-27092023 від 27.09.2023; копія митної декларації країни відправлення №425820230000733897 від 30.07.2023.
ВМД № 23UA209230112323U0 від 20.10.2023 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 127,87 Дол. США/ одиниця ( або 2,14 Дол. США/ кг.)
20.10.2023 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи: лист пояснення ТОВ “100 Шин+» № б/н від 20.10.2023;
За результатами опрацювання поданої митної декларації та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA209230/2023/002753 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100657/2 від 23.10.2023, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3,01 Євро/кг.
У графі 33 Рішення про коригування №UA209000/2023/100657/2 від 23.10.2023 відповідач зазначає, що подані документи не містять всіх відомостей до ціни, що була фактично сплачена за товар та обґрунтовує своє рішення наступним:
“у CMR гр.3 Місце розвантаження вказано Україна, - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про “місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки», а не про країну прийняття вантажу до перевезення;
відповідно до п. 4.2 Контракту 100SH-QJ2020 термін доставки товару зі складу в порт відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту виконання п. 5.1, а саме з моменту оплати за товар. Додатком до договору б/н від 24.05.23 внесено зміни в п.4.2, а саме, що термін доставки товару зі складу в порт відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення замовлення покупцем. А термін поставки кожної партії товару на територію України не повинен перевищувати 90 календарних днів з дати проведення передоплати за партію товару. Проте ні замовлення ні рахунку про оплату за товар не надано. А тому неможливо перевірити дотримання умов договору в частині розрахунку за товари.
Також у фактурі TBR-QJ-23XY170 від 30.07.23 та у проформі QJM-DS20230223100S+ від 05.05.23 вказані умови оплати “100% оплата через 180 днів після прибуття товару до порту призначення. За несвоєчасну оплату стягується комісія у розмірі 0,03%. Тобто умови розрахунку за товар вказані у рахунку фактурі суперечать умовах вказаним у контракті, інших документів щодо змін щодо умов оплати за товар не надано.
За результатами опрацювання транспортних документів, а саме Довідки на перевезення № 0210225 від 05.10.2023. необхідно відмітити відсутність розміру транспортних перевезень за усім маршрутом. Також такий документ має довідковий характер. Документи, які можуть бути подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування, може бути - Калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація відсутня, оскільки документи є довідкою для митних органів. Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій “Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: “Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що Довідка містять відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та не містять після його перетину, тобто сформована з порушенням принципів пропорційного розподілу.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України митним органом надіслано вимогу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості. На вимогу митного органу декларантом надано документи які дублюють уже надані. Також надані декларантом документи не містять інформації яка спростовує виявлені розбіжності.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.
Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД 23UA209190047170U4 від 27.09.2023 де вартість такого товару становить 3.01 дол. США за кг.
Не погоджуючись з рішенням митного органу Позивач подав нову МД № 23UA209230112866U2 від 23.10.2023 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Відповідно до умов договору, на підставі рахунку проформи № QJM-DS20230919100S+ від 19.09.2023 ТОВ “100 Шин+» здійснило попередню оплату за товар, банківський платіжний документ 230922/001091801 від 22.09.2023.
З метою додержання умов контракту сторони узгодили на партію товару Інвойс № TBR-QJ-23XY242 від 15.10.2023 відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару . Загальна кількість товару в партії складає 280 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) становить 31588,00 Доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Львівської митниці електронна митна декларація № 23UA209230133833U9 від 26.12.2023 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA209230133833U9 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості імпортованого товару було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 15.10.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) №QJM-DS20230919100S+ від 19.09.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №TBR-QJ-23XY242 від 15.10.2023; коносамент (Bill of lading) BW23100030 15.10.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) Б/Н від 11.12.2023; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №23C3702M8457/00321 від 11.12.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №230922/001091801 від 22.09.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №028394 від 01.12.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №029036 від 12.12.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №12-12-2 від 12.12.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1657 від 13.12.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 15.10.2023; розрахунок ціни (калькуляція) TBR-QJ-23XY242 від 15.10.2023; -зовнішньоекономічний договір (контракт)№ 100SH-QJ2020 від 24.04.2020; договір (контракт) про перевезення №07-09 від 07.09.2023; заявка до договору (контракту) про перевезення №08-12-23/4-2 від 07.09.2023; договір (контракт) про перевезення №1054-T/21 від 17.06.2021; заявка до договору (контракту) про перевезення № 15 від 01.12.2023; договір (контракт) про перевезення №20231212/1 від 07.12.2023; копія митної декларації країни відправлення №425820230001015498 від 15.10.2023.
ВМД №23UA209230133833U9 від 26.12.2023 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 136,93 Дол. США/ одиниця ( або 2,30 Дол. США/ кг.)
28.12.2023 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи: лист пояснення ТОВ “100 Шин+» № б/н від 28.12.2023.
За результатами опрацювання поданої митної декларації та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA209230/2023/003254 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100799/2 від 28.12.2023, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3,01 Євро/кг.
У графі 33 Рішення про коригування № UA209000/2023/100799/2 від 28.12.2023 відповідач зазначає, що подані документи не містять всіх відомостей до ціни, що була фактично сплачена за товар та обґрунтовує своє рішення наступним:
“- умови поставки згідно інвойсу FOB QINGDAO. Відповідно до положень Інкотермс -2020, FOB (Free On Board (... named port of shipment)) Франко борт (... Назва порту відвантаження). Термін “франко - борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому покупцем порту відвантаження, з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару повинен нести покупець. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна (фактурна вартість) за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Комерційні документи про надання транспортно-експедиційних послуг надані декларантом, а саме рахунок фактура від 01.12.2023 № 028394 та № 029036 від 12.12.2023 не містить відомостей щодо згаданих складових а саме страхування під час перевезення товару морським транспортом.
Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ; - розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 830 км, а вартість 180000 грн. - що становить 216.87 грн/км, відстань по території України 81 км, а вартість 24000 грн. - що становить 296.3 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій “Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: “Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що Договір-Заявка від 07.12.2023 №20231212/1 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу;
- відповідно до вимог п. 2.3 зовнішньоекономічної угоди від 24.04.2020 №100SHQJ2020 визначено, що якість товару відповідає копії сертифікату якості ЕСЕ, який має бути виданий виробником. Проте даний документ декларантом не надано; - відповідно до вимог п. 4.3 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.06.2021 № 1054-Т/21 визначено, що оплата послуг з перевезення товару здійснюється на умовах передплати. Проте банківський платіжний документ про факт оплати послуг з перевезення вантажу у порушення вимог договору декларантом не надано митному органу».
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України митним органом надіслано вимогу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості. На вимогу митного органу декларантом надано документи які дублюють уже надані. Також надані декларантом документи не містять інформації яка спростовує виявлені розбіжності.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.
Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA209230/2023/118775 від 07.11.2023 де вартість такого товару становить 3,01 дол. США за кг.
Не погоджуючись з рішенням митного органу Позивач подав нову МД № 23UA209230134672U7 від 28.12.2023 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).
Оцінивши підстави прийняття рішень про коригування митної вартості №UA209000/2023/100657/2 від 23.10.2023 та №UA209000/2023/100799/2 від 28.12.2023, суд встановив таке.
Підстави коригування митної вартості зазначеного в рішенні №UA209000/2023/100657/2 від 23.10.2023 є необґрунтованими.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності на неточності, зокрема: у CMR гр.3 Місце розвантаження вказано Україна, - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про “місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки», а не про країну прийняття вантажу до перевезення.
Позивачем до митного оформлення були надані Автотранспортна накладна (CMR) № 18/10/23/13.10 від 18.10.2023.
Суд зазначає, що основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19 травня 1956) (далі - Конвенція КДПВ). CMR - це міжнародна товарно-транспортна накладна, це бланк, що самокопіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися. Правила та коментарі щодо заповнення типової форми міжнародної транспортної накладної (CMR): Графа 3. Вказуються місце розвантаження вантажу. В усіх поданих до митного контролю CMR вказувалася країна вивантаження. Під місцем вивантаження відправник вважає саме країну, а не місто, оскільки вказівки Конвенція КДПВ не вказує необхідність зазначати саме місто завантаження. Крім того, твердження відповідача про порушення порядку заповнення CMR не свідчать про наявність у поданих до митного контролю документах розбіжностей, адже розбіжність повинна бути між декількома документами, чи про наявність у цих документах ознак підробки, адже відсутнє рішення відповідного органу, що свідчило б про підробку документів. Також не вказано, яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 20 червня 2023 року по справі № 1.380.2019.006247).
Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна правова позиція наведена у Постановах Верховного суду від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме зазначення а CMR в графі 3: Україна , впливає на визначення митної вартості .
В рішенні про коригування митної вартості зазначено, відповідно до п. 4.2 Контракту 100SH-QJ2020 термін доставки товару зі складу в порт відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту виконання п. 5.1, а саме з моменту оплати за товар. Додатком до договору б/Н від 24.05.23 внесено зміни в п.4.2, а саме ,що термін доставки товару зі складу в порт відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення замовлення покупцем. А термін поставки кожної партії товару на територію України не повинен перевищувати 90 календарних днів з дати проведення передоплати за партію товару. Проте ні замовлення ні рахунку про оплату за товар не надано. А тому неможливо перевірити дотримання умов договору в частині розрахунку за товари.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; Документ зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17 Відповідно до вимог Митного кодексу “Замовлення, що підтверджує дату доставки товару зі складу продавця до порту відвантаження» не є документом, що підтверджує митну вартість.
Відповідно до статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 р. по справі № 815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.
В рішенні про коригування митної вартості зазначено, також у фактурі TBR-QJ23XY170 від 30.07.23 та у проформі QJM-DS20230223100S+ від 05.05.23 вказані умови оплати “100% оплата через 180 днів після прибуття товару до порту призначення». За несвоєчасну оплату стягується комісія у розмірі 0,03%. Тобто умови розрахунку за товар вказані у рахунку фактурі суперечать умовах вказаним у контракті, інших документів щодо змін щодо умов оплати за товар не надано.
Відповідно до п.5.2. зовнішньоекономічного договору № 100SH-QJ2020 від 24.04.2020 порядок оплати товару визначається відповідно до рахунку проформи на кожну поставку товару.
Відповідно до рахунку - проформи № QJM-DS20230223100S+від 05.05.2023 передбачені умови оплати : 100% оплата на протязі 180 днів після прибуття товару в порт призначення .
Таким чином умови оплати чітко визначені відповідно до зовнішньоекономічного договору та рахунку-проформи.
Крім того, відповідно до статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2018р. по справі № 815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.
В рішенні про коригування митної вартості зазначено, за результатами опрацювання транспортних документів, а саме Довідки на перевезення № 0210225 від 05.10.23. необхідно відмітити відсутність розміру транспортних перевезень за усім маршрутом. Також такий документ має довідковий характер. Документи, які можуть бути подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування, може бути - Калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація відсутня, оскільки документи є довідкою для митних органів. Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій “Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: “Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що Довідка містять відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та не містять після його перетину, тобто сформована з порушенням принципів пропорційного розподілу.
Відповідно до пп.6 п 2. ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До митного оформлення позивачем була надана довідка про транспорті витрати № 0210225 від 05.10.2023, що підтверджує вартість транспортних витрат в порту Гданськ, а саме: транспорті витрати по перевантаженню з контейнера в машину; навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України; транспортно-експедиційне обслуговування в порту Гданськ; винагорода експедитору.
Додатково витрати підтверджують, зокрема: договір (контракт) про перевезення №TEO-27092023 від 27.09.2023; рахунок-фактура №127 від 04.10.2023; акт надання послуг №119 від 05.10.2023; банківський платіжний документ про оплату №12810 від 05.10.2023.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 07.07.2023 у справі № 803/718/17.
Отже, вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.
Щодо зауважень відповідача, що Довідки не містять відомостей про вартість перевезення після перетину кордону.
Відповідно до довідки про транспорті витрати № 0210225 від 05.10.2023 послуги надавалися в порту Гданськ (Польща), жодних послуг по території України Постачальником послуг не давалося.
Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з п.2 ч.11 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення на територію України.
Враховуючи вимоги ч.10 ст.58 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості товару, такі складові митної вартості товару, як витрати на доставку товару після ввезення на митну територію України не підлягають включенню т.б. не є складовою митної вартості. Тому наявність / відсутність цінової інформації про транспортування товару по території України не має впливу на визначення митної вартості оцінюваної партії Товару.
Крім того Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного суду від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15.
У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність /відсутність в довідці про транспортні вартості, транспортних витрат по території України впливає на визначення митної вартості.
Підстави коригування митної вартості зазначеного в рішенні №UA209000/2023/100799/2 від 28.12.2023 є необґрунтованими.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності на неточності, зокрема:
В рішенні про корегування митної вартості зазначено, умови поставки згідно інвойсу FOB QINGDAO. Відповідно до положень Інкотермс -2020, FOB (Free On Board (... named port of shipment)) Франко борт (... Назва порту відвантаження). Термін “франко - борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому покупцем порту відвантаження, з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару повинен нести покупець. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна (фактурна вартість) за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури. Комерційні документи про надання транспортно-експедиційних послуг надані декларантом, а саме рахунок фактура від 01.12.2023 № 028394 та № 029036 від 12.12.2023 не містить відомостей щодо згаданих складових а саме страхування під час перевезення товару морським транспортом. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ; розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 830 км, а вартість 180000 грн. - що становить 216.87 грн/км, відстань по території України 81 км, а вартість 24000 грн. - що становить 296.3 грн/ км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій “Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: “Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що Договір-Заявка від 07.12.2023 №20231212/1 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.
Відповідно до пп.6 п 2. Ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До митного оформлення позивачем були надані документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом QINGDAO (Китай) до п/п Шегині (Україна ) :
на підтвердження транспортних витрат з пункту відправлення порт QINGDAO (Китай) до порт (Gdansk ) Польща що включає вантажно-розвантажувальні роботи Довідка про транспортні витрати № 1657 від 13.12.2023, що містить данні про вартість перевезення та супутніх витрат: - з пункту відправлення порт QINGDAO (Китай) до порт Gdansk (Польща) містить номер лінійного та домашнього коносаменту (273544913/BW23100030) містить номери контейнерів (HASU4226374) що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки;
на підтвердження транспортних витрат, з порт Gdansk (Польща) до п/п Шегині надана Довідка про транспортні витрати № 12-12-2 від 12.12.2023 ( Додаток № 25) що містить номер автотранспортного засобу яким здійснювалось перевезення (BC1317MC/BC4212XF ), містить номер контейнера ( HASU4226374 ) містить номер та дату CMR (№б/н від 11.12.2023), містить посилання на Інвойс (TBRQJ-23XY242 від 15.10.2023), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 07.07.2023 у справі № 803/718/17.
Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 1054-T/21 від 17.06.2021; рахунок на оплату №028394 від 01.12.2023 та №029036 від 12.12.2023; акт виконаних робіт № 028394 від 05.12.2023 та № 029036 від 12.12.2023; банківський платіжний документ №13214 від 04.12.2023 та № 13301 від 14.12.2023; договір (контракт) про перевезення № 20231212/1 від 07.12.2023; договір (контракт) про перевезення № 07-09 від 07.09.2023; рахунок на оплату № 12-2/12/2023 від 12.12.2023; акт виконаних робіт № 28-12 від 28.12.2023; банківський платіжний документ № 13380 від 29.12.2023.
Щодо зауважень відповідача, про відсутність у рахунках на оплату транспортно-експедиційних послуг від 01.12.2023 № 028394 та № 029036 від 12.12.2023 відомостей щодо згаданих складових а саме страхування під час перевезення товару морським транспортом.
Послуги страхування під час перевезення товару морським транспортом експедитором - не надавались.
Умовами поставки оцінюваної партіє товару є FOB (QINGDAO) відповідно до умов поставки FOB страхування Товару не є обов'язковим, страхування товару не було здійснено Продавцем, та не здійснювалось Покупцем.
Таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, то твердження митного органу про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним.
Згідно з п.8 ч.2 ст.53 МК України, вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося. Таким чином, якщо, за умовами поставки, товар декларантом не страхувався, вимога митниці про надання такої інформації є безпідставною.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року справа №814/1213/16 , від 22 грудня 2020 року справа № 420/2850/19.
Листом - поясненням № б/н від 28.12.2023 позивач повідомив відповідачу про те , що страхування товару не здійснювалось.
Щодо зауважень відповідача, що Довідки не містять відомостей про вартість перевезення після перетину кордону.
Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з п.2 ч.11 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення на територію України.
Враховуючи вимоги ч.10 ст.58 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості товару, такі складові митної вартості товару, як витрати на доставку товару після ввезення на митну територію України не підлягають включенню т.б. не є складовою митної вартості. Тому наявність / відсутність цінової інформації про транспортування товару по території України не має впливу на визначення митної вартості оцінюваної партії Товару.
Крім того Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного суду від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15.
У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність /відсутність в довідці про транспортні вартості, транспортних витрат по території України впливає на визначення митної вартості .
В рішенні про коригування митної вартості зазначено, відповідно до вимог п. 2.3 зовнішньоекономічної угоди від 24.04.2020 №100SH-QJ2020 визначено, що якість товару відповідає копії сертифікату якості ЕСЕ, який має бути виданий виробником. Проте даний документ декларантом не надано.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17 Відповідно до вимог Митного кодексу сертифікат якості не є документом, що підтверджує митну вартість.
Крім того відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості Товару.
Тож ненадання Продавцем сертифікату може свідчити про невиконання Продавцем умов контракту , в частині надання сертифікату якості ЕСЕ , проте не може свідчити про заниження митної вартості.
В рішенні про коригування митної вартості зазначено, відповідно до вимог п. 4.3 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.06.2021 № 1054-Т/21 визначено, що оплата послуг з перевезення товару здійснюється на умовах передплати. Проте банківський платіжний документ про факт оплати послуг з перевезення вантажу у порушення вимог договору декларантом не надано митному органу. Так, Позивачем були порушені умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.06.2021 № 1054-Т/21, в частині термінів оплати послуг, Здійснення оплати послуг перевезення пізніше узгодженої договором дати - може свідчити про порушення договору , в частині термінів оплати, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем. В свою чергу Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод .
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року, № 815/137/17.
До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.
Отже, позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Як вже зазначалось, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування товару, однак відповідачем у спірному рішенні застосовано другорядний метод зокрема 2б.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і ст.60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Також, як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Обов'язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, від 17.11.2022 у справі №807/221/18, від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247.
Водночас, судом встановлено, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару, відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а, а застосування методу 2ґ для визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати іншої митної декларації.
Таким чином, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається.
Суд також враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм “код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності таких в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних суд приходить висновку, що спірні рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100657/2 від 23.10.2023; №UA209000/2023/100799/2 від 28.12.2023 не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.
Крім того, оскільки вищевказані рішення про коригування митної вартості стали підставою для прийняття карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002753, №UA209230/2023/003254, то позовні вимоги про їх скасування є похідними та також підлягають задоволенню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо сплаченого позивачем судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/100657/2 від 23.10.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002753.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/100799/2 від 28.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/003254.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “100 Шин+» судовий збір в сумі 8151,10 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна