25 вересня 2024 рокусправа № 380/4668/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів», в якій просить :
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №88/Ж10/31-00-23-02-20 від 19.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність спірного податкового повідомлення - рішення, оскільки відповідачем порушено порядок призначення перевірки позивача. На момент складення податкового повідомлення - рішення Податковим кодексом України не було передбачено штрафної санкції за несвоєчасне подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній платниками податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції та не є учасниками відповідної міжнародної групи компаній. Також звертав увагу, що штрафні санкції до платника податків згідно положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України не застосуються.
Ухвалою суду від 06.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що АТ АКБ “Львів» 09.09.2022 подало звіт про контрольовані операції за 2021 рік, в якому задекларовано контрольовані операції з контрагентом-нерезидентом на загальну суму 21 519 492 грн. Позивачем не подано повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2021 рік, що призвело до порушення вимог п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового Кодексу України. Вказує. що норма п. 52-1 підрозд. 10 розд. ХХ “Перехідні положення» ПК України щодо мораторію (зупинення) штрафних санкцій за порушення податкового законодавства (у тому числі щодо подання звітності для цілей податкового контролю за ТЦ) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначує, що АТ АКБ “Львів» учасником міжнародної групи компаній не було у 2021 році, у 2022, 2023 роках та не є станом на день подання позовної заяви, відповіді на відзив. Позивач зазначає, що законодавець вніс суттєві зміни до зазначених норм, які направлені на усунення можливості її неоднозначного трактування, шляхом розмежування звіту “про контрольовані операції» та повідомлення “про участь в міжнародній групі компаній», як таких, що не залежать один від одного. Такими змінами законодавець на законодавчому рівні закріпив обов'язок платника податків подавати повідомлення “про участь у міжнародній групі компаній», виключно у випадках коли він є учасником такої групи. Також, представник позивача вважає, що відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки та що у його діях відсутній склад податкового правопорушення. Представник позивача наполягає, що до спірних правовідносин потрібно застосувати положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк “Львів» подало звіт про контрольовані операції за 2021 рік 09.09.2022 року за №9434241999, в якому задекларовано контрольовані операції з контрагентом-нерезидентом I.D.Inspiring Development GmbH на загальну суму 21519492 грн
Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 08.12.2023 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині подання повідомлення про участь в міжнародній групі компаній за 2021 рік, за результатами якої 11.12.2023 було оформлено Акт №2792/Ж5/31-00-23-02-15/09801546.
Відповідно до висновку, зазначеного в Акті за результатами перевірки встановлено, що позивач порушив п.п. 39.4.2. п.39.4. ст.39 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України №2970-IX від 20.03.2023, в частині неподання повідомлення про участь в міжнародній групі компаній за 2021 р.
Позивач не погодився з висновками, що наведені в Акті, та 03.01.2024 надав заперечення до Акту.
За результатами розгляду Заперечень комісією вирішено висновки Акту документальної позапланової перевірки від 11.12.2023 №2792/Ж5/31-00-23-02-15/09801546 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині подання повідомлення про участь в міжнародній групі компаній за 2021 рік залишити без змін, Заперечення - без задоволення.
Відповідачем оформлено податкове повідомлення-рішення від 19.01.2024 №88/Ж10/31-00-23-02-20, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 113 500,00 грн.
Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пункту 75.1. ст. 75 ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. п. 78.1.2, 78.1.15 п. 75.1 ст.75 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом;
- неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, глобальної документації (майстер-файлу) та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Згідно з п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №609-VIII від 15.07.2015; в редакції Закону №1797-VIII від 21.12.2016; із змінами, внесеними із Законом №2245-VIII від 07.12.2017; в редакції Закону №466-IX від 16.01.2020) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
Звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній подаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог » та “Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до приписів п. 120.6 ст. 120 Податкового кодексу України несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, у тому числі несвоєчасне подання уточненого звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній на вимогу контролюючого органу, або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції в разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.6 і 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання глобальної документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.7 і 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній (у тому числі несвоєчасне подання уточненого звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній на вимогу контролюючого органу), але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, але не більше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє суду зробити висновок, що платник податків має зокрема обов'язок щодо подання до контролюючого органу звіту про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
Щодо доводів позивача про те, що він не повинен подавати Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2021 звітній рік, оскільки не є учасником у міжнародній групі компаній в 2021 році, суд зазначає таке.
Так, відповідно до положень пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в звітному 2021 році) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
Звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній подаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронні довірчі послуги».
Згідно з положеннями п. 7 розділу І “Порядку складання Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній “Про електронні довірчі послуги», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 2020 року №839, (в редакції, що діяла в звітному 2021 році) повідомлення складається із таких невід'ємних частин та розділів:
а) заголовна частина (“Загальні відомості») - містить загальні відомості про Повідомлення, платника податків, який подає звіт, найменування МГК, обраний материнською компанією такої групи звітний період (фінансовий рік) для цілей бухгалтерського обліку, суму сукупного консолідованого доходу МГК за такий період;
б) основна частина, яка складається із таких розділів: розділ І “Відомості щодо материнської компанії міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків», в якому зазначається інформація щодо материнської компанії МГК, до якої входить платник податків; розділ ІІ “Відомості щодо учасника міжнародної групи компаній, уповноваженого материнською компанією на подання звіту в розрізі країн», в якому зазначаються відомості щодо учасника МГК, якого материнська компанія уповноважила на підготовку та подання звіту у розрізі країн (у разі делегування таких повноважень материнською компанією); розділ ІІІ “Інформація щодо країн, відповідно до законодавства яких міжнародна група компаній не подає звіт у розрізі країн», в якому зазначається перелік держав (територій), в яких група не зобов'язана подавати звіт у розрізі країн відповідно до чинного законодавства таких держав (територій).
Відповідно до положень п. 6 розділу ІІ вказаного Порядку у графі 6 проставляється один із двох кодів, які повідомляють про статус платника податків, який подає Повідомлення, щодо його належності до МГК: UNC101 - платник податків, який здійснив операції, що визнаються контрольованими відповідно до вимог пункту 39.2 статті 39 Кодексу, входить до складу МГК у її визначенні, наведеному у підпункті 14.1.113-3 пункту 14.1.113 статті 14 Кодексу; UNC102 - платник податків, який здійснив операції, що визнаються контрольованими відповідно до вимог пункту 39.2 статті 39 Кодексу, не входить до складу МГК у її визначенні, наведеному у підпункті 14.1.113-3 пункту 14.1.113 статті 14 Кодексу.
У разі зазначення коду “UNC102» графи 7.1-11 та розділи I, II основної частини Повідомлення не заповнюються, а у графі 12, за потреби, можуть бути надані додаткові пояснення щодо непоширення на нього визначення “учасник міжнародної групи компаній».
З аналізу зазначених норм права вбачається, що обов'язок щодо подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за звітний 2021 рік виникає у платника податків, який у цьому звітному році здійснив контрольовані операції незалежно від факту входження підприємства до складу міжнародної групи компаній та незалежно до якої.
Станом на 30.09.2022 Податковий кодекс України встановлював, що повідомлення про участь у міжнародній групі компаній подається до 1 жовтня року, що настає за звітним та передбачає відповідальність за несвоєчасне подання такого повідомлення.
Щодо доводів позивача про те, що він звільняється від відповідальності на підставі п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, суд зазначає.
18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року №533-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків за період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 533-IX).
У зв'язку з набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) » та Законом України від 13 травня 2020 року №591-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків за період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» підрозділ 10 розділу XX ПК України був доповнений пунктом 52-1 такого змісту:
“За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: - обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; - цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; - обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; - здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; - порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».
Кабінет Міністрів України установив карантин на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.
Постановою від 27 червня 2023 року №651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України скасував 30 червня 2023 року з 24 години 00 хвилин на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі і за порушення строків подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
До завершення карантину Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні » в Україні був введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та триває досі.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України від 03 березня 2022 року №2118-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).
Цим Законом підрозділ 10 розділу XX ПК України був доповнений пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
На підставі підпунктів 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX ПК України в разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, встановленої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, - то в такому випадку платники податків звільняються від визначеної цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Для платників та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Законом від 24 березня 2022 року №2142-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» було внесено зміни до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме: слова “трьох місяців» замінено словами “шести місяців».
27 травня 2022 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року №2260-ІХ (далі - Закон № 2260-IX).
У цьому Законі підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено у такій редакції:
“У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Відтак, з набранням чинності Законом №2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.
Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
З набуттям чинності Законом №2260-IX встановлене підпунктом 69.1 пункту 69 Перехідних положень Податкового кодексу України звільнення від відповідальності стало залежним від доведення, у визначеному законодавством порядку, можливості або неможливості платником виконання свого обов'язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.
Відповідний Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225.
Так, станом на дату подання позивачем повідомлення про участь у міжнародній групі карантин припинено. Тобто, правові підстави для звільнення позивача від відповідальності відповідно до п.52-1 пп. 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України відсутні.
В той же час, позивачем не зазначено, а судом не встановлено наявність правових підстав для звільнення позивача від відповідальності відповідно до підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Протиправність означає невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Загальною ознакою податкового правопорушення є діяння, тобто дія чи бездіяльність. Під діями в праві розуміється активна поведінка. Бездіяльність - це певна форма поведінки особи, що пов'язана з не вчиненням дій, які вона мала і могла здійснити згідно з законом або взятими на себе зобов'язаннями.
Важливим елементом правопорушення є вина платника податків, суспільна небезпека та завдана шкода у результаті вчинення дій (чи бездіяльності). Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення вказує на те, що саме правопорушення не відбулося.
У визначенні податкового правопорушення законодавець прямо не зазначає про необхідність встановлення вини у діях платника податків.
В той же час, з наданих до суду доказів судом не встановлено, що позивач всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації повідомлення про участь у міжнародній групі компанії за 2021 рік.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач порушив терміни подання податкової звітності, за що підлягало притягненню до фінансової відповідальності відповідно до положень п.120.6 ст.120 Податкового кодексу України.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна