24 вересня 2024 року № 320/28297/24
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Київспецбуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Київспецбуд» (далі - позивач, ПП «Київспецбуд») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий/податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить:
- скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені ГУ ДПС у м. Києві:
№0019692/0706 від 14.03.2024 про донарахування податку на прибуток підприємств у розмірі 792 899,00 грн., (з яких 704 070,00 грн - податкове зобов'язання; 88 829,00 - штрафні санкції);
№0019693/0706 від 14.03.2024 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 1 225 876,00 грн, (з яких 980 701,00 грн - податкове зобов'язання; 245 175,00 - штрафні санкції);
№0019694/0706 від 14.03.2024 про нарахування штрафу за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних у розмірі 56 466,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю висновків акту перевірки, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки такі висновки контролюючого органу про порушення вимог ПК України зроблені без всебічного з'ясування обставин, системного аналізу наданих первинних документів щодо здійснення фінансово-господарських операцій, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку. Позивач наголошує на тому, що висновки контролюючого органу про необґрунтоване списання вартості паливно-мастильних матеріалів (бензин та дизпаливо) на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та адміністративних витрат спростовуються первинними документами, зокрема, актами списання пального та подорожніми листами за перевіряємий період, які, у свою чергу, складалися на підставі звітів, що формувались програмним забезпеченням, розробленим компанією UMT (TRAFFIC SYSTEM).
Щодо донарахування податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН по взаємовідносинам ПП «Київспецбуд» з ТОВ «Агро Строй» позивач вказав, що реальність господарських операцій між ПП «Київспецбуд» з ТОВ «Агро Строй» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: договором від 30.07.2018 №2018-07/30; видатковими накладними.
З приводу ненадання під час перевірки документів щодо якості товару з відповідними сертифікатами (паспортами) позивач зазначив, що ПП «Київспецбуд» не є кінцевим споживачем товару за Договором поставки, а тому сертифікати якості придбаних матеріалів зберігаються у виконавчій документації замовника будівництва. Пунктом 2.5 Договору поставки від 02.07.2020 №ІТО2-07/20-2 передбачено порядок врегулювання спору сторонами при незгоді покупця з кількістю та/або якістю наданого товару, однак даним пунктом не передбачено жодних документів, що мають бути передані постачальником разом із товаром. Крім того, на думку позивача, відсутність сертифікатів якості придбаних матеріалів не свідчить про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Інов Трейд» та ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд».
Стосовно не подання ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд» повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми 20-ОПП позивач зауважив, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вказав, що в ході проведення перевірки встановлено, що ПП «Київспецбуд» необґрунтовано списало вартість паливно-мастильних матеріалів (бензин та дизпаливо) на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на адміністративні витрат, вартість придбання та витрачання яких не підтверджено первинними документами - детальними подорожніми (шляховими) листами водіїв щодо маршрутів транспортних поїздок, пробігом транспортних засобів, фіскальними чеками отоварювання паливних карток на АЗС, актами прийому-передачі паливних карток (талонів) від постачальників на суму 1 807 388,00 грн, у тому числі по періодах: за 2019 рік на суму 410 969,00 грн; за 1 кв. 2020 року на суму 295 012,00 грн; за 2 кв. 2020 на суму 222 083,00 грн; за 3 кв. 2020 року на суму 319 629,00 грн; за 4 кв. 2020 року на суму 279 821,00 грн; за 1 кв. 2021 року на суму 279 874,00 грн. ПП «Київспецбуд» в порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на вартість списаного пального, що не підтверджено первинними документами та використані не в господарській діяльності, що призвело до заниження податкових зобов'язань у загальній сумі 559 878,00 грн.
Крім того, відповідач вказав, що операції, здійснені між позивачем та ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Інов Трейд», ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд» не мали реального характеру з огляду на не підтвердження факту реалізації ТМЦ від контрагентів ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Інов Трейд», ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд» на адресу ПП «Київспебуд», тобто такі операції здійснені без мети настання реальних наслідків. На думку відповідача, ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Інов Трейд», ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд» здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операцій з постачання ТМЦ та будівельних матеріалів для ПП «Київспебуд» і складено первинні документи всупереч нормам частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 1.2, 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
Протокольною ухвалою суду від 29.07.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Під час розгляду справи судом було заслухано пояснення сторін.
У судовому засіданні 07.08.2024, у зв'язку з неявкою представників сторін та враховуючи надходження клопотань про розгляд справи в порядку письмового провадження, протокольною ухвалою, судом на підставі частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу від 02.07.2021 №5426-п проведена планова виїзна документальна перевірка приватного підприємства «Київспецбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.12.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 22.12.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 22.12.2017 по 31.03.2021 та іншого законодавства за відповідний період, згідно затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 22.02.2024 №14853/Ж5/26-15-07-06-02-19/41825162, згідно з висновками якого встановлено порушення ПП «Київспецбуд»:
- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 4, п. 7, п. 11, п. 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, ст.ст. 1, 2, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 704 070 грн, у тому числі по періодах: ??за 2018 рік на суму 260 154 грн; ??за 2019 рік на суму 95 160 грн; ??за 2020 рік на суму 298 380 грн. (в т.ч. за 1 кв. 2020 - 53 102 грн., за півріччя 2020 - 93 077 грн., за 3 квартали 2020 - 248 012 грн.); за 1 кв. 2021 на суму 50 377 гривень;
- п. 198,5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 980 701 грн., в тому числі по періодах: липень 2018 у сумі 193 101 грн., листопад 2018 у сумі 93 677 грн., грудень 2018 у сумі 2 282 грн., грудень 2019 у сумі 84 291 грн., січень 2020 у сумі 11 840 грн., березень 2020 у сумі 29 328 грн., квітень 2020 у сумі 248 720 грн., травень 2020 у сумі 4 644 грн., серпень 2020 у сумі 152 809 грн., вересень 2020 у сумі 48 069 грн., жовтень 2020 у сумі 8 115 грн., листопад 2020 у сумі 9 147 грн., грудень 2020 у сумі 38 703 грн., січень 2021 у сумі 17 483 грн., лютий 2021 у сумі 10 266 грн., березень 2021 у сумі 28 226 грн;
- п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, в результаті чого не виписано (не оформлено) та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за наступні податкові періоди: липень 2018 року; жовтень 2018 року; серпень 2019 року; вересень 2019 року; листопад 2019 року; грудень 2019 року; січень 2020 року; лютий 2020 року; березень 2020 року; квітень 2020 року; травень 2020 року; червень 2020 року; липень 2020 року; серпень 2020 року; вересень 2020 року; жовтень 2020 року; листопад 2020 року; грудень 2020 року; січень 2021 року; лютий 2021 року; березень 2021 року;
- п. 63.3 ст. 63 ПК України та п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 №1588, щодо несвоєчасного подання 8 Повідомлень за формою №20 - ОПП стосовно використання об'єктів оподаткування (орендованих приміщень, експлуатації, відчуженню, передачу в оренду та повернення з оренди автомобілів) та не подання 4 Повідомлень за формою №20 - ОПП стосовно використання об'єктів оподаткування (орендованих приміщень та експлуатації, передачу в оренду приміщень, придбання та експлуатації автотранспорту та колісної техніки);
- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання з недостовірними відомостями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма №4-ДФ) за 3, 4 квартал 2018 року, 1,2,3 квартал 2019 року.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки від 22.02.2024 №14853/Ж5/26-15-07-06-02-19/41825162, позивачем до Головного управління ДПС у м. Києві подано письмові заперечення від 06.03.2024 №06/03-24 (вх. від 08.03.2024 №25231/6).
Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 12.03.2024 №2731/26-1507-06-02-09 письмові заперечення ПП «Київспецбуд» від 06.03.202024 №06/03-24 (вх. від 08.03.2024 №25231/6) залишено без розгляду, а висновки акту - без змін.
На підставі висновків Акту перевірки від 22.02.2024 №14853/Ж5/26-15-07-06-02-19/41825162 Головним управління ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від від 14.03.2024: №0019692/0706 про донарахування податку на прибуток підприємств у розмірі 792 899,00 грн., (з яких 704 070,00 грн - податкове зобов'язання; 88 829,00 - штрафні санкції); №0019693/0706 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 1 225 876,00 грн, (з яких 980 701,00 грн - податкове зобов'язання; 245 175,00 - штрафні санкції); №0019694/0706 про нарахування штрафу за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних у розмірі 56 466,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 14.03.2024 №0019692/0706, №0019693/0706 та №0019694/0706, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 27.03.2024 №27/03-24, в якій просив скасувати прийняті на підставі Акту перевірки від 22.02.2024 №14853/Ж5/26-15-07-06-02-19/41825162 податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 23.05.2024 №15309/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 14.03.2024 №0019692/0706, №0019693/0706 та №0019694/0706 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 14.03.2024 №0019692/0706, №0019693/0706 та №0019694/0706 протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
За правилами положень пункту 198.3 статті 198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.
Відповідно до визначення терміну «первинний документ», яке наведене в статті 1 Закону №996-ХІV - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо її закінчення.
Статтею 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі №520/7077/20 зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
При вирішенні адміністративної справи № 200/3458/21 у постанові від 15.03.2023 Верховним Судом сформовано обов'язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою в податковому праві діє принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що з метою забезпечення виконання податкового обов'язку особа вжила усіх передбачених законодавством заходів і її дії (бездіяльність) не мають на меті чогось іншого, крім як виконання вимог податкового законодавства до того часу поки податковими органами не доведено зворотного. Контролюючий орган на підтвердження недобросовісності поведінки платника податків повинен надати відповідні докази та вказати дані, що свідчать про наявність у останнього реальної можливості за допомогою розумних заходів з належною обачністю пересвідчитися в тому, що від його імені здійснюються податкові правопорушення і, що він міг завадити їх вчиненню або їх припинити.
Законодавство не містить певних конкретних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку.
На думку суду, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
У постанові від 14.02.2020 (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов'язання.
Як вбачається з Акту від 22.02.2024 №14853/Ж5/26-15-07-06-02-19/41825162, у ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що на балансі ПП «Київспецбуд» протягом перевіряємого періоду обліковувались транспортні засоби, а саме: колісний екскаватор JCB JS 200W, вантажний самоскид MAN TGA 41.400, автокран вантажний КРАЗ 10T-С, автокран МАЗ 5337, автомобіль легковий SUZUKI Vitara, вантажопасажирський автомобіль FIAT FIORINO COMBI та інші автомобілі, які використовувались підприємством для ведення господарської діяльності (використовувались працівниками ПІ «КИЇВСПЕЦБУД» та/або здавались в оренду іншим юридичним особам).
До перевірки надані накази по підприємству «Про затвердження норм витрат палива автокранів, вантажних автомобілів, екскаватора, легкових автомобілів» від 01.07.2019 №1-ТР, №3-TP, від 02.09.2019 №6-ТР, від 05.10.2019 №9-ТР, від 02.01.2020 №1-TP, №2-TP, №3-ТР, від 04.01.2021 №I-TP, №2-TP, №3-TP.
Пунктом 2 зазначених наказів передбачено складання подорожніх листів щодо маршрутів поїздок та пробігом транспортних засобів один раз на місяць за встановленою формою. Однак, до перевірки підприємством не надані подорожні (шляхові) листи щодо маршрутів поїздок та пробігом транспортних засобів щодо підтвердження використання ПММ у господарській діяльності, про що складено відповідні акти №889/Ж6/26-15-07-06-02-20 від 12.02.2024, №961/Ж6/26-15-07-06-02-20 від 14.02.2024, №999/Ж6/26-15-07-06-02-20 від 15.02.2024.
Відтак, контролюючий орган дійшов висновку, що ПП «Київспецбуд» необґрунтовано списало вартість паливно-мастильних матеріалів (бензин та дизпаливо) на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та адміністративні витрати, вартість придбання та витрачання яких не підтверджено первинними документами - детальними подорожніми (шляховими) листами водіїв щодо маршрутів транспортних поїздок, пробігом транспортних засобів, фіскальними чеками отоварювання паливних карток на АЗС, актами прийому-передачі паливних карток (талонів) від постачальників всього на суму 1 807 388 грн., у тому числі по періодах: за 2019 року на суму 410 969 грн, за 1 кв. 2020 року на суму 295 012 грн, за 2 кв. 2020 року на суму 222 083 грн, за 3 кв. 2020 року на суму 319 629 грн, за 4 кв. 2020 року на суму 279 821 грн., за 1 кв. 2021 року на суму 279 874 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ПП «Київспецбуд» має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 15.05.2020 №26530414202000239, строком дії 5 років (до 15.05.2025).
У власності позивача перебувають транспортні засоби, а саме: колісний екскаватор JCB JS 200W, вантажний самоскид MAN TGA 41.400, автокран вантажний КРАЗ 10T-С, автокран МАЗ 5337, автомобіль легковий SUZUKI Vitara, вантажопасажирський автомобіль FIAT FIORINO COMBI, що підтверджується наявними у справі матеріалами.
Як встановлено судом, за перевіряємий період позивач придбавав паливно-мастильні матеріали у ТОВ «Дружба-Нафтопродукт», ТОВ «Глуско-Карт Україна», ТОВ «Глуско-Рітейл».
На підтвердження придбання паливно-мастильних матеріалів у вказаних контрагентів до матеріалів справи долучено:
- договори поставки нафтопродуктів від 26.11.2019 №276, ВІД 26.12.2019 №35-Д-1375 та від 24.12.2020 №ТТР-Д-2747
- видаткові накладні від 02.12.2019 №4028, від 22.01.2021 №Т-9140, від 12.01.2021 №Т-8805, від 27.01.2021 №Т-9306, від 29.01.2021 №Т-9404, від 03.02.2021 №Т-9588, від 05.02.2021 №Т-9705, від 09.02.2021 №Т-9848, від 24.12.2020 №Т-8175, від 30.12.2019 №8397, від 23.12.2020 №9481.
У зв'язку з виробничою необхідністю та з метою посилення контролю за обліком руху товарно-матеріальних цінностей та раціонального використання ресурсів організації у ПП «Київспецбуд» створювались постійно діючі комісії по списанню товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується наказами від 04.01.2021 №04/01-2, від 12.03.2020 №12/03-1, від 11.05.2019 №11/05-1 та від 02.01.2018 №02/01-1.
Для організації роботи автомобільного транспорту на підприємстві, забезпечення обліку та списання палива відповідно до Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.1998 №43, Наказу Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Змін до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 24.01.2012 №36 позивачем було затверджено норми витрат палива транспортних засобів, про що свідчать накази від 01.07.2019 №1-ТР, №3-ТР, від 02.09.2019 №6-ТР, від 05.10.2019 №9-ТР, від 02.01.2020 №1-ТР, від 02.01.2020 №2-ТР, від 02.01.2020 №3-ТР, від 04.01.2021 №1-ТР, від 04.01.2021 №2-ТР, №3-ТР.
Факт списання палива в господарській діяльності позивача підтверджується актами списання товарів від 31.12.2019 №225 - №234, від 30.09.2019 №160, №161, від 31.08.2019 №128, від 31.12.2019 №275, від 31.12.2019 №235 - №238, від 31.03.2020 №56 - №61, від 29.02.2020 №28 - №30, від 31.01.2020 №3, від 31.01.2020 №2, від 31.01.2020 №1,
Суд зазначає, що фактично витрачені паливно-мастильні матеріали для експлуатації транспортних засобів списуються безпосередньо після їх витрачання на підставі первинних документів. Для підтвердження використання паливно-мастильних матеріалів у господарських операціях слід формувати відповідні документи.
Витрачені паливно-мастильні матеріали списуються на підставі актів списання, які в свою чергу складаються на підставі відомостей або подорожніх листів згідно з фактичною вартістю витраченого пального.
Подорожні листи є основним документом, що підтверджує проїзд транспортного засобу у господарських цілях і, як наслідок, є підставою для списання паливно-мастильних матеріалів на господарську діяльність.
Зазначена позиція випливає також із змісту листа Мінінфраструктури від 23.04.2013 №4492/25/10-13, яким визначено, що дорожній лист є основним документом первинного обліку роботи автотранспортних засобів, що підтверджує витрати, пов'язані із здійсненням перевезень, і як первинний бухгалтерський документ застосовується для обліку відповідних господарських операцій, зокрема, витраченого палива та олив. Але оскільки вони скасовані, суб'єкт господарювання може використовувати самостійно виготовлені бланки.
Тобто, платник податку може створювати власну форму первинного документа, а може користуватися і бланками скасованої форми.
Так, до матеріалів справи позивачем долучено подорожні листи за грудень 2020 року, за листопад 2019 року, за жовтень 2019 року, за вересень 2019 року, за березень 2020 року, за лютий 2019 року, за січень 2020 року, за лютий 2020 року, за квітень 2020 року, за червень 2020 року, за травень 2020 року тощо.
Подорожні листи позивача містять інформацію про роботу автомобіля (пробіг, маршрут, дані про водія, дані про автомобіль) і про використання пального. Таким чином, подорожній лист є первинним документом, який фіксує господарську операцію з роботи автомобіля і списання пального.
Суд враховує, що в порядку адміністративного оскарження позивачем до скарги від 27.03.2024 №27/03-24 було долучено копії подорожніх листів за 2019, 2020 роки, а також відомості про навігаційну програму «Traffic System», на підставі яких формувались дані щодо витрати пального за пройдений кілометраж. Однак, відповідачем під час розгляду скарги не надано оцінки наданим позивачем документам, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу в зазначеній частині.
Таким чином, на підставі наявних документів, суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про не підтверджене списання позивачем вартості паливно-мастильних матеріалів (бензин та дизпаливо) на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та адміністративних витрат з огляду на надані позивачем під час розгляду справи первинні документи.
Разом з тим, як встановлено судом, за перевіряємий період позивач проводив господарські відносини з ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Інов Трейд» та ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд».
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Агро Строй» за перевіряємий період, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Агро Строй» укладено договір поставки від 30.07.2018 №2018-07/30.
На виконання умов вказаного договору сторонами складено видаткові накладні від 30.07.2018 №222, №221, №223, №302, №301.
Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, у липні, жовтні 2018 року ТОВ «Агро Строй» на адресу позивача оформлено (зареєстровано) податкові накладні на загальний обсяг операцій 1 445 297,00 грн, сума ПДВ 289 059,30 грн., всього - загальна сума 1 734 356,00 грн.
Відповідно наданих до перевірки банківських виписок, оборотно-сальодової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», картки бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ТОВ «Агро Строй», розрахунки між сторонами поводились шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.
Станом на 31.03.2021 у ПП «Київспецбуд» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаємовідносинах з ТОВ «Агро Строй» дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Інов Трейд» за перевіряємий період, суд зазначає наступне.
Між позивачем та ТОВ «Інов Трейд» укладено договір поставки товару від 02.07.2020 №ІТ02-07/20-2.
До договору надана Специфікація на товар від 16.07.2020 №16.7 на суму 541 119,32 грн.
На підставі вищевказаного договору були виписані видаткові накладні від 20.07.2020 №76, від 16.07.2020 №102, від 16.07.2020 №104, від 17.07.2020 №106, від 17.07.2020 №107, від 20.07.2020 №108, від 20.07.2020 №109, від 21.07.2020 №111, від 21.07.2020 №112, від 22.07.2020 №113, від 22.07.2020 №114, від 22.07.2020 №115, від 23.07.2020 №116, від 23.07.2020 №117. Загальна сума 541 119,32 грн.
Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, у липні 2020 року ТОВ «Інов Трейд» на адресу ПП «Київспецбуд» оформлено (зареєстровано) податкові накладні на загальний обсяг операцій 541 119,32 грн.
Відповідно до наданих до перевірки банківських виписок, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту, розрахунки між ТОВ «Інов Трейд» та ПП «Київспецбуд» проводились шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.
Станом на 31.03.2021 у ПП «Київспецбуд» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаємовідносинах з ТОВ «Інов Трейд» дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд» за перевіряємий період, суд зазначає наступне.
Між позивачем та ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд» укладено договір поставки товару від 18.11.2019 №XX18-11/19-16.
На підставі вищезазначеного договору від 18.11.2019 №ХХ18-11/19-16 були виписані та оформлені видаткові накладні від 28.11.2019 №2666, від 09.12.2019, №2668, від 09.12.2019 №2667 на загальну суму 1117 697,60 грн.
Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, у грудні 2019 року ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд» на адресу ПП «Київспецбуд» оформлено (зареєстровано) податкові накладні на суму операцій 117 697,60 грн.
Відповідно до наданих до перевірки банківських виписок, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», картки бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту, розрахунки між ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд» та ПП «Київспецбуд» проводились шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.
Станом на 31.03.2021 у ПП «Київспецбуд» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаємовідносинах з ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд» дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.
В бухгалтерському обліку ПП «Київспецбуд» зазначені господарські операції з ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Інов Трейд» та ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд відображено наступними проводками: Дт 205 «Будівельні матеріали (виробничі запаси)» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; Дт «Запасні частини (виробничі запаси)» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; Дт 6442 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»; Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг» Кт 205 «Будівельні матеріали (виробничі запаси)»; Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг» Кт 207 «Запасні частини (виробничі запаси)».
На переконання суду, вказані первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Інов Трейд» та ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд» повністю відображають суть та реальність господарських операцій. Наявні у матеріалах справи первинні документи містять необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості, які у своїй сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Відповідно до Акту перевірки від 22.02.2024 №14853/Ж5/26-15-07-06-02-19/41825162 контролюючий орган встановив дефектність наданих до перевірки первинних документів по господарським операціям з ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Інов Трейд» та ТОВ «Хаусхолд Джи Трейд», а також ненадання сертифікатів якості придбаних матеріалів.
З приводу посилання контролюючого органу на дефектність первинної документації суд звертає увагу, що відповідачем не наведено конкретних порушень під час складання таких документів, які можуть вплинуть на нереальність господарських операцій, адже невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.
Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують здійснення господарських операцій. Незазначення деяких реквізитів у первинних документах не означає їх дефектність, а відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання господарських операцій такими, що не мали місця.
Щодо ненадання сертифікатів якості придбаних матеріалів суд враховує твердження позивача про те, що вказані документи знаходяться в кінцевого споживача таких послуг. ПП «Київспецбуд» не є кінцевим споживачем вказаного товару, а виконує лише роботи з будівництва об'єктів, що за класом наслідків належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, що підтверджується Ліцензією №31-Л, виданою 13.06.2018 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.
Стосовно ненадання документів, передбачених п. 10.3 Договору від 30.07.2018 №2018-07/30, суд зазначає, що даним пунктом договору не передбачено жодних документів, що мають бути передані постачальником разом із товаром, оскільки такий пункт передбачає лише порядок врегулювання спору сторонами при незгоді покупця з кількістю та/або якістю наданого товару.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 12.02.2020 у справі № 440/3783/18, відповідно до якої, під час надання оцінки висновкам контролюючого органу про відсутність реального факту поставки за договором, недоліки або відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення. Паспорти та сертифікати якості також не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак, їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.
В Акті перевірки від 22.02.2024 №14853/Ж5/26-15-07-06-02-19/41825162 відповідачем вказано, що згідно з ІС «Податковий блок» 22.04.2019 за №3276/26-15-21-30 ТОВ «Агро Строй» внесено картку суб'єкта фіктивності підприємництва за ознакою фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставними (неіснуючими), померлими, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру проводити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.
Крім того, в Акті перевірки відповідач посилається на пояснення громадянина ОСОБА_1 щодо непричетності до створення підприємства ТОВ «Агро Строй».
При вирішені даного спору щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Агро Строй» суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №814/788/14, від 30.11.2018 у справі №820/4698/17, від 14.02.2018 у справі №804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.
Відповідачем при аналізі реальності господарських операцій позивача використовувалась податкова інформація стосовно його контрагентів.
Однак, така податкова інформація носить виключно інформативний характер.
Згідно статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) про обґрунтованість вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та в силу перелічених вище вад не є допустим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону.
Будь-яке автоматизоване зіставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в контексті процесуального закону. Автоматизоване зіставлення задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.
Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач і є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників на предмет фактичності правовідносин між ними.
Крім того, суд звертає увагу, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).
Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №2а/0470/4526/12, постанові Верховного Суду від 19.03.2021 по справі №460/143/19.
У даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ПП «Київспецбуд» у взаємовідносинах з його контрагентами у встановленому законом порядку.
Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них роботи та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17.
Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо неподання контрагентами позивача повідомлення про об'єкти оподаткування форми 20-ОПП, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Суд наголошує, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення рішення, що є підставою для їх скасування.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 30280,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов приватного підприємства «Київспецбуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2024 №0019692/0706, №0019693/0706 та №0019694/0706.
Стягнути на користь приватного підприємства «Київспецбуд» (адреса: 08157, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, проспект Героїв Небесної Сотні, 34/2, код ЄДРПОУ 41825162) судовий збір у розмірі 30280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.